Постанова № 61557279, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8283/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Сорочка Є.О., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - Чичкань С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Держпраці у Київській області до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про застосування заходів реагування, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київгаз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2016 року,

У с т а н о в и в:

Головне управління Держпраці у Київській області звернулося у суд із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Київгаз», в якому просило застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення експлуатації ліфтів за адресами: м. Київ пров. Червоноармійський, 18 (реєстраційний №9122), м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б (реєстраційні №№ 35468, 36541) до усунення порушень та отримання в установленому порядку рішення на відновлення робіт.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Застосовано до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення роботи ліфта з реєстраційним №9122, який знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, 18. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів не переглядає судове рішення в межах залишених без задоволення вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що встановлені в ході перевірки відповідача порушення у сфері охорони праці та промислової безпеки являються підставою для застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації ліфта на об'єкті, що підлягав перевірці.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивачем в період з 21 квітня 2016 року по 13 травня 2016 року проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Київгаз» з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за підсумками якої складено акт від 13 травня 2016 року №5.4/099/101 та виявлено ряд обставин, що свідчать про допущені позивачем порушення, зокрема статті 13 Закону України «Про охорону праці», які стосуються експлуатації ліфта за реєстр. №9122, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, 18, а саме:

1) керування ліфтом із внутрішнім керуванням доручено не ліфтеру (на час перевірки інженер СВР ОСОБА_3, який виконує функції ліфтера, знаходився у відпустці, а фактичне керування ліфтом здійснював начальник служби відновлювальних робіт ОСОБА_4), (порушенням вимог п. 9.7.11 НПАОП 0.00-1.02-08 «Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів»);

2) дозволено роботу ліфта з несправностями, які впливають на безпечну експлуатацію, а саме: відсутнє освітлення шахти ліфта (порушенням п. 9.7.15 НПАОП 0.00-1.02-08 «Правил будови і безпечної експлуатації літів»). (При цьому, в акті вказано, що порушення усунено в ході перевірки).

У зв'язку із виявленням вказаних порушень перевіряючі дійшли висновку про наявність підстав для зупинення експлуатації вищезазначеного ліфта.

Ураховуючи результати перевірки, Головне управління Держпраці у Київській області, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України та ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», звернулося у суд із даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про достатність підстав для часткового задоволення позову, встановивши, що станом на день розгляду даної справи відповідачем із виявлених порушень промислової безпеки та охорони праці, які зафіксовані в акті перевірки, не було усунуто порушення п. 9.7.15 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, що стосуються ліфта з реєстр. №9122.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить із наступного.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (абз. 2 ст. 1 Закону).

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абз. 3 ст. 1 Закону).

Відповідно до абзацу 1 частини п'ятої статті 4 вказаного Закону повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Зі змісту частин шостої, сьомої статті 7 Закону, зокрема, слідує, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити відомості згідно цього Закону.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Таким чином, з метою усунення перешкод та обмежень у провадженні діяльності суб'єктами господарювання законодавство України зобов'язує контролюючі органи звертатися до суду для застосування або підтвердження правомірності застосування будь-яких заходів реагування у випадку, якщо контролюючий орган за результатами перевірки дійде висновку про необхідність їх застосування. За наслідками перевірки суб'єкта господарювання (складання акту), у випадку виявлення порушення вимог законодавства, що свідчать про необхідність повного або часткового зупинення господарської діяльності такого суб'єкта, контролюючий орган зобов'язаний звернутись із відповідним позовом до адміністративного суду у порядку та строки, встановлені законом.

Обговорюючи питання наявності підстав для вжиття відповідних заходів, про які просить заявник, колегія суддів зважає на те, що в силу правил статті 39 Закону України «Про охорону праці» передумовою заборони, зупинення, припинення, обмеження експлуатації підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуску та експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт є створення суб'єктом господарювання загрози життю працюючих.

Аналогічна норма передбачена пунктом 2.26 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, відповідно до якої право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників.

Це відповідає, зокрема, принципу державного нагляду (контролю), закріпленому статтею 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якого такий нагляд здійснюється виходячи із пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини.

Відповідно до пункту 1.4 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України загроза життю та здоров'ю працівників - це виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.

Отже, підставою для застосування відповідних заходів реагування є порушення суб'єктом господарювання законодавства про охорону праці, яке створює загрозу життю та здоров'ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків.

Підставою даного позову в частині, яка переглядається апеляційним судом, було виявлення під час перевірки відповідача порушень статті 13 Закону України «Про охорону праці» та пп. пп. 9.7.11, 9.7.15 п. 9.7 розділу ІХ Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01 вересня 2008 року № 190 (далі - Правила).

При цьому, порушення підпункту 9.7.15 п. 9.7 розділу ІХ Правил, як зазначено в самому акті перевірки, виданому на його підставі приписі, а також в позовній заяві Головного управління Держпраці у Київській області, було усунене в ході самої перевірки.

Оскільки зазначене порушення було усунене підконтрольним суб'єктом, що не заперечується позивачем, воно не може бути підставою для застосування до першого відповідних заходів реагування.

Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини, а тому висновок суду про неусунення відповідачем вказаного порушення Правил не відповідає фактичним обставинам справи.

Стосовно порушення статті 13 Закону України «Про охорону праці» та пп. 9.7.11 п. 9.7 розділу ІХ Правил, колегія суддів зазначає наступне.

Так, положеннями статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, в тому числі: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.

Підпунктом 9.7.11 пункту 9.7 розділу ІХ Правил передбачено, що керування пасажирським, вантажним і лікарняним ліфтами з внутрішнім керуванням повинно бути доручено ліфтерам.

Як було встановлено під час перевірки, проведеної позивачем, функції ліфтера, який керує ліфтом реєстр. №9122, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, 18, відповідачем доручено інженеру ОСОБА_3 Оскільки цей працівник під час перевірки перебував у відпустці, позивач дійшов висновку, що відповідач порушив вищевказану норму.

Із матеріалів справи вбачається, що інженер ОСОБА_3, відповідно до наказу №70 від 30 березня 2016 року, перебував у відпустці в період з 07 травня 2016 року по 11 травня 2016 року. Тобто, ще до завершення перевірки (15 травня 2016 року), уповноважена відповідачем на функції ліфтера особа повернулась до виконання своїх обов'язків. Відтак, позивач безпідставно стверджує, що вищеописане порушення станом на день звернення до суду - 31 травня 2016 року - було підставою для застосування до підприємства заходів реагування у вигляді заборони експлуатації вказаного ліфта.

До того ж, зазначене порушення, яке проявилось у виконанні функцій ліфтера іншою особою, аніж тою, якій доручено ці функції, не означає, що ліфт технічно не може експлуатуватись за призначенням. І це порушення не свідчить про технічну неможливість експлуатації чи небезпечність використання вищезгаданого ліфта для життя та здоров'я обслуговуючих його осіб чи пасажирів.

Колегія суддів наголошує, що застосування заходів реагування є виключним заходом, направленим на відвернення очевидної загрози життю та здоров'ю людей.

Виходячи із підстав даного позову та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено існування передумов для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді зупинення роботи ліфта з реєстраційним №9122, який знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, 18.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які не відповідають обставинам справи та здійснені із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Тому, постанова суду першої інстанції, на підставі п. 3 ст. 198, п. п. 2, 4 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню в частині задоволеної позовної вимоги, з ухваленням нового рішення в цій частині - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2016 року скасувати в частині задоволення позову Головного управління Держпраці у Київській області про застосування до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення роботи ліфта з реєстраційним №9122, який знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, 18.

У задоволенні позову Головному управлінню Держпраці у Київській області в указаній частині відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Є.О. Сорочко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 23 вересня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Сорочко Є.О.

Шелест С.Б.