Постанова № 61557228, 21.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа №805/1737/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Котлярова Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. у справі № 805/1737/16-а (головуючий І інстанції Козаченко А.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (відповідач) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031704 від 07.06.2016 року в розмірі 1700 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про скасування постанови - задоволено, шляхом скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 07.06.2016 року № 031704 про застосування до ОСОБА_4 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено обов'язкове використання тахографів у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, тоді як позивачем міжнародні перевезення не здійснюються. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті ( далі, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства. Висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що під час рейдової перевірки було встановлено відсутність у водія транспортного засобу індивідуальної контрольної книжки, наявність якої перевіряється разом іншими обов'язковими документами після зупинки транспортного засобу. Відсутність індивідуальної контрольної книжки під час перевірки не заперечував сам водій транспортного засобу. При прийнятті рішення, суд першої інстанції невірно трактував зміст ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначив, що у відповідності ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п даючись на нормативні документи п. 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340, позивач повинен був мати індивідуальну контрольну книжку водія.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні зазначала, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального на процесуального права. Просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суд першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги зазначила, що стаття 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що контрольна книжка потрібна бути у разі міжнародних перевезень, правовий режим перевезень якими займався ОСОБА_4 є цивільно-правовим, тому на нього не розповсюджується Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, оскільки це положення передбачає перевезення на підставі трудового договору. Крім того, у постанові складеної відповідачем не виписана об'єктивна сторона правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів адміністративної справи, що позивач, ОСОБА_4, зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 15.08.2002 р. за номером 2 277 017 0000 002534, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія НОМЕР_2

Відповідно до свідоцтва платника єдиного внеску Серія НОМЕР_3 позивач обрав спрощену систему оподаткування.

Згідно договору від 01.04.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір про надання водійських послуг на 1 місяць.

07.06.2016 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №031704 та накладено на ОСОБА_4 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 статті 60 України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись з постановою позивач про застосування адміністративно-господарського штрафу №031704 позивач оскаржив його в суд.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 17 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1-2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340, визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. До набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Тобто, висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем міжнародні перевезення не здійснювалися, а тому позивачу індивідуальна контрольна книжка не потрібна є помилковим.

У Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, на яке відсилає ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не йдеться про будь-які виключення на міжнародні перевезення.

У частині 4 статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», на яку посилався суд першої інстанції лише зазначено про обов'язковість установлення та використання у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, контрольних пристроїв - тахографів.

Відповідно до п. 6.4 Положення від 07 червня 2010 року N 340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Згідно п. 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. за № 1567 - під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність документів, на підставі яких здійснюється перевезення, визначених ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час перевірки, уповноважені особи, перевіряють, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів має зазначити, що водій ОСОБА_4 під час здійснення вантажних перевезень повинен був мати при собі індивідуальну контрольну книжку та пред'явити її уповноваженим особам, які здійснювали перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Натомість, відсутність індивідуальної контрольної книжки у водія під час здійснення перевезень виключає можливість державного контролю за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв під час здійснення перевезень, встановлених Положенням від 07 червня 2010 року N 340.

Судом першої інстанції зазначені обставини до уваги взяті не були, що призвело до не правильного висновку по справі.

Посилання представника позивача про те, що ОСОБА_4 займався перевезенням вантажів на підставі цивільно-правової угоди, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки Закон України «Про автомобільний транспорт» не встановлює окремих вимог для водіїв, які займаються перевезеннями за трудовим договором, чи за цивільно-правовою угодою. Також, не приймається до уваги посилання представника позивача на те, що в постанові про правопорушення не вказано конкретно про відсутність у водія контрольної книжки. Колегія суддів вважає, що при подачі позову цей факт не оспорював ся, крім того фактично сторони не заперечували про факту відсутності контрольної книжки у ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031704 від 07.06.2016 року в розмірі 1700 грн. винесена Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області є обґрунтованою, правомірною, відповідно до норм діючого законодавства, а тому вимоги позивача щодо її скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Повний текст постанови складений 26 вересня 2016 року.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. у справі № 805/1737/16-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. у справі № 805/1737/16-а- скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (відповідач) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031704 від 07.06.2016 року в розмірі 1700 грн.- відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Суддя-доповідач: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов