Постанова № 61557216, 21.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мохов Є.І.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа № 805/492/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Піскаловой Н.В., розглянувши у відкритоому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016р. у справі № 805/492/16-а (головуючий І інстанції Мохов Є.І.) за позовом ОСОБА_2 до Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за весь час затримки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі- позивач,) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку, яка надійшла до суду 22 лютого 2016 року, передано на розгляд Волноваського районного суду Донецької області.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с.122 ), яка прийнята ухвалою від 29 червня 2016 року позивач просила:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вугледарської міської ради в частині затримки виплатити позивачу грошових сум у день її звільнення;

- стягнути з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2015 року по 01.12.2015 року в сумі 8564,50 грн. з відрахуванням зборів та обов'язкових платежів ;

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вугледарської міської ради в частині затримки виплатити позивачу грошових сум у день її звільнення;

- стягнути з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь позивача середній заробіток за час затримки виплатити їй грошових сум у день її звільнення.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вугледарської міської ради в частині затримки виплати належних позивачу грошових сум у день її звільнення.

- стягнуто з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2015 року по 01 грудня 2015 року .

- визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вугледарської міської ради в частині не нарахування та несплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.10.2015 року по 01.12.2015 року.

- стягнуто з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2015 року по 01 грудня 2015 року (день фактичного закінчення повноважень позивача як заступника міського голови), у сумі 8564,50 грн. 25 х 342,58 грн. = 8564,50 грн.

(25 робочих днів - з 28.10.2015 року по 01.12.2015 року (28,29,30 -3 дні; 2- 30 листопада - 21 день, 1 грудня 2015 року - 1 день), з відрахуванням зборів та обов'язкових платежів.

- стягнуто з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь ОСОБА_2 компенсацію заборгованості за час затримки заробітної плати за вимушений прогул за період з 02 грудня 2015 року по 15 червня 2016 року у сумі 43437,62 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Виконавчого комітету Вугледарської міської ради в частині не нарахування та несплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу є протиправною, а тому відповідно до п.п. 5, 8 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсація за час затримки розрахунку є безпідставними, оскільки фактично з позивачкою розрахунок відбувся, крім того, виплата грошових коштів з рахунків Виконавчого комітету Вугледарської міської ради пов'язана з процедурою їх отримання, а тому вини в затримці виплати заробітної плати у відповідачів не має. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні зазначила, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач - ОСОБА_2 з 25 листопада 2014 року працювала на посаді першого заступника міського голови.

Відповідач - Вугледарська міська рада (ідентифікаційний код 34032213) - орган місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа 21 травня 1997 року, про що 20 червня 2006 року до ЄДР внесений запис за номером 1 255 120 0000 000102, в стані припинення не перебуває.

Відповідач - Виконавчий комітет Вугледарської міської ради (ідентифікаційний код 05275768) - орган місцевого самоврядування, зареєстрований як юридична особа 21 травня 1997 року, про що 05 липня 2006 року до ЄДР внесений запис за номером 1 255 120 0000 000107, в стані припинення не перебуває.

Вказані обставини встановлені на підстав даних он-лайн сервісу отримання відомостей з ЄДР.

Відповідачі 1 і 3 перебувають на казначейському обслуговуванні в Управлінні Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області (ідентифікаційний код 38028736) зареєстроване як юридична особа, про що 22 грудня 2011 року до ЄДР внесений запис за номером 1 244 102 0000 000976. .

На підставі трудової книжки позивача встановлено що 25 листопада 2014 року ОСОБА_2, призначена на вакантну посаду першого заступника міського голови як така, що була затверджена міською радою. На підставі рішення Ради від 21 листопада 2014 року № 6/62-14 та розпорядження міського голови від 25 жовтня 2014 року № 210-кз до трудової книжки позивача внесений запис за № 12.

25 листопада 2014 року позивач прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування, про що до трудової книжки внесений запис за № 13.

25 листопада 2014 року ОСОБА_2, присвоєний дев'ятий ранг другої категорії посадових осіб місцевого самоврядування, про що на підставі розпорядження міського голови від 25 листопада 2014 року № 210-кз до трудової книжки внесений запис за № 14 (а.с.143).

Згідно запису №17 від 10.02.2016 року у трудовій книжці ОСОБА_2, рішенням Вугледарської міської ради №7/2-25 від 29.01.2016 року, її поновлено на роботі першого заступника міського голови з 01.08.2015 року.

Згідно запису №18 від 10.02.2016 у трудовій книжці ОСОБА_2, цим же рішенням Вугледарської міської ради №7/-226 від 29.01.2016 року, повноваження першого заступника міського голови визнано закінченими з 01.12.2015 року.

Трудову книжку ОСОБА_2 отримала 19 лютого 2016 року, про що свідчить її особистий підпис в особовій картці (а.с. 66).

Судом також встановлено, що 29 лютого 2016 року, на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до військово - цивільної адміністрації міста Вугледар, Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, виконавчого листа № 805/3507/15а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 02.12.2015 року, керуючись ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада прийняла рішення №7/2-25, про поновлення ОСОБА_2, першого заступника міського голови, з 1.08.2015 року. (а.с.9)

Того ж дня, рішенням Вугледарської міської ради №7/2- 26 від 29 лютого 2016 року визнано, що повноваження першого заступника міського голови ОСОБА_2 закінчено 01.12.2015 року. (а.с.10)

Підставою для видання рішення № 7/2-26 слугували рішення міської ради від 26.11.2015 року №7/1-3 «Про затвердження осіб на виборні посади, від 01.12.2015 року №7/1-5»Про затвердження персонального складу виконавчого комітету Вугледарської міської ради», листа Головного управління Державної служби України №42/621 від 06.02.2002 року та ст. 51, ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людині є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст.7 Основного Закону в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Частиною 2 статті 38 Конституції України гарантоване рівне право громадян до доступу до служби в органах місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 26 квітня 2015 року.

Стаття 1 Закону № 2493 визначає, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно зі ст. 2 Закону № 2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Стаття 3 Закону № 2493 визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є:

- виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

- виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

- посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була посадовою особою місцевого самоврядування, обіймала посаду першого заступника міського голови, яка в розумінні ст. 3 Закону № 2493 належить до виборних посад.

Одним із принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених ст. 4 Закону № 2493, є самостійність кадрової політики в територіальній громаді.

Частинами 1, 3 ст.7 Закону № 2493 встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Право посадових осіб місцевого самоврядування захищати свої законні права та інтереси, зокрема в судовому порядку, передбачено абз.10 ч.1 ст. 9 Закону № 2493.

Спірними періодами по справі є час вимушеного прогулу з дня наступного за днем прийняття Донецьким окружним адміністративним судом рішення про поновлення на роботі - 28.10.2015 року по день звільнення ОСОБА_2 - 01.12.2015 року, за який позивачці не було виплачено заробітну плату.

Другий період це час затримки виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - з 02.12.2015 року по 15.06.2016 року.

Визначаючи ці періоди, необхідно зазначити, що:

31.07.2015 року позивач була звільнена з посади розпорядженням Військово-цивільної адміністрації.

27.10.2015 Постановою Донецького окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 805\3507\15-а розпорядження керівника військово - цивільної адміністрації міста Вугледар від 31.липня 2015 року № 54-кз « Про звільнення» визнано протиправним та скасовано. Зобов'язано Вугледарську міську раду зобов'язано поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника міського голови з 01.08.2015 року.

29.01.2016 рішенням Вугледарської міської ради № 7\2-26 ОСОБА_2 звільнена з посади першого заступника міського голови у зв'язку із закінченням повноважень 01.12.2015 року.

Враховуючи, що суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.10.2015 по 01.12.2015 та вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.12.2015 по 15.06.2016, тому при наявності тільки апеляційної скарги відповідача, колегія суддів з урахуванням ч.1 ст.195 КАС України, вважає що саме ці періоди підлягають перегляду в апеляційній інстанції.

Згідно ст.115 КЗпП Укрпїни заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Перевіряючи правильність розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суддів зазначає, що відповідно до абз. 1, 3 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі за текстом - Порядок), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд першої інстанції розрахував час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2015 по 01 грудня 2015 року у кількості- 25 днів.

Така кількість днів у судовому засіданні сторонами не оспорювалась та суд апеляційної інстанції перевіривши її вважає правильною.

Щодо розрахунку середньоденної заробітної плати, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач була звільнена 31 липня 2015 року, тому розмір заробітної плати для розрахунку слід було брати за два повних місяця роботи, що передують звільненню, а саме травень, червень 2015 року.

З витребуваних апеляційним судом довідки (а.с.202) вбачається, що середньоденна заробітна плата становить 377,44грн.

Тому, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен бути 377,44*25=9436грн.

З урахуванням того, що позивач отримувала за період з 28.10.2015 по 01.12.2015 допомогу по безробіттю у розмірі 257,23грн. то за вказаний період середня заробітна плата повинна була становити 9436-257,23=9178,77грн.

Суд першої інстанції відповідно рішенню стягнув за вказаний період середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 8564,50грн.

Враховуючи, що відповідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги а апеляційна скарга позивачем подана не була, то при таких обставинах рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає залишенню без змін.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою розрахунку, колегія суддів зазначає, що стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 117 цього ж Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення компенсації за час затримки виплати грошових коштів при звільненні також встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Колегія суддів також використовує висновки Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, який в абзцах 4, 5 пункту 31 роз'яснив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Розраховуючи суму, суд першої інстанції виходив з середньоденної заробітної плати 342,58грн. та вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вугледарської міської ради в частині компенсації за час затримки у виплаті грошових коштів за період з 02.12.2015 по 15.06.2016 у розмірі 43437,62грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою розрахунку, оскільки необхідно виходити з середньоденної заробітної плати у розмірі 377,44грн., крім того сплачену Центром зайнятості допомогу по безробіттю слід розраховувати не з 16.03.16 року по 09.06.2016 року а з 02.12.2015 по 15.06.2016року.

При таких обставинах сума, яка підлягала сплаті як середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою розрахунку складає: 377*143=53911грн.-2098,12-3407,38=48405,50грн.

Однак застосовуючи вимоги ч.1 ст.195 КАС України, враховуючи, що суд першої інстанції стягнув суму 43437,62грн., тобто менше ніж встановлена судом апеляційної інстанції, та за відсутності апеляційної скарги позивача, підстав для збільшення суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні, не має.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою розрахунку.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбовляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Враховуючи те, що недоплачена сума складає 8564,50грн., колегія суддів

вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку, встановивши її розмір - 3000грн.

Таку саме позицію висловлює Верховний суд України в своїх рішеннях 6-195цс14, 6-113цс16, 6-837цс16.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст постанови складений 26 вересня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016р. у справі № 805/492/16-а - задовольнити частково.

Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016р. у справі № 805/492/16-а - змінити.

В абзаці шостому постанови Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016р. у справі № 805/492/16-а цифри «43437,62грн.» замінити на цифри 3000грн. (три тисячі).

В решті постанову Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016р. у справі № 805/492/16-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов