Постанова № 61556525, 22.09.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1044/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.

при секретарі судового засідання: Кравцовій Т.О.,

за участю

представника позивача: ОСОБА_1, дов. № 06-05-156 від 10.05.2016;

представника відповідача: ОСОБА_2, дов. № 9927/12-14-10 від 05.08.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2016 № 0002941203, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".(далі також ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», позивач ) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 № 0002941203 про застосування штрафу в сумі 19070,86 грн за затримку надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі Акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по екологічному податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 15.07.2016 за № 1063/12-14-12-03/00131050. Позивач не погоджується із нарахованим штрафом в сумі 19070,86 грн тому, як ухвалою господарського суду Луганської області від 03.01.2013 по справі 913/40/13-г порушено провадження у справі про банкрутство відносно ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому відповідачем порушено частину четверту статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань по екологічному податку за I квартал 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі також ДПІ у м. Сєвєродонецьку, відповідач), проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по екологічному податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 15.07.2016 за № 1063/12-14-12-03/00131050. В ході перевірки встановлено порушення ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» граничних термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань по екологічному податку. Так, як податкові зобов'язання по екологічному податку за I квартал 2016 сплачені з порушенням терміну сплати на 40 календарних днів то відповідач застосував штрафні санкції у відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПК України, з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового боргу та прийняв податкове повідомлення-рішення Форми «Ш» № 0002941203 від 04.08.2016. Також відповідач посилається на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволених всіх вимог, на які поширюється мораторій. Тому відповідач вважає, що діяв в межах наданих повноважень, з огляду на, що просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики України від 19.05.1998 року № 7, та належить до сфери управління Фонду державного майна України, (а.с.11-19) зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 24.06.1998, ідентифікаційний код юридичної особи 00131050 (а.с. 10).

Позивач взятий на податковий облік в Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, з 02.04.2007 (а.с 10 зв.б.)

Судом встановлено, що ДПІ в Сєвєродонецьку проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по екологічному податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» за 2016 рік.

За результатами вказаної перевірки ДПІ в Сєвєродонецьку складено акт від 15.07.2016 за № 1063/12-14-12-03/00131050 (а.с. 6-7).

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань, зокрема по екологічному податку в сумі 95354,29 грн (надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, за I кв. 2016 року протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України.

На підставі вище наведеного акту перевірки ДПІ в Сєвєродонецьку прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Ш» № 0002941203 від 04.08.2016 за затримку на 40 днів сплати грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднень в сумі 95354,29 грн у зв'язку з чим, нараховано штраф 20 % у розмірі 19070, 86 грн. (а.с 8,9).

Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення від 04.08.2016 № 0002941203 суд виходить з такого.

Відповідно до вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вимог п. 250.2. ст. 250 ПК України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів (п.п. 250.2.1 ПК України).

Так, позивачем в адміністративному позові та під час судового розгляду справи не заперечувався факт несвоєчасної сплати грошового зобов'язання по екологічному податку. Водночас, останній вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави для накладення на ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з екологічного податку у спірний період, оскільки у вказаний період діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлений Господарський судом Луганської області ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство від 03.01.2013 у справі № 913/40/13-г.

Суд не може погодитись з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією ухвали Господарського суду Луганської області 03.01.2013 у справі № 913/40/13-г, порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 26)..

Відповідно до абз.24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", редакція яка діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство позивача, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно із ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в тій же редакції, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати, після настання встановленого строку, існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), в т. ч. і штрафних санкцій, нарахованих на підставі положень Податкового кодексу України.

Даний висновок також кореспондує зі змістом частиною першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, доводи позивача, щодо не можливості застосування до підприємства штрафних санкцій і нарахування пені після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у рішеннях від 26.02.2013 у справі №21-34а12, від 09.07.2013 у справі №21-178а12, які, відповідно до ст..244-2 КАС України, є обов'язковими для виконання усіма судами України.

З урахуванням зазначеного, досліджених документів, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено порушення ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» податкового законодавства України, як то зазначено в Акті перевірки від 15.07.2016 за № 1063/12-14-12-03/00131050..

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

У випадку відмови у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору позивачу не повертаються

Керуючись вимогами статей 2, 11, 19, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2016 № 0002941203 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 26 вересня 2016 року.

Суддя Т.В. Смішлива