Постанова № 61556357, 09.08.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 р. Справа № 804/4467/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить звільни з-під арешту іпотечне майно, а саме: квартиру під номером 25, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, проспект. Гагаріна, буд. 29, на яке було накладено арешт на підставі:

-постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 49416756 від 26.11.2015 року, видана Жовтневим відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції;

-постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 46908644 від 02.11.2015 року, видана Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що внаслідок накдадення відповідачами арешту на квартиру, що знаходиться за адресою м. Кривий Ріг, проспект. Гагаріна, буд. 29 позивач не має можливості задовольнити вимоги за рахунок заставленного майна.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.03.2008 року ОСОБА_3 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 0308/0308/71-061.

З метою забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором 21.03.2008 року укладений іпотечний договір № 3008/71-061-7-1 за умовами якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами квартиру під № 25, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, проспект. Гагаріна, буд. 29.

Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

28.11.2012 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договірв, факторингу № 15, відповідно до умов якого, АКІБ «УкрСиббанк» відступив право вимоги за зобовязаннями позичальника за кредитним договором від 21.03.2008 року № 0308/0308/71-061.

18.05.2016 року при зверненні до нотаріуса позивачу стало відомо, що на майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 21.03.2008 року № 3008/71-061-7-1, накладено арешт постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції № 49416756 від 26.11.2015 року та Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції я № 46908644 від 02.11.2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон №898) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 6 і 7 статті 3 Закону № 898 у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Крім того, положеннями статті 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 37 Закону № 898 визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором (стаття 9 Закону № 898).

За приписами абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

Відповідно до статті 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації. Отже, арешт (опис) майна є однією із стадій звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 57 Закону № 606 передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.

Особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, в тому числі визначення майна, на яке не може бути накладено стягнення, передбачене главою 5 Закону № 606, яка не встановлює обмежень для об'єктів іпотеки.

Відповідно до вимог частини 1 статті 64 Закону № 606 у разі відсутності у боржника юридичної особи, коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові юридичній особі на праві власності або закріплене за ним незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Звернення державним виконавцем стягнення на заставлене майно врегульовано статтею 54 Закону № 606. В ній зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина 8). Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя (частина 1). Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3). Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина 4).

Верховний Суд України в листі від 01.02.2015 року про аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, висловив таку правову позицію щодо вирішення спорів про звільнення майна, яке є предметом іпотеки, з-під арешту, накладеного державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження.

Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим статтею 60 Закону № 606-ХІV обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до частини 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1-4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

В силу положень статті 54 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно із частиною 4 цієї норми заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у випадках, передбачених частиною 3 статті 54 цього самого закону. Вказані норми безпосередньо стосуються арешту як складової виконання рішення суду про задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Ураховуючи наведене, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі № 898-ІV (стаття 1), позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених частиною 3 статті 54 Закону № 606-ХІV.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту частин 6 та 7 статті 3 Закону № 898-ІV убачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

У спірних правовідносинах відсутні визначені частиною 3 статті 54 Закону №606 умови, за яких на майно, що перебуває в іпотеці у позивача, можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача у виконавчих провадженнях № 49416756 та № 46908644, який не є заставодержателем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що накладення арешту на майно, яке перебуває в іпотеці, обмежує забезпечене іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за договорами іпотеки, тому вважає за необхідне звільнити з під арештів накладених постановами Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції № 49416756 від 26.11.2015 року та Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції я № 46908644 від 02.11.2015 року, квартиру під номером 25, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, проспект. Гагаріна, буд. 29.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити з під арешту нерухоме майно - квартиру під номером 25, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, проспект. Гагаріна, буд. 29, на яке накладено арешт постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 26.11.2015 року у виконавчому провадженні № 49416756 та постановою Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 02.11.2015 року у виконавчому провадженні № 46908644

Стягнути з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» судовий збір в сумі 1378 грн.

Стягнути з Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» судовий збір в сумі 1378 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1