Постанова № 61556199, 21.09.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2016 рокум. Ужгород№ 807/798/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Завидняк А.В.

за участю:

позивача: Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", представники - Пеняк І.В., Янєв М.О.;

відповідача: Управління держпраці у Закарпатській області в особі головного державного інспектора Цапулич Наталії Іванівни, представник - Гончарук В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Управління держпраці у Закарпатській області в особі головного державного інспектора Цапулич Наталії Іванівни про визнання неправомірними (незаконними) дії, визнання неправомірним (нечинним) та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління держпраці у Закарпатській області в особі головного державного інспектора Цапулич Наталії Іванівни (далі - відповідач) про визнання неправомірними (незаконними) дії щодо проведення повторної позапланової перевірки додержання законодавства про працю по складанню Акту перевірки від 08.06.2016 року №07-06-018/245 за повторною заявою ОСОБА_4 та визнання неправомірним (нечинним) і скасування припису від 08.06.2016 року №07-06-018/245-181.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 07.06.2016р. по 08.06.2016р. Управлінням Держпраці у Закарпатській області в особі головного державного інспектора Управління Держпраці в Закарпатській області Цапулич Наталією Іванівною було проведено позапланову перевірку ПАТ «Закарпаттяобленерго» за повторною заявою громадянина ОСОБА_4.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.06.2016р. № 07-06-018/245 (далі - Акт перевірки), згідно якого було винесено Припис № 07-06-018/245-181 від 08.06.2016р. (далі - Припис), згідно з яким приписано вжити заходів щодо недопущення порушень відносно ОСОБА_4 відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та у строк до 20.06.2016р. проінформувати Управління Держпраці в Закарпатській області про виконання вимог припису.

Позивач не погоджується вищезазначеним Актом перевірки та Приписом, вважає їх такими, які не відповідають дійсності, а доводи, викладені в останніх не відповідають нормам чинного законодавства, а отже, підлягають скасуванню та визнанню їх нечинними (протиправними).

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов та просили позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву (а.с.78-82) та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 07.06.2016р. по 08.06.2016р. Управлінням Держпраці у Закарпатській області на підставі Наказу «Про проведення позапланової перевірки» від 06.06.2016 року № 143 (а.с.97) в особі головного державного інспектора Управління Держпраці в Закарпатській області Цапулич Наталії Іванівни було проведено позапланову перевірку ПАТ «Закарпаттяобленерго» за повторною заявою громадянина ОСОБА_4 (далі - гр. ОСОБА_4.).

Висновки перевірки було викладено в Акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування № 07-06-018/245 (а.с.12-13). На підставі Акту перевірки Управлінням Держпраці в Закарпатській області було винесено Припис № 07-06-018/245-181 від 08 червня 2016 року (а.с.14), яким встановлено порушення щодо звільнення гр. ОСОБА_4 з роботи 19.05.2015 року з посади контролера енергозбуту ІІ гр. кв. за п. 3 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з призовом на військову службу. Зокрема, як зазначено в приписі, призов на військову службу є не підставою для припинення трудового договору, відповідно до п. 3 ст. 36 Кодексу Законів про працю України.

Приписом зобов'язано позивача вжити заходів щодо недопущення порушень відносно гр. ОСОБА_4 відповідно до ст. 119 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та у строк до 20 червня 2016 року письмово проінформувати Управління Держпраці в Закарпатській області про виконання вимог припису.

Не погоджуючись з Актом перевірки та Приписом, позивач оскаржив їх в судовому порядку, звернувшись до суду з позовною заявою (а.с.4-11).

Враховуючи, що спірні правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі стосуються питання правомірності звільнення гр. ОСОБА_4 з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України (у зв'язку з призовом на військову службу) та забезпеченні його гарантій, передбачених ст. 119 КЗпП України, а також повноважень щодо здійснення позапланової перевірки Управлінням Держпраці в Закарпатській області ПАТ «Закарпаттяобленерго», вирішення даного публічного-правового спору пов'язується з оцінкою тієї обставини чи мав відповідач повноваження на здійснення повторної перевірки позивача та чи є звільнення гр. ОСОБА_4 законним.

В позовних вимогах позивач посилається на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема на ст. 3 цього закону, а саме на принцип неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими необґрунтованими заявами. Окрім цього, зазначає, що у період з 04.05.2016р. по 06.05.2016р. працівниками Управління Держпраці в Закарпатській області вже було проведено позапланову перевірку за заявою гр. ОСОБА_4, за якою складено Акт № 07-02-004/189 від 06.05.2016р., згідно якого перевіркою дії позивача визнані правомірними (а.с.16-18). Тобто, заяву гр. ОСОБА_4 розглянуто по суті. Зокрема посилається на ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» де передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними, тобто відповідачем порушено норми зазначеної статті закону та прийнято необґрунтоване рішення провести повторну позапланову перевірку у позивача за повторним зверненням одного й тож громадянина з одних й тих же питань.

Однак, доводи позивача суд відхиляє, виходячи з наступних підстав.

Щодо повноважень на проведення перевірки суд зазначає наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці), відповідно до Положення, затвердженого Постаново Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. № 9, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно підпунктом 5 пунктом 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці» від 27.03.2015 року № 340 (далі-Положення): Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та підпорядковується їй у відповідності з Положенням про Управління Держпраці, затверджене наказом Держпраці від 04.02.2016 року № 8 (а.с.84-90).

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право: проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Управління Держпраці при здійсненні перевірок з питань дотримання законодавства про працю у своїй діяльності керується Наказом Міністерства соціальної політики від 02.07.2012 року № 390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів» (далі - Порядок проведення перевірок № 390).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби України з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких Постанов Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, а функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передано правонаступнику - Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Окрім цього, згідно з ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі № 81 1947 року (ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08.09.2004р. № 1985-ІV): інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

В силу статті 16 Конвенції № 81: інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»: якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з ч. 1 цієї ж статті: чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем при здійсненні повторної позапланової перевірки з 07.08.2016р. по 08.06.2016р. норм ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Тобто, як вбачається з даної законодавчої норми державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення виведено з під сфери дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також не можна погодитися з твердженням позивача, що звернення гр. ОСОБА_4 уже було вирішено по суті, а тому не повинно було розглядатися згідно з ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» повторне звернення гр. ОСОБА_4

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»: звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Як вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_4 звернувся до Державної служби України з питань праці зі скаргою від 24.05.2016 року (а.с.92-94).

Суть порушеного питання у скарзі гр. ОСОБА_4 полягає у незабезпеченні ПАТ «Закарпаттяобленерго» відносно нього гарантій, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 року та, як вбачається зі скарги, гарантій, передбачених ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Дана скаргу була направлена на адресу Державної служби України з питань праці (далі-Держпраці) в м. Київ.

Держпраці в своєму листі від 03.06.2016 року № 735/4.1/4.1-ЗВ-16 (а.с.95-96) надало доручення провести перевірку додержання законодавства про працю на підприємстві, зазначеному у попередньому зверненні заявника (скарга від 06.04.2016р. до Військової прокуратури Західного регіону, а.с.91, передана за належністю Управлінню Держпраці у Закарпатській області листом від 13.04.2016 року № 10/2/1-496 вих. 16, а.с.154), тобто на «Закарпаттяобленерго». В даному листі-дорученні зазначені законодавчі норми, що підлягали перевірці 7-8 червня 2016 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Цапулич Наталією Іванівною.

Зокрема, відповідно до п. 2 Порядку проведення перевірок № 390: право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Згідно з абз. 4 п. 3 Порядку проведення перевірки № 390: позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Згода на проведення перевірки, як вже було встановлено, була надана Державною службою з питань праці Управлінню Держпраці в Закарпатській області відповідно до листа-доручення від 03.06.2016 року № 735/4.1/4.1-ЗВ-16 (а.с.95-96).

Виходячи з положень п. 4 Порядку проведення перевірки № 390: інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

Направлення на проведення перевірки від 07.06.2016р. № 318, як встановлено судом, також наявне в матеріалах справи (а.с.171) та додатково спростовує доводи позивача.

Окрім цього, не заслуговують на увагу твердження позивача стосовно того, що перевірка Управлінням Держпраці в Закарпатській області вже проводилася (з 04.05.2016р. по 06.05.2016р.) за заявою гр. ОСОБА_4, за якою складено Акт № 07-02-004/189 від 06.05.2016р. відповідно до якого перевіркою дії позивача було визнано правомірними, оскільки Наказом Управління Держпраці в Закарпатській області «Про часткове визнання недійсним Акту перевірки № 07-02-004/189 від 06.05.2016р» (а.с.100-101) визнано недійсним пункт 1 Акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 07-02-004/189 від 06.05.2016 року в розділі щодо опису перевірки фактів, зазначених у зверненні ОСОБА_4, тобто звільнення його у зв'язку призовом на строкову військову службу та забезпеченні його гарантій, передбачених ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону «Про військовий обов'язок та військову службу».

Даним фактом, додатково підтверджується висновок щодо повноважень на проведення Управлінням Держпраці у Закарпатській області перевірки дотримання ПАТ «Закарпаттяобленерго» вимог законодавства про працю.

Разом з тим, посилання позивача на п. 1 Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року № 817/98 взагалі не має відношення до повноважень органів Держпраці, оскільки в п. 5 цього Указу наведено чіткий перелік контролюючих органів, які мають право на проведення планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Зокрема, відповідно до п. 5 даного Указу такими органами є:

органи державної податкової служби - стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів;

митні органи - стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону;

органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх компетенції - стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

Як вбачається з вищезазначеної норми Указу, органів Державної служби з питань праці до переліку контролюючих органів не віднесено, відтак дані твердження позивача, суд відхиляє.

Водночас, судом встановлено, що гр. ОСОБА_4 був звільнений з роботи 19.05.2015р. за його особистою завою з посади контролера енергозбуту ІІ гр. кв. Мукачівського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго», у зв'язку з призовом на строкову військову службу.

Позивач зазначив, що відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України в редакції, що діяла на дату звільнення гр. ОСОБА_4, а саме, 19.05.05р. підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Позивач вважав, що, у зв'язку з тим, що у нього була наявна заява гр. ОСОБА_4 з проханням звільнити його з роботи, позивач не міг не прийняти її до уваги, оскільки заява є підставою для видачі наказу про звільнення.

Водночас, суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 року № 116-VІІІ внесено зміни у ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Ці зміни набули чинності 08 лютого 2015 року, тобто ще до звільнення гр. ОСОБА_4

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»: захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 КЗпП України: працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

В силу ч. 3 ст. 119 КЗпП України: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України»: особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Рішення про мобілізацію прийнято Указом Президента від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014р. № 1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Тобто, з 17.03.2014 року фактично в нас діє особливий період. Законодавством не встановлено порядку припинення особливого періоду. При цьому, закінчення мобілізації не є самостійною підставою припинення особливого періоду.

Такого ж висновку дотримується й Вищий адміністративний суд України у своїй Постанові від 16.02.2015р. у справі № 800/582/14, яка залишена без змін Постановою Верховного Суду від 30.06.2015 року, справа № 21-112а15.

Листом від 12.05.2016 №716/1/352 Відділу правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (а.с.98-99), адресованому Державній службі України з питань праці, серед іншого, зазначено та зроблено правовий висновок, що з 17.03.2014 року по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалось, воєнний стан не вводився, Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що працівники, які були призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ст. 119 КЗпП України.

З аналізу викладених обставин, суд приходить до висновку, що дії головного державного інспектора Управління Держпраці у Закарпатській області Цапулич Наталії Іванівни щодо проведення повторної позапланової перевірки додержання законодавства про працю Публічним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» за період 07.06.2016р. по 08.06.2016р. є законними, перевірка проведена з дотримання правових норм та в межах компетенції Управління Держпраці у Закарпатській області.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що гр. ОСОБА_4 був призваний на строкову військову службу в період дії особливого режиму, а отже за ним зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та частин 2-3 ст. 119 КЗпП України. Підстав для припинення трудового договору згідно п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України не було. А відтак Акт перевірки від 08.06.2016 року № 07-06-018/245 та припис від 08.06.2016 року № 07-06-018/245-181 Управління Держпраці у Закарпатській області винесені відповідно до чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Отже, беручи до уваги надані сторонами докази по справі та враховуючи положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов'язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого ним Акту перевірки від 08.06.2016 року № 07-06-018/245 та Припису від 08.06.2016 року № 07-06-018/245-181.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 94, 104-106, 160, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Управління держпраці у Закарпатській області в особі головного державного інспектора Цапулич Наталії Іванівни про визнання неправомірними (незаконними) дії щодо проведення повторної позапланової перевірки додержання законодавства про працю по складанню Акту перевірки від 08.06.2016 року №07-06-018/245 за повторною заявою ОСОБА_4 та визнання неправомірним (нечинним) і скасування припису від 08.06.2016 року №07-06-018/245-181 - відмовити.

2.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 21.09.2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.09.2016 року.