Ухвала суду № 61556119, 12.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про визнання поважними причин пропуску строку

для звернення до адміністративного суду

12 вересня 2016 р. Справа №805/1679/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення, -

встановив:

16 червня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» (далі - позивач або ТОВ «Енерготехнології») до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач або ДПІ у м. Краматорську), в якому позивач просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 березня 2016 року № 0000101302/252 у сумі 17 761,91 грн.

Позивач стверджував, що це рішення отримав у квітні 2016 року.

Не погодившись з цим рішенням, 15 квітня 2016 року позивач звернувся до ДПІ у м. Краматорську з заявою про списання штрафних санкцій та пені як безнадійного боргу.

Листом від 11 травня 2016 року ДПІ у м. Краматорську відмовила у списанні зазначеного боргу та повідомила, що штрафні санкції і пеня застосовані правомірно, оскільки з 01 січня 2016 року Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині сплати єдиного внеску втратив чинність.

Відповідач стверджував, що спірне рішення вручене позивачу 29 березня 2016 року.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

23 березня 2016 року заступник начальника ДПІ у м. Краматорську Михайлюк О.В. на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 прийняла рішення за № 0000101302/252 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Належні та допустимі докази на підтвердження дати вручення позивачу цього рішення суду не надані.

15 квітня 2016 року ТОВ «Енерготехнології» звернулося до ДПІ у м. Краматорську з заявою про списання боргу. У цій заяві позивач просив списати заборгованість з штрафних санкцій та пені, застосованих рішенням від 23 березня 2016 року № 0000101302/252 (том 1 а.с. 11).

Листом від 11 травня 2016 року № 4157/10/05-15-17-012-2 ДПІ у м. Краматорську відмовила у списанні боргу (том 1 а.с. 12).

Зважаючи на ці обставини, суд виходить з того, що про існування спірного рішення ТОВ «Енерготехнології» було достеменно відомо щонайменше 15 квітня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

За загальним правилом, що міститься у ч. 3 ст. 99 КАС України, строк для звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, перебіг строку для звернення до суду розпочався з 16 квітня 2016 року і сплинув 16 травня 2016 року.

З цим позовом позивач звернувся 16 червня 2016 року, подавши його безпосередньо до канцелярії суду (том 1 а.с. 4).

Ухвалою від 21 червня 2016 року позовна заява залишена без руху (том 1 а.с. 14-15).

Недоліки позовної заяви усунені у строк та у спосіб, що визначені судом (том 1 а.с. 17-18).

Як наслідок, відповідно до ч. 2 ст. 108 КАС України, позовна заява ТОВ «Енерготехнології» вважається поданою у день первинного подання її до суду, тобто 16 червня 2016 року.

Отже, ТОВ «Енерготехнології» звернулося до суду з пропуском місячного строку, визначеного ч. 5 ст. 99 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Проте, положення ч. 4 ст. 99 КАС України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки звернення до відповідача з заявою про списання боргу не є досудовим порядком оскарження в розумінні ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Правові наслідки пропуску строку звернення до суду передбачені ст. 100 КАС України, відповідно до ч. 1 цієї статті адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить з того, що сам по собі цей інститут має на меті полегшення надання учасниками процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема з п.п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.

Враховуючи, що після отримання спірного рішення позивач звернувся до ДПІ у м. Краматорську з заявою про списання боргу, і на наступний день після отримання її відмови звернувся до суду, а також те, що пропущений строк не є значним, суд дійшов висновку про можливість визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду.

Правовим наслідком визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є можливість розгляду та вирішення справи з прийняттям рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 99, ст. 100, ст. 160, ст. 165, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини, -

ухвалив:

1. Визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготехнології» строку для звернення до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення.

2. Ухвала постановлена, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

3. Ухвала окремо не оскаржується і набирає законної сили з моменту постановлення. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення у справі.

Суддя Кравченко Т.О.