Постанова № 61556099, 22.09.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м.Житомир справа № 806/1450/16

категорія 3.7.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Нагірняк М.Ф.

за участю: секретар судового засідання Недашківський К.М.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача Парамуда О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про визнання протиправними та скасування постанови №036932 від 05.07.2016 р., припису №013382 від 05.07.2016 р.,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про скасування постанови №036932 від 05.07.2016 року про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700,00грн. та припису №013382 від 05.07.2016 р.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що оскаржуваною постановою начальника Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області №036932 від 05.07.2016року до Позивача був застосований адміністративно - господарський штраф в сумі 1700,00грн. Представник Позивача вважає, що Позивачем не надавалися жодні послуги з перевезення вантажів, зазначений транспортний засіб (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2) дійсно належить на праві власності Позивачу та його дружині, але за договором оренди був переданий в користування ФОП ОСОБА_4 і саме вказаною особою 16.05.2016року використовувався в господарській діяльності.

На думку представника Позивача, Позивач не був перевізником в зазначений день, тобто не був суб'єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажу, а тому біли відсутні підстави для винесення оскаржуваного припису.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області підчас проведення 16.05.2016року рейдової перевірки на автомобільній дорозі Р-06 Ульянівка - Миколаїв було встановлено, що з використанням транспортного засобу (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2), який належить Позивачу, надавалися транспортні послуги з перевезення вантажу без наявності дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.

Вказані матеріали були передані для розгляду за територіальністю до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області. За результатами розгляду вказаних матеріалів за участі представника Позивача була винесена оскаржувана постанова про застосування фінансових санкцій та винесений припис про усунення виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт. На думку представника Відповідача оскаржувана постанова і припис прийняті в повній відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні, так як договір оренди транспортних засобів між Позивачем та ФОП ОСОБА_4 всупереч вимогам ст.799 ЦК України нотаріально не посвідчений.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року N 2344-III (надалі - Закон N 2344-III ).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону N 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

В судовому засіданні встановлено, що уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області при проведенні 16.05.2016року рейдової перевірки на автомобільній дорозі Р-06 Ульянівка - Миколаїв було виявлено, що з використанням транспортного засобу (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2), який належить Позивачу, надавалися транспортні послуги з перевезення вантажу без наявності дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів., про що був складений відповідний акт. За вказане порушення вимог, тобто за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону N 2344-III оскаржуваною постановою Відповідача №036932 від 05.07.2016 року до Позивача був застосований адміністративно - господарський штраф в сумі 1700,00грн.

Одночасно 05.07.2016року Позивачу був внесений припис щодо усунення в строк до 19.07.2016року виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт, а саме п.31 Постанови КМ України №879 від 27.06.2007р. щодо надання послуг з внутрішніх перевезень вантажу з перевищенням нормативних вагових параметрів без внесення плати за такий проїзд та без повідомлення про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Безспірно, статтею 48 Закону N 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до вимог п.32 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. N 879, перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.

У разі коли під час здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним, до заяви додаються довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю.

В судовому засіданні сторони не заперечують, що 16.05.2016року у водія ОСОБА_6, що управляв зазначеним транспортним засобом (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2), який належить на праві власності Позивачу та його дружині ОСОБА_3, дійсно були відсутні зазначені документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю та плати за такий проїзд.

Суть спору між сторонами зведена виключно до правомірності застосування вказаних фінансових санкцій за вказане правопорушення вимог законодавства про автомобільний транспорт саме до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Як зазначено в абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону N 2344-III, суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог ст.1 Закону N 2344-III - автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Судом встановлено, що Позивач як власник автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_3 за договором оренди від 01.05.2016року передав цей транспортний засіб в користування ФОП ОСОБА_4 (а.с.14-16).

16.05.2016року вказаний транспортний засіб використовувався ФОП ОСОБА_4 в господарській діяльності для перевезення відповідного вантажу, що підтвердив в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_4, актами передачі транспортного засобу в оренду та квитанцією до прибуткового ордеру щодо сплати коштів за таку оренду.

Суд не приймає до уваги доводи представника Відповідача про те, що договір оренди Позивачем укладено з порушеннями вимог ст.799 Цивільного кодексу України, тобто без нотаріального посвідчення, а тому не може породжувати жодних правових наслідків.

Як зазначено в договорі оренди від 01.05.2016року, договір укладався між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4

В п.2.11 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року N 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" прямо зазначено, що Законом встановлено вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи (частина друга статті 799 ЦК України). При цьому, однак, слід мати на увазі, що такого посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з пп. 1, 9 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що вказаний транспорт у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий Позивачем у користуванні іншій особі, а тому Позивач у спірних відносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб'єктом відповідальності передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону N2344-III.

Суд зазначає, відповідно до пункту 31 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567, за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Разом з тим, обґрунтування оскаржуваного припису порушеннями Позивачем вимог п.31 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. N 879 є безпідставним, так як вказана постанова КМ України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" взагалі містить лише п'ять пунктів.

Пункт 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. N 879 регламентує лише окремі складові щодо визначення розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох.

Таким чином, із оскаржуваного припису не зрозуміло, які порушення підлягають усуненню Позивачем та який механізм їх усунення саме Позивачем.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови та припису Відповідача, як таких, що прийняті не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України, а тому вказана постанова начальника Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області №036932 від 05.07.2016 року про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700,00грн. та припис про усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт №013382 від 05.07.2016 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати ОСОБА_3 у вигляді судового збору в сумі 551,21грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області.

Керуючись ст.ст.2,11,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області №036932 від 05.07.2016 р. про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій, припису про усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт №013382 від 05.07.2016 р.

Судові витрати ОСОБА_3 у вигляді судового збору в сумі 551,21грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 23 вересня 2016 р.