Постанова № 61556045, 05.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 р. Справа №805/1725/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участі секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Донецького національного медичного університету ім. М. Горького до Краснолиманського відділення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

23 червня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Донецького національного університету ім. М. Горького (далі - позивач або Університет) до Краснолиманського відділення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач 1 або Краснолиманське відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Краснолиманського відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28 липня 2015 року № 0003561740/3925 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Фактичні підстави для звернення до суду позивач вбачав в наступному.

04 серпня 2015 року на адресу Університету надійшло рішення Краснолиманського відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Цим рішенням на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) до позивача застосований штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 628 434,47 грн. за період з 19 вересня 2014 року по 20 травня 2015 року та у розмірі 283 701,85 грн. за період з 20 січня 2015 року по 20 травня 2015 року, а також нарахована пеня у сумі 794 208,46 грн.

Позивач стверджував, що отримане ним рішення не мало вихідного номеру та дати його прийняття.

Не погодившись з цим рішенням, Університет оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішеннями Головного управління ДФС у Донецькій області від 14 вересня 2015 року № 8487/10/05-99-10-03-12-1 та Державної фіскальної служби України від 27 жовтня 2015 року № 22573/6/99-99-10-01-07-27 скарги позивача залишені без розгляду.

Посилаючись на абз. 1 ст. 2, ст. 11 Закону України «Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, позивач стверджував, що належить до категорії платників єдиного внеску, до яких не можуть бути застосовані відповідальність, штрафні і фінансові санкції, передбачені ст.ст. 25, 26 Закону № 2464 за невиконання обов'язків платників єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 6-10).

В судовому засіданні 29 серпня 2016 року представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач 1 - Краснолиманське відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Ухвалою від 29 червня 2016 року до участі у справі у якості другого відповідача залучена Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач 2 або Слов'янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ) (а.с. 24).

Відповідач 2 - Слов'янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Університет перебуває на обліку у Слов'янській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

В порушення вимог ст. 9 Закону № 2464 Університетом несвоєчасно сплачені узгоджені зобов'язання з єдиного внеску.

Так, по строку 18 вересня 2014 року відбулось нарахування єдиного внеску за липень 2014 року відповідно до наданого страхувальником Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за липень 2014 року (№ 1411860877 від 18 вересня 2014 року) у сумі 3 751 887,90 грн. Підприємство фактично перерахувало 3 527 877,90 грн., що призвело до виникнення заборгованості станом на 18 вересня 2014 року у сумі 2 241 010,00 грн., яка сплачена 29 грудня 2014 року.

По строку 24 вересня 2014 року відбулось нарахування єдиного внеску за серпень 2014 року відповідно до Звіту за серпень 2014 року (№ 1412025978 від 24 вересня 2014 року) у сумі 1 700 349,40 грн. Підприємство єдиний внесок не перерахувало, що призвело до виникнення заборгованості станом на 24 вересня 2014 року у сумі 1 700 349,40 грн., яка сплачена 29 грудня 2014 року.

По строку 20 жовтня 2014 року відбулось нарахування єдиного внеску за вересень 2014 року відповідно до Звіту за вересень 2014 року (№ 1412757119 від 17 жовтня 2014 року) у сумі 2 342 984,98 грн. Підприємство єдиний внесок не перерахувало, що призвело до виникнення заборгованості станом на 20 жовтня 2014 року у сумі 2 342 984,98 грн., яка сплачена 30 квітня 2015 року.

По строку 20 березня 2015 року відбулось нарахування єдиного внеску за лютий 2015 року відповідно до Звіту за лютий 2015 року (№ 1510763530 від 18 березня 2015 року) у сумі 476 708,47 грн.; та відповідно до Звіту за січень 2015 року (№ 1511063987 від 20 березня 2015 року) у сумі 316 534,60 грн. Підприємство єдиний внесок не перерахований, що призвело до виникнення заборгованості станом на 20 березня 2015 року у сумі 793 243,68 грн., яка сплачена 20 травня 2015 року.

По строку 20 квітня 2015 року відбулось нарахування єдиного внеску за березень 2015 року відповідно до Звіту за березень 2015 року (№ 1512543889 від 20 квітня 2015 року) у сумі 625 266,17 грн. Підприємство єдиний внесок не перерахувало, що призвело до виникнення заборгованості станом на 20 квітня 2015 року у сумі 625 266,17 грн., яка сплачена 20 травня 2015 року.

У зв'язку з цим на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 щодо Університету прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28 липня 2015 року № 0003561740/3925, яким до позивача застосований штраф у розмірі 628 434,47 грн. (10%) та 283 701,85 грн. (20%) і нарахована пеня у сумі 794 208,46 грн.

Відповідач доводив, що вказані санкції застосовані з дотриманням вимог Закону № 2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449.

Відповідач стверджував, що згідно з п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідач наголошував, якщо платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі вимоги Закону № 2464.

Посилаючись на ст. 10 Закону № 1669, відповідач стверджував, що єдиним належним та допустимим документом на підтвердження настання обставин непереборної сили (форм-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідач стверджував, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» не визначає умов і порядку сплати єдиного внеску. Ці правовідносини врегульовані Законом № 2464, який пов'язує можливість звільнення від сплати єдиного внеску, а також незастосування штрафних санкцій з наявністю сертифікату Торгово-промислової палати України (а.с. 53-54).

В судовому засіданні 29 серпня 2016 року представник відповідача 2 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях, просив відмовити в позові.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Сторони явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

05 вересня 2016 року через канцелярію суду представник відповідача 2 надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 - Краснолиманське відділення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області статусу юридичної особи не мало і входило в структуру Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (ідентифікаційний код 38660601) була зареєстрована як юридична особа 10 червня 2013 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 277 102 0000 002301.

23 травня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 277 112 0005 004691 про державну реєстрацію припинення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області як юридичної особи.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби України та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, в тому числі Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області.

П. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 передбачав реорганізацію територіальних органів Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Зокрема, Слов'янська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області реорганізована шляхом приєднання до Слов'янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач 2 - Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39883094) зареєстрована як юридична особа 08 липня 2015 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 277 102 0000 005943 (а.с. 31-32).

Позивач - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького (ідентифікаційний код 02010698) зареєстрований як юридична особа 06 липня 1995 року, про що 06 грудня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 120 0000 022744.

З часу державної реєстрації як юридичної особи місцезнаходження позивача було зареєстроване за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, Калінінський р-н, пр. Ілліча, буд. 16.

Як платник єдиного внеску Університет перебував на обліку у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька за реєстраційним № 05-16-01-0095.

В подальшому внаслідок проведення антитерористичної операції Університет змінив своє місцезнаходження на адресу: Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Кірова, буд. 27.

У зв'язку з цим позивач прийнятий на облік до Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області (Краснолиманське відділення).

Вказані обставини встановлені на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17 листопада 2014 року (а.с. 11-12), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05 червня 2015 року (а.с. 13), а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 27-30).

Відомості з «Реєстру страхувальників» свідчать, що Університет перебуває на обліку у Слов'янській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (код ДПІ 517) (а.с. 55).

28 липня 2015 року заступник голови комісії з реорганізації Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, заступник начальника інспекції - начальник Краснолиманського відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області Стешенко Ю.В. на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 прийняв рішення № 0003561740/3925 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Цим рішенням за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Університету застосований штраф у розмірі 10% від суми недоїмки за період з 19 вересня 2014 року по 20 травня 2015 року у сумі 628 434,47 грн., у розмірі 20% від суми недоїмки за період з 20 січня 2015 року по 20 травня 2015 року у сумі 283 701,85 грн., а також нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки у розмірі 794 208,46 грн., а разом - 1 706 344,78 грн.

Вказані обставини встановлені на підставі рішення від 28 липня 2015 року № 0003561740/3925 та розрахунку штрафної санкції і пені (а.с. 124-129).

Обґрунтованість розрахунку підтверджена даними картки особового рахунку позивача (а.с. 98-123).

Рішення від 28 липня 2015 року № 0003561740/3925 надіслане на адресу Університету рекомендованою поштовою кореспонденцією та вручене адресату 04 серпня 2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 130).

Не погодившись із зазначеним рішенням, 21 серпня 2015 року Університет звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою № 1178, в якій просив переглянути рішення Краснолиманського відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів (а.с. 15-16).

14 вересня 2015 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення № 8487/10/05-99-10-03-12-1, яким скарга Університету залишена без розгляду.

Рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 14 вересня 2015 року № 8487/10/05-99-10-03-12-1 Університет отримав 24 вересня 2015 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції позивача (а.с. 17).

28 вересня 2015 року Університет звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 1330, в якій просив переглянути рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 14 вересня 2015 року (а.с. 18-19).

27 жовтня 2015 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 22573/6/99-99-10-01-07-27, яким скарга Університету залишена без розгляду (а.с. 20-21).

Рішення Державної фіскальної служби України від 27 жовтня 2015 року Університет отримав 05 листопада 2015 року, про що свідчить штамп про реєстрацію вхідної кореспонденції позивача.

Судом також встановлено, що сертифікатом № 6727 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29 серпня 2016 року № 930/12.1-17/03 Донецька торгово-промислова палата засвідчила Університету, який до 25 листопада 2014 року знаходився за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, пр. Ілліча, 16, факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов'язків платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень 2014 року, за жовтень 2014 року, за листопад 2014 року. Період дії форс-мажорних обставин з 01 вересня 2014 року по 01 грудня 2014 року (а.с. 138).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Надані позивачем копії Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за жовтень 2014 року (а.с. 56-57), за листопад 2014 року (а.с. 58-59), за грудень 2014 року (а.с. 60-61), за квітень 2015 року (а.с. 69-70), за травень 2015 року (а.с. 71-72), за червень 2015 року (а.с. 73-74), за липень 2015 року (а.с. 75-76), за серпень 2015 року (а.с. 77-78), за вересень 2015 року (а.с. 79-80), за жовтень 2015 року (а.с. 81-82), за листопад 2015 року (а.с. 83-84), за грудень 2015 року (а.с. 85-86), за січень 2016 року (а.с. 87-88), за лютий 2016 року (а.с. 89-90), за березнь 2016 року (а.с. 91-92), за квітень 2016 року (а.с. 93-94), за травень 2016 року (а.с. 95-96), за червень 2016 року (а.с. 97) суд не бере до розгляду на підставі ч. 1 ст. 70 КАС України як такі, що не стосуються предмету доказування у справі.

Надані позивачем копії Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за січень 2015 року (а.с. 62-63), за лютий 2015 року (а.с. 64-65), за березень 2015 року (а.с. 66-68) суд не бере до розгляду як такі, що не відповідають вимогам до письмових доказів, визначених ст. 79 КАС України.

Ухвалою від 05 вересня 2016 року причини пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом визнані поважними.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує наведені нижче правові норми.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Закон № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав наступне.

П. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.

Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що визначено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.

Так, відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 крім іншого платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

Права та обов'язки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.

Відповідно до п.п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (в редакції від 01 січня 2015 року - у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум).

Ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зумовлює висновок, що за загальним правило платники єдиного внеску, в тому числі юридичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цього обов'язку має наслідком застосування до платника єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум, а починаючи з 01 січня 2015 року - у розмірі 20 відсотків, а також нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, про що посадовою особою органу доходів і зборів приймається відповідне рішення.

Разом з цим 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Ст. 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Ч. ч. 1-3 ст. 11 Закону № 1669 передбачають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Аналіз абз. 1 п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 зумовлює висновок, що правові норми, закріплені у цьому пункті, поширюються на платників єдиного внеску, визначених ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція.

Абз. 1 п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачає звільнення таких платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою звільнення платників єдиного внеску, згаданих у абз. 1 п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, є заява, подана ними до органу доходів і зборів, про що свідчить абз. 2 п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Крім того, в силу положень абз. 3 п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 до платників єдиного внеску, зазначених у абз. 1 п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, не застосовується відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

При цьому, на відміну від звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, незастосування до платників єдиного внеску, зазначених в абз. 1 п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску законодавець не обумовлював додатковими умовами, зокрема необхідністю подання відповідної заяви.

Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3 Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку».

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 як пункт 9-4.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Міста Донецьк та Красний Лиман включені до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Предметом спору у справі є рішення заступника голови комісії з реорганізації Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, заступника начальника інспекції - начальник Краснолиманського відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області Стешенко Ю.В. від 28 липня 2015 року № 0003561740/3925, яким за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Університету застосований штраф у розмірі 10% від суми недоїмки за період з 19 вересня 2014 року по 20 травня 2015 року у сумі 628 434,47 грн., у розмірі 20% від суми недоїмки за період з 20 січня 2015 року по 20 травня 2015 року у сумі 283 701,85 грн., а також нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки у розмірі 794 208,46 грн., а разом - 1 706 344,78 грн.

На час виникнення спірних правовідносин як платник єдиного внеску Університет перебував на обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, а також у Краснолиманському відділенні Слов'янської ОДПІ.

Отже, в силу положень абз. 3 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, до Університету не застосовуються.

Як наслідок, спірне рішення заступника голови комісії з реорганізації Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, заступника начальника інспекції - начальник Краснолиманського відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області Стешенко Ю.В. від 28 липня 2015 року № 0003561740/3925 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо можливості застосування до спірних правовідносин п. 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911) суд зазначає наступне.

На підставі п. 28 розділу І Закону № 911 виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Закон № 911 набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу ІІ цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99 до спірних правовідносин суд не застосовує п. 28 розділу І Закону № 911 як такий, що не має зворотної дії.

Суд відзначає, що на відміну від звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, незастосування до платників єдиного внеску, зазначених в абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску законодавець не обумовлював додатковими умовами, зокрема необхідністю подання відповідної заяви та отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України.

Суд також не приймає доводи відповідача, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобов'язані виконувати всі вимоги Закону № 2464. Оскільки такі висновки не ґрунтуються на законі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд відзначає, що позивач у якості відповідача визначив Краснолиманське відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, яке не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності в розумінні ст. 48 КАС України.

Спірне рішення прийнято Слов'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Отже, належним відповідачем у справі є Слов'янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області як правонаступник Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області та суб'єкт владних повноважень, що має адміністративну процесуальну правосуб'єктність, а у задоволенні позовних вимог до Краснолиманського відділення Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд входить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, на користь якого ухвалено судове рішення, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 25 667,17 грн. (а.с. 3-5).

Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 667,17 грн. підлягають присудженню на користь Університету за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Донецького національного медичного університету ім. М. Горького до Краснолиманського відділення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0003561740/3925 від 28 липня 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 1 706 344,78 грн.

3. У задоволенні позовних вимог до Краснолиманського відділення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - відмовити.

4. Стягнути з Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39883094, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (ідентифікаційний код 02010698, місцезнаходження: 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 27) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 25 667 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 17 копійок.

5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

6. Повний текст постанови виготовлений 12 вересня 2016 року.

7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

8. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

9. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.