Рішення № 61555700, 21.09.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А.І.

суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.

секретар: Костюк Л.С.

з участю сторін: представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_5 до ПАТ КБ«Приватбанк»третя особа-Семенчук ОСОБА_6 про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 13 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CVHMAK 38171109, згідно умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 65044,15 доларів США на термін до 12 серпня 2014 року.

Відповідно до умов договору відповідач зобовязувався повертати кредит, виплачувати відсотки за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 що випливають з основного договору, укладено з ОСОБА_3 договір поруки.

________________

№ 22ц/794/1048/2016 р. Головуючий у І інстанції: Кириляк А.Ю.

Категорія: 19/27 Суддя-доповідач ОСОБА_7

В порушення норм закону та умов кредитного договору ОСОБА_8 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала, погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку не здійснювала, в результаті чого станом на 28 серпня 2015 року має заборгованість за кредитом в розмірі 245165,93 доларів США, яка складається із: заборгованості по кредиту в сумі 47769,89 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 49168,10 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 3776,00 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 144451,94 доларів США.

Відповідно до умов договору поруки, а саме п.5, ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором № CVHMAK 38171109, яка була залишена без задоволення.

Просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 245165 ,93 доларів США, що за курсом 21,04 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.05.2015 року складає 5158291,17 гривню.

14 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_3 інтереси якого представляє ОСОБА_4 звернувся в суд з зустрічним позовом до ПАТ КБ Приватбанк про визнання договору поруки припиненим.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно кредитного договору між банком та ОСОБА_1, за яким банк зобовязався надати позичальнику кредит у розмірі 65044,15 доларів США на термін до 12.08. 2014 року, ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та порядку, встановленому кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 28.05.2015 року процентну ставку за користування кредитом було збільшено з 12,00 % до 14,04% з 01.11.2008 року, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_3

Збільшення розміру відсотків за користування кредитом призвело до збільшення суми платежів та відповідно розміру пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

П. 13 договору поруки передбачено, що зміни і доповнений до нього вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди, якої укладено не було, ОСОБА_3 не надав згоди на зміну умов договору у формі збільшення розміру процентів за користування кредитом, так як не був повідомлений про збільшення обсягу свого зобов'язання.

Просив визнати договір поруки, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, за кредитним договором № CVHMAK 38171109припиненим.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Зустічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ Приватбанк третя особа- Семенчук ОСОБА_6 про визнання договору поруки припиненим,- задоволено.Визнано поруку, що виникла з договору поруки від 13 серпня 2007 р. укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ КБ Приватбанк за кредитним договором СVHMAK38171109 припиненою.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що що при винесенні рішення судом порушені норми матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи, і винесено необгрунтоване, незаконне рішення суду.

В своїй апеляційній скарзі посилаються на те, що відмовляючи в задоволенні позову банку суд першої інстанції необґрунтовано поислався на висновок судово-почеркознавчої експертизи №49-к від 01.03.2016 року відповідно до якого підпис в заяві на видачу готівки від 13.08.2007 р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її підпису, оскільки це не є належним доказом по справі, так як дії суду, які передували проведенню експертизи не віповідають нормативним актам та нормам процесуального законодавства щодо її призначення.

Також ухвалюючи рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, належної оцінки факту укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, договору застави рухомого майна договору поруки, укладених між банком та ОСОБА_3, які були підписані в один день, а саме 13.08.2007 pоку, а також рахунку заборгованості згідно якого початок всіх операцій з кредитними коштами були здійснені цього-ж дня, а також що умови кредитного договору частково виконувались протягом тривалого часу та у значних сумах, що свідчить про усвідомлене ставлення ОСОБА_1 до взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, згідно наявного у матеріалах справи рішення Індустріального суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 р. звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль VOLKSWAGEN, модель: PASSAT, рік випуску: 2007, і ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: WVWZZZ3CZ7P147283, реєстраційний номер: СЕ4151АІ, що належить на праві власності ОСОБА_3, що був переданий в заставку за вищевказаним договором застави рухомого майна від 13.08.2007 року для задоволення грошових вимог ПАТ КБ Приватбанк зам цим кредитним договором.

Щодо задоволення вимог по зустрічному позову, то вони є безпідставними, так як за змістом п.12 договору поруки, порука припиняється після закінчення семи років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

ПАТ КБ «Приватбанк» просило скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області і ухвалити нове, яким повністю задовольнити вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно зясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості суд першої інстанції посилався на те, що згідно висновку судово-почеркозначої експертизи №49-к від 0103.2016 року підпис в заяві на видачу готівки від 13.08.2007 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідування її підпису, тому доказів про отримання нею коштів немає, крім того також відсутні докази того, що ОСОБА_1 здійснювала платежі щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Однак, колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 13.08.2007 року уклали кредитний договір за № CVHMAK38171109.

Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 65044,15 доларів США на термін до 12.08.2014 pоку, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені у кредитному договорі.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором ОСОБА_1.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що 13.08.2007 року згідно укладеного між сторонами кредитного договору, банком надано ОСОБА_1 кредит у вигляді не поновлювальної лінії в розмірі 65044,15 доларів США, з яких 42486, 00 доларів США на купівлю автомобіля, 6,81 дол. США на сплату за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 2794,86 дол. США на сплату страхових платежів, 424,86 дол. США винагороди за надання фінансового інструмента та 19331,62 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 кредитного договору з кінцевим терміном повернення 12.08.2014 року.

14.08.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахував кредитні кошти автосалону ТзОВ «Карпати Автоцентр» в розмірі 214559,00 гривень з наступним призначенням: оплата за автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT В6 згідно рахунку-фактури № КА 00000106 від 08.08.2007 року, платником якого є ОСОБА_1.

Таким чином, кредитні кошти в розмірі 42487,00 дол. США були конвертовані і гривню та перераховані автосалону ТзОВ «Карпати Автоцентр», що слугує доказом отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на придбання автомобіля.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів про отримання ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються вищезазначеними доказами та матеріалами справи.

Крім того, рішенням Індустріального суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT В6, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав на праві власності поручителю ОСОБА_3, для задоволення грошових вимог банку за кредитним договором.

В даному рішенні судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № CVHMAK38171109 від 13.08.2007 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративні справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується посилань суду на висновок експертизи, то згідно ч.6 ст.147 ЦПК України та п.3 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» зазначено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці і оцінці за внутрішнім переконанням суду, має ґрунтуватися на всебічному, повному й обєктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що висновок експертизи, а саме відповідь на поставлене судом питання не може змінити чи спростувати обґрунтованості заявлених вимог банку, які підтверджуються матеріалами справи і не спростовані відповідачем належними доказами, що банком не виконано умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів на придбання автомобіля.

Разом з тим, відповідачі належним чином не спростували доводів банку про отримання грошових коштів за кредитним договором та не надали належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Частиною 3 ст.203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-449цс15, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № СVHMAK38171109 від 13.08.2007 року у розмірі 47769,89 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 14.06.2016 року становить 1192751,14 гривень, заборгованості по відсоткам, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 39814,53 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 14.06.2016 року становить 994116,30 гривень, заборгованості по комісії у розмірі 3776,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 14.06.2016 року становить 94281,74 гривні, та пені у розмірі 871471,64 гривні (а.с.128 т.1).

Щодо розрахунку залишку простроченої заборгованості по кредиту на у вказаному розрахунку допущена описка і невірно зазначена суму 49168,10, замість 39814,53 дол. США.

Посилання апелянта щодо безпідставності задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, є необґрунтованими враховуючи наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором за № CVHMAK38171109 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, в забезпечення виконання зобовязання за кредитними договором ОСОБА_1.

Згідно п. 13 договору поруки зміни та доповнення до цього Договору внося тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 28.05.2015 року процентну ставку за користування кредитом було збільшено з 12,00 % до 14,04%, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_3.

Крім того збільшення розміру відсотків за користування кредитом призвело до збільшення платежів та відповідно розміру пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає - захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

Внаслідок одностороннього збільшення банком відсотків з 12% до 14,4 % з 01.11.2008 року, збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_3, про що не було обумовлено сторонами при підписанні договору поруки, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги ОСОБА_3 і визнав договір поруки припиненим.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір на загальну суму 7673,40 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимогПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасувати.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, жительки с. Банилів, Вижницького району Чернівецької області, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № СVHMAK38171109 від 13.08.2007 року у розмірі 47769,89 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 14.06.2016 року становить 1192751,14 гривень, заборгованості по відсоткам, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 39814,53 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 14.06.2016 року становить 994116,30 гривень, заборгованості по комісії у розмірі 3776,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 14.06.2016 року становить 94281,74 гривні, та пені у розмірі 871471,64 гривні .

Стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 на відшкодування сплаченого судового збору 7673 гривні 40 копійок.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: