Постанова № 61554882, 09.09.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.09.2016 Справа № 554/6152/16-а

П О С Т А Н О В А 554/6152/16-а

Іменем України 2-а/554/264/2016

09 вересня 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого судді - Антонова С.В.,

секретаря Плаксюк І.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Октябрського районного суду м.Полтави матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративною позовною заявою до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, у якій просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №120 від 09.06.2016 року, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, згідно з абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»; зобовязати відповідача призначити їй пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, згідно з абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 29.02.2016 року.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 29.02.2016 року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, у звязку з тим, що вона досягла 50-річного віку та є матірю інваліда з дитинства, яка виховала його до шестирічного віку.

На підтвердження наявності права на вказану пенсію ОСОБА_1 надала відповідачу паспорт громадянина України ОСОБА_1 та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1; трудову книжку ОСОБА_1; свідоцтво про народження ОСОБА_3; паспорт громадянина України ОСОБА_3 та довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_3; довідки МСЕК ОСОБА_3; висновок №37 про час настання інвалідності від 01.03.2016 року щодо ОСОБА_3; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану від 01.02.2016 року; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану від 03.02.2016 року.

12 липня 2016 року ОСОБА_1 отримала рішенням Полтавського обєднаного Управління Пенсійного фонду України № 120 від 09.06.2016 року, яким їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, згідно з абзацом 4 пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» у звязку з не підтвердженням факту визнання дитини інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, так як вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, прохала їх задовольнити у повному обсязі, пояснення надала аналогічні до змісту позовної заяви.

Представник відповідача за довіреністю у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Так, представник відповідача вказала, що відповідно до абзацу 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років, та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому, до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Відповідно до п.2.18 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку пенсій), відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції від 30.07.2015 року №13-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акту огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоровя, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку або висновок МСЕК про можливість настання інвалідом до досягнення особою вісімнадцяти років (висновок про час настання інвалідності).

Згідно з довідкою, виданою органами медико-соціальної експертизи №031473 від 05.03.2010 року, син заявниці, ОСОБА_3, вперше визнаний інвалідом з дитинства в 2010 році, тобто у віці 23 роки. Висновок виданий Полтавським обласним центром медико-соціальної експертизи від 01.03.2016 року №37, констатує факт визнання ОСОБА_3 інвалідом з 11.11.2002 року у віці 15 років.

На підставі вищевикладеного, Управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 як матері інваліда з дитинства згідно з абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у звязку з не підтвердженням факту визнання дитини інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1, загальний страховий стаж останньої складає понад 15 років (а.с.9-11).

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 є матір'ю динити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

ОСОБА_3 відповідно до довідки серії 7-66 ТЕ №0301473 має другу групу інвалідності з дитинства (а.с.14)

Відповідно до довідок серії 7-66 ТЕ №0359615, №0273705, серії АВ №0471287Карацюпі ОСОБА_4 надано першу групу інвалідності «Б» та, згідно з висновком про умови та характер праці, останній потребує постійного стороннього догляду, нагляду та допомоги (а.с.15-17).

Згідно з висновком №37 про час настання інвалідності від 01.03.2016 року, ОСОБА_3, згідно з наданою документацією, міг бути визнаний інвалідом з дитинства до 18 років, з 11.11.2002 року (а.с.18).

Рішенням Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України №120 від 09.06.2016 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, згідно з абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у звязку з не підтвердженням факту визнання дитини інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти- інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Таким чином, право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років має жінка, яка:є матірю інваліда з дитинства;виховала дитину до шестирічного віку, яка має статус інваліда з дитинства;має не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Ч. 8 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» передбачає, що медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана інвалідом однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір інваліда. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Відповідно до п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття.

У відповідності до абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання, тощо.

Таким чином, інвалід з дитинства є повнолітнім інвалідом, причиною інвалідності якого є інвалідність з дитинства.

Пунктом 2.1. розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 № 13-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 за №895/25672), з подальшими змінами (надалі - Порядок), визначено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Так, абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку передбачено, що при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, подаються документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

Згідно з п. 2.17. Порядку при призначенні пенсій жінкам, які народили пятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання пятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Відповідно до п. 2.18. Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною- інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоровя, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/абовисновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Згідно з наведеним вище Порядком, позивачем було підтверджено факт народження та виховання дитини до шестирічного віку належним чином, тобто відповідними документами свідоцтвом про народження та паспортом дитини. Визнання дитини інвалідом з дитинства після вісімнадцятирічного віку ОСОБА_1 засвідчила довідками МСЕК та надала висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства оскільки ОСОБА_1 не підтверджено факту визнання дитини інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно нормами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Чинний Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мати інваліда з дитинства може надавати один із варіантів висновку: або висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років, що і було зроблено позивачем. А тому, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства через не підтвердження ОСОБА_1 факту визнання дитини інвалідом до досягнення шестирічного віку, органи пенсійного фонду діяли не у відповідності до закону та Положення.

У звязку з цим рішення Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області №120 від 09.06.2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства підлягає скасуванню, а право позивача на соціальний захист захисту шляхом зобовязання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, згідно з абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 29.02.2016 року.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167, 186 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області №120 від 09.06.2016 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, згідно з абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати Полтавське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, згідно з абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 29.02.2016 року.

Стягнути з Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії через Октябрський районний суд м. Полтави.

Суддя С.В. Антонов