Постанова № 61554833, 05.09.2016, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2691/16-а

Провадження № 2-а/553/85/2016

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.09.2016м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві в складі:

головуючого судді Кононенка С.Д.,

при секретарі Модіній В.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов»язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов»язання вчинити певні дії, в якому просить визнати протиправними дії Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Ленінський район) щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1; зобовязати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 29 червня 2016 року № 18-351/вих-16, у звязку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1789-ХІІ) та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум; стягнути з державного бюджету на її користь судові витрати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, надавши письмові заперечення проти позову.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, ознайомившись з запереченнями, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, прийшов до висновку , що заявлені вимоги підлягають до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини , на яких грунтується її вимоги та заперечення, крім випадків , встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, 05 липня 2016 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, на даний час реорганізовано в Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Ленінський район) (далі - відповідач) про перерахунок її пенсії, призначеної згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

13 липня 2016 року за вихідним № 176/К-17 відповідачем ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Приймаючи таке рішення, відповідач послався на пункт 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У відмові управління зазначено, що, починаючи з 01 червня 2015 року, пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Проте суд визнає вказане рішення відповідача необґрунтованим та незаконним із наступних підстав.

03 листопада 2015 року, на підставі рішення суду, відповідачем ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80% від суми її місячної (чинної) заробітної плати на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Полтавської області відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1789-ХІІ), із змінами до цього Закону (№ 3668-VІ від 01 жовтня 2011 року), тобто у редакції, яка була чинною на момент призначення їй пенсії.

У звязку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», відповідній категорії працівників апарату прокуратури Полтавської області підвищені розміри заробітної плати, що підтверджується довідкою прокуратури Полтавської області від 29 червня 2016 року № 18/351вих-16, яка додається.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії), прокурорам і слідчим пенсія за вислугу років призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1789-ХІІ) зі змінами відповідно до Закону України від 27 березня 2014 року № 1170-VIII у редакції, яка була чинною на момент призначення їй пенсії, обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1789-ХІІ), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

У звязку з викладеним, позивачка 05 липня 2016 року звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок її пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1789-ХІІ) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та довідки прокуратури Полтавської області від 29 червня 2016 року № 18-351вих-16.

Згідно з вимогами ст. 58 ОСОБА_3 України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 ОСОБА_3 України, при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою ОСОБА_3 України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 ОСОБА_3 України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 України:

«В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.»

У ст. 22 ОСОБА_3 України зазначено, що:

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

У ст. 64 ОСОБА_3 України закріплюється принцип, згідно якого права та свободи людини можуть бути обмежені лише у випадках, встановлених ОСОБА_3:

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї ОСОБА_3».

Випадки обмеження та звуження змісту і обсягу прав і свобод людини неодноразово були предметом розгляду Конституційним Судом України. Так, у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив:

«Звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

Також у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 Конституційний Суд України констатував:

«Проте зміни до КАС України та ЦПК України звузили процесуальні права позивача у справах, повязаних із соціальними виплатами, обмеживши його можливості в судовому захисті своїх прав у спорах із субєктом владних повноважень, що порушує частину третю статті 22, частину першу статті 55 Основного Закону України».

Про недопустимість звуження змісту та обсягу прав інакше, ніж за умови введення надзвичайного стану йдеться і в рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002:

«Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 ОСОБА_3 України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 ОСОБА_3 України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 ОСОБА_3 України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 ОСОБА_3 України надзвичайного стану (стаття 64 ОСОБА_3 України)».

Аналогічні висновки Конституційного Суду України щодо недопустимості обмеження конституційних прав і свобод людини викладені у рішеннях від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 та від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007.

З огляду на вищезазначені положення ОСОБА_3 України і висновки Конституційного Суду України, не допускається звуження чи обмеження прав і свобод, інакше ніж у випадках, прямо передбачених Основним Законом України.

У цьому контексті доречним буде звернути увагу на п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 «Про застосування ОСОБА_3 України при здійсненні правосуддя», згідно яких:

«1. Відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.»

«2. Оскільки ОСОБА_3 України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_3 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_3 як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на ОСОБА_3, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.»

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 10 грудня 2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, а у відповідності до ч. 1 ст. 244-2КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, на період призначення позивачу пенсії (03 листопада 2015 року) була чинною ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1789-ХІІ), відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 будь-які зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1789-ХІІ) в частині перерахунку пенсії не внесені.

Також, пункт 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, яким передбачено у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до конкретних законів, в т.ч. до Закону України «Про прокуратуру», не поширюється на осіб, яким призначена спеціальна пенсія до 01 червня 2015 року.

У зв'язку з викладеним, посилання відповідача на пункт 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 є абсолютно необґрунтованим, оскільки протирічить вищезазначеному законодавству.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи (у звязку переведенням її на інший вид пенсії або за інших обставин) застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсій.

А тому відповідачем не дотримано вимоги законодавства, які були чинними на час призначення мені пенсії, а саме ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1789-ХІІ), у зв'язку з чим порушено мої конституційні права.

Згідно статті 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Конституційний суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої ОСОБА_3 України та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі й Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Таким чином, діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 ОСОБА_3 України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» (яке відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ та є джерелом права), визначено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, оскільки залишення без розгляду справи фактично означає позбавлення права особи на судовий захист, який гарантований ОСОБА_3.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4.07.2013 у справі К/9991/89044/11, визначено, що право на судовий захист є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права.

Шестимісячний строк, визначений ст. 99 КАС України для звернення особи до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, не сплинув.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3,6,9, 11, 18, 71 ч. 2, 94, 99, 158-163, 244-2 КАС України, ст.ст. 8,19, 22, 46, 64 ОСОБА_3 України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1789-ХІІ), суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов»язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Ленінський район) щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобовязати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 29 червня 2016 року № 18-351/вих-16, у звязку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1789-ХІІ) та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об»єднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 грн.20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_4