Постанова № 61554828, 23.09.2016, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4895/16-а

Провадження № 2-а/552/177/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2016 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.

При секретарі Рибальченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Полтави адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Патрульної поліції роти №1 батальйону УПП у м.Полтава капрала поліції ОСОБА_2 про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

06.09.2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Інспектора Патрульної поліції роти №1 батальйону УПП у м.Полтава капрала поліції ОСОБА_2 про скасування постанови, мотивуючи його тим, що 31.08.2016 року Інспектором Патрульної поліції роти №1 батальйону УПП у м.Полтава капралом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено на нього штраф у вигляді 425 грн. Згідно даної постанови він нібито розмовляв по мобільному телефону. Враховуючи те, що він по мобільному телефону під час руху транспортного засобу не розмовляв, постанова від 31.08.2016 року винесена незаконно та не правомірно. Просив суд скасувати постанову серії ПС2 №542466 винесену Інспектором Патрульної поліції роти №1 батальйону УПП у м.Полтава капралом поліції ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та скасувати постанову серії ПС2 №542466 інспектором патрульної поліції роти №1 батальйону УПП у м.Полтава капралом поліції ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки по мобільному телефону він не розмовляв, а під час руху транспортного засобу в нього боліло вухо, а тому він тримав руку біля нього.

Відповідач позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ухвали суду від 23.09.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Департамент патрульної поліції.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в запереченнях.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, вивчивши та дослідивши матеріали справи та диск з відеофіксацією порушення, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході судового розгляду встановлено, що постановою серії ПС2 №542466 від 31.08.2016 року, прийнятою інспектором патрульної поліції роти №1 батальйону УПП у м.Полтава капралом поліції ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Відповідно до зазначеної постанови про адміністративне правопорушення, 31.08.2016 року керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м.Полтаві по вул. Зіньківська, ОСОБА_1 користувався засобами мобільного звязку під час руху автомобіля, тримаючи мобільний телефон у руках, чим порушив вимоги п.2.9. ПДР.

Згідно п. «д» 2.9 ПДР водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами звязку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативно транспортних засобів під час виконання ними невідкладеного службового завдання).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з диску наданого відповідачем ОСОБА_1, керуючи автомобілем «OPEL OMEGA», користувався засобами мобільного звязку під час руху автомобіля, тримаючи мобільний телефон у руках.

Крім того, під час перегляду відеозйомки, позивачем ОСОБА_1 було зазначено, що він спілкувався зі своєю донькою по мобільному телефону, хоч в подальшому позивач даний факт заперечував.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного розїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами звязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, які тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 грн) або 50 штрафних балів.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81(в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121,статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1,статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128,129,статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140КУпАП.

Відповідно до ст. 258. КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Крім того, із відеозапису, який був зроблений поліцейським під час нагляду за дорожнім рухом, вбачається факт здійснення позивачем ОСОБА_1 правопорушення.

Із матеріалів справи вбачається, що постанова від 31.08.2016 року відповідає вказаним вимогам ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки санкція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає покарання у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 425 грн.

В той самий час, згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії працівника патрульної поліції щодо накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП на позивача є правомірними та законними, а також суд наголошує, що доводи позивача про те, що вищевказана постанова являється незаконною та протиправною, є взагалі недоведеними та необґрунтованими, оскільки доказів, які б спростовували вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення, з боку позивача не надано, підстав передбачених статтею 72 КАС України для звільнення позивача від доказування не встановлено.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, щодо безпідставності позовних вимог, а винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення є законною і тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 159, 160, 171 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора Патрульної поліції роти №1 батальйону УПП у м.Полтава капрала поліції ОСОБА_2 про скасування постанови відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Т.В.Турченко