Постанова № 61552882, 20.09.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р.Справа № 916/1440/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Л.Воронюка

О.Ю. Аленіна

При секретарі Р.О. Кияшко

За участю представників сторін:

Від ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Від ТОВ "Сервіс Моторс" - Шейк- Сейкін О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області

від 02.08.2016.

по справі №916/1440/16

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Моторс"

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 46 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Моторс» (в подальшому за текстом - ТОВ «Сервіс Моторс») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 46 000 грн. неустойки за договором оренди № 25-06/10СМ-ПГ від 25.06.2010 р., у зв'язку із неповерненням відповідачем об'єкту оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 серпня 2016 року (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено. З ФОП ОСОБА_5 на користь позивача стягнута неустойка в сумі 46 000 грн. та витрати на оплату судового збору в сумі 1378 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_2 в апеляцій скарзі просить його скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачем не направлена копія позову з доданими документами за фактичним місце проживанням відповідача, а клопотання в судовому засіданні про надання копії позову було безпідставно відхилено господарським судом. Також скаржник вказує, що позивачем надані неналежні згідно до приписів ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України докази в обґрунтування позовних вимог, а тому в порушення ст. 35 зазначеного Кодексу прийняв в якості доказу постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні матеріали та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

На стадіях укладення, виконання, зміни, розірвання та припинення договору оренди у наймодавця та наймача виникають взаємні зобов'язання, зокрема: обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, провадити капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом; обов'язок наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а в разі припинення договору - найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (стаття 765, частина перша статті 773, частина друга статті 776, частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2010 року між сторонами було укладено договір оренди № 25-06/10 СМ-ПГ, за умовами якого ТОВ «Сервіс Моторс» передало у строкове платне користування ФОП ОСОБА_2 задля здійснення останнім його статутної діяльності наступні об'єкти: об'єкт мийки автомобілів, який включає зал мийки; котельню; касу; щитову; компресорну; туалет; коридор; об'єкт кафе, який включає: кухню та зал кафе; об'єкт виставочного зала продажу супутніх авто аксесуарів, розташовані по АДРЕСА_1, зі строком його дії до 01.07.2013 р. з правом пролонгації.

Пунктом 4.1 договору сторонами визначена орендна плата в розмірі 1000 грн. щомісячно.

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє він до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.5.1 договору).

Зі змісту постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. у справі № 916/2123/16 (яка набрала законної сили та в силу приписів ст. 35 ГПК України факти, викладені в ній, не доводяться знову), вбачається, що «вищевказаний договір оренди не був нотаріально посвідчений, слід вважати, що дійсною його умовою щодо термінів дії був встановлений строк у 2 роки, тобто з 01.07.2010 р. по 01.07.2012 р. Також було встановлено, що договір припинив свою дію 01 липня 2014 року.

Станом на момент розгляду даної справи ФОП ОСОБА_2 продовжує користуватися орендованими приміщеннями, про що свідчить лист Ізмаїльського міжрайонного відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.07.2016 р. за № 15657.

Це стало підставою для звернення позивача до суду та нарахування за приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу неустойки за період з 01.07.2014 р. по 01.06.2016 р.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За роз'ясненнями, наведеними у п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р., неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 ЦК України, оскільки її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Саме частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України й встановлене виключення із загального правила, за яким така неустойка у сфері орендних правовідносин, як самостійний вид майнової відповідальності, застосовується саме за час прострочення, а тому обмеження її нарахування 6-місячним терміном є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року у справі № 910/20246/15, у постановах Верховного Суду України від 18 квітня 2011 року у справі № 30/190, № 30/191, від 26 грудня 2011 року у справі № 3-140гс11.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення неустойки за неповернення орендованих приміщень, цілком вірно встановив обставини справи, дав ним правильну юридичну оцінку із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права.

Посилання ФОП ОСОБА_2 на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, судова колегія вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо законності стягнення з відповідача неустойки, визначеної законом.

При цьому, текст постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. у справі № 916/2123/15 знаходиться у Єдиному реєстрі судових рішень.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який внесено до Реєстру.

Також неспроможними вважає судова колегія й твердження скаржника на направлення позивачем позовної зави на неналежну адресу відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджується, що така заява направлялась на юридичну адресу ФОП ОСОБА_2, яка також зазначена і в договорі оренди, укладеному між сторонами, та, крім того, підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До того ж, за приписами ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Разом з тим, судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні, оскільки в його резолютивній частині вирішено стягнути на користь позивача з ФОП ОСОБА_5, тоді як відповідачем є ФОП ОСОБА_2, при цьому судом правильно вказані реквізити ( ідентифікаційний код, юридична адреса тощо).

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2016 р. у справі № 916/1440/16 - змінити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс

Моторс" (68600 Одеська обл. м. Ізмаїл вул.Болградське шосе 8-а )неустойку в сумі 46 000 грн. та 1378 грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Наказ доручити видати господарському суду Одеської області.

Головуючого суддя В.В.Лашин

Суддя О.Л.Воронюк

Суддя О.Ю. Аленін