Постанова № 61550571, 23.09.2016, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№825/1118/16

Провадження №2-а/751/287/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2016 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Філатової Л.Б.

суддів Мороз К. В.,

Маслюк Н. В.

при секретарі Гордієнко М.М.,

з участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Остапенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов»язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв»язку з захворюванням, пов»язаним з виконанням обов»язків військової служби, зобов»язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1981 року по 2004 рік проходив військову службу у Збройних силах, під час якої в квітні 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказує, що 16.11.2004 року йому була встановлена 3 група інвалідності внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням обов»язків військової служби та ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та 30 % втрати працездатності, після чого був звільнений з військової служби за станом здоров»я. Зазначає, що в період з 2004 по 2014 роки неодноразово проходив медичні обстеження за результатами яких підтверджувалась 3 група і причина інвалідності, а 18.03.2014 року у зв»язку з погіршенням стану здоров»я було встановлено 2 групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням обов»язків військової служби та ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та 60 % втрати працездатності, після чого 10.03.2015 року звернувся до Чернігівського об»єднаного міського військомату із заявою про призначення одноразової допомоги, на що отримав з Чернігівського об»єднаного військомату лист від 06.11.2015 року про відмову. Вказує, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги та зобов»язано розглянути заяву, на виконання якої комісією з розгляду питань, пов»язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України 17.05.2016 року було відмовлено. Вважає рішення Міністерства оборони таким, що не відповідає змісту ст.ст.16,16-1,16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія п.2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.11.2012 року не поширюється на нього, 2 група інвалідності встановлена в період дії Закону, а отже має право на отримання одноразової грошової допомоги.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсягу і до викладених в позовній заяві пояснень доповнив, що при звільнені з військової служби отримував кошти, але в значно меншому розмірі і як страхову суму, не за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсягу і повністю підтримав письмові заперечення (а.с.77-79), суть яких зводиться до того, що 2 група група інвалідності позивачу була встановлена у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності 3 групи.

Представник залученої до участі третьої особи на боці відповідача - Чернігівського обласного військового комісаріату в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали відзив на адміністративний позов, а отже суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності зазначеного представника.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, зобов»язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами (а.с.23-26).

27.05.2016 року висновком № 41 від 27.05.2016 року комісії з питань розгляду питань, пов»язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.6). Висновок обгрунтований тим, що на день встановлення 3 групи інвалідності не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, ОСОБА_2 отримав страхову суму за державним обов»язковим особистим страхуванням в розмірі 2550 гривень, групу інвалідності змінено в понад дворічний термін.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено розміри одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 регламентує порядок призначення і виплати цієї допомоги. Згідно до ч.4 якої якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми, а частиною 8 передбачено три роки з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги для реалізації цього права. Порядок призначення і виплати допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9). Таким чином, особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Відповідно до п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року - виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. В даному випадку це 18.03.2014 року (а.с.15).

Законом України від 04.07.2012 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» Закон України «Про соціальний і правовий захис військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено статтями 16-1 - 16-4.

Пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Пунктом 6 Порядку визначено порядок і розміри одноразової грошової допомоги.

ОСОБА_2 16.11.2004 року була встановлена 3 група інвалідності в зв»язку із захворюванням, пов»язаним із виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.14,19-20), яка неодноразово ним підтверджувалася (а.с.17-18,21), з військової служби був звільнений 22.11.2004 року.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про статус і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16 Закону України «Про статус і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла на час звільнення позивача з військової служби та встановлення інвалідності, передбачалось що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування та виплати страхових сум встановлювались Кабінетом Міністрів України (Умови державного обов»язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов»язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992 року із внесеними змінами та доповненнями).

Пунктом 6 зазначених Умов було передбачено, що Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

18.03.2014 року ОСОБА_2 при повторному огляді була встановлена 2 група інвалідності в зв»язку із захворюванням, пов»язаним із виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.15).

Частиною 2 статті 16 вказаного Закону, у редакції чинній на час встановлення ОСОБА_2 2 групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Проаналізувавши правові норми, суд приходить до висновку, що законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги - «обов»язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. У разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотку втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов»язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги, що повністю узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-563а14.

Таким чином, оскільки 18.03.2014 року ОСОБА_2 за результатами повторного медичного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії встановлено вищу групу (ІІ) інвалідності, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплаченої раніше суми. При цьому суд вважає, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання відповідної одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, тобто, в даному випадку, саме з моменту встановлення 18.03.2014 року ІІ групи інвалідності. Суд вважає, що дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв»язку із захворюванням, пов»язаним з виконанням обов»язків військової служби, як і мотиви цієї відмови є неправомірними.

Вирішуючи питання щодо вимог про зобов»язання Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд виходить з наступного.

Положеннями п. 13 Порядку № 975 передбачено необхідність прийняття розпорядником бюджетних коштів рішення з цього питання.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Водночас, згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Проаналізувавши правові норми в сукупності з фактичними обставинами даної справи, суд приходить до висновку, що вимоги про зобов»язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягають частковому задоволенню, а саме, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в задоволенні решти вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.69-79, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про судовий збір», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв»язку з захворюванням, пов»язаним з виконанням обов»язків військової служби.

Зобов»язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України в доход держави 551 (п»ятсот п»ятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд м.Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Л.Б.Філатова

Судді: К.В.Мороз

Н.В.Маслюк

Повний текст постанови виготовлено 26.09.2016 року.

Головуючий - суддя Л.Б.Філатова

Судді: К.В.Мороз

Н.В.Маслюк