Постанова № 61548107, 20.09.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/4458/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.09.2016 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої- судді Гулієвої М.І.

при секретарі - Снігур А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФУ у Франківському р-ні м. Львова про визнання дій протиправними та зобов»язання провести нарахування та виплату належних сум пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов»язання провести перерахунок та виплату належних сум пенсії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 06.12.2007 року перебуває на пенсії по віку як посадова особа місцевого самоврядування, стаж служби становить 20 років 03 місяці 26 днів та йому призначено пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 06.12.2007р.Відповідачем при призначенні пенсії не вірно визначено розмір середнього заробітку,так як не враховано індексацію,допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки,матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.01.07.16р.він звернувся до відповідача щодо переразування пенсії з врахуванням виплат ,вказаних в довідці Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.06.2016р.№ 2403-вих-90,а саме- індексації заробітної плати в сумі 155,17грн.,допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в сумі 3278,96грн.,допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 4144,93грн.,на які нараховано збір на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.Однак,у проведенні перерахунку йому відмовлено. Просить зобов"язати УПФУ у Франківському р-ні м.Львова провести перерахунок та виплату пенсії з 21.01.16р.з врахуванням вказаної довідки.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав що вказані в письмових запереченнях, які долучено до матеріалів адміністративної справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає,що позов підлягає до задоволення.

У ч. 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» зазначено,що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Позивач з 06.12.2007 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова та отримує пенсію згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», яка обчислена в розмірі 90% заробітної плати та складала 3938,76 грн..

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням зазначених сум індексації заробітної, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Однак, листом Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова від 07.07.2016 року №113-11/8 було відмовлено у здійсненні перерахунку.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.ст.22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про державну службу») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. До спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону, які обмежень максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України „Про державну службу", в редакції, що діяла на момент призначення пенсії ,не встановлюють.

Як вбачається з п.2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 05.07.2012 р. ,якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається у відсотковому співвідношенні від суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У частині 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно із ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу" державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 35 Закону України "Про державну службу" щорічна відпустка державним службовцям надається з виплатою допомоги на оздоровлення. Зазначена матеріальна допомога має систематичний характер, оскільки, виплачується щорічно і є об'єктом для нарахування та утримання страхових внесків до пенсійного фонду.

Аналогічні положення містяться і в пп.2.2.2., 2.2.7., 2.3.3. п.2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. " № 5. зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713, де вказано, що у склад додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в т.ч. за вислугу років, які мають систематичний характер, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників ( на оздоровлення тощо) входить до складу фонду оплати праці.

Отже, чинне законодавство, як загальне, так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також і інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення і приймаються в розрахунок пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, входять до системи оплати праці державного службовця, оскільки, з них сплачено внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Те ж стосується і сум індексації заробітної плати, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і які є складовою заробітної плати та входять до складу фонду оплати праці (ст.1, ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Крім того, ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Окрім того, на виконання вимог ст. 66 Закону № 1788-ХП Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010р. № 1170 затверджено «Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Матеріальна допомога, яка носить системний характер і виплачується всім або більшості працівників, а також суми індексації заробітної плати, які виплачуються з фонду оплати праці, не включені у зазначений перелік, а тому мають враховуватися при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій.

Таким чином, висновок відповідача про те, що включення в складові заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та індексації заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не передбачене нормами чинного законодавства - неправомірний і є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням Законів № 3723-ХП та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин ст. 41 Закону № 1058 ІУ та ст. 66 Закону № 1788-ХП. Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду України від 04 березня, 03 червня та 16 вересня 2014 року в справах за аналогічними позовами фізичних осіб до управлінь Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами)касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставини, відповідно до вказаних нормативних актів, пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати з урахуванням всіх виплат, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому дії відповідача є протиправними.

Враховуючи вимоги ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів належним і неупередженим судом.

В рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009, Конституційний Суд України зазначив про те, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав Людини.

Як вбачається із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу від 04.11.1950р., яка є частиною національного законодавства України, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Крім того, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями. Частина 3 зазначеної статті гарантує звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від «06» березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення із зазначення способу його здійснення та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині визнання відмови про перерахунок пенсії протиправною та зобов»язання провести перерахунок та виплату пенсії з врахуванням фактично нарахованих та сплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення,матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, інших виплат,на які нараховувались страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, в розмірі 90% середньомісячної заробітної плати.

Керуючись ст.ст.7-11,158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задоволити .

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м.Львова щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 протиправними.

Зобов"язати управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м.Львова провести перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_2 , з врахуванням виплат ,вказаних в довідці Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.06.2016р.№ 2403-вих-90,а саме- індексації заробітної плати в сумі 155,17грн.,допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в сумі 3278,96грн.,допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 4144,93грн.,на які нараховано збір на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу»,в розмірі 90% середньомісячної заробітної плати,з 21.01.2016р. , з врахуванням проведених виплат.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10днів з дня її проголошення.

Суддя: М.І.Гулієва