Постанова № 61547497, 07.09.2015, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/821/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

секретаря - Синяк Л.П.,

адвоката - Усенко Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Чернігівка адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач зазначив, що 11.02.2015р. відповідачем у власність придбано автомобіль марки ЗАЗ Sens, за 133 000грн., в зв'язку з чим він набув статусу платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Під час реєстрації права власності на транспортний засіб ним до підрозділу Державтоінспекції МВС надано копію квитанції № ПН 5224 від 12.02.2014р. про сплату цього збору.

Згідно листа № 04-08.4/580-1272 від 30.04.2015р. Державної казначейської служби України в м.Запоріжжі, підтверджено факт ненадходження від відповідача як платника суми збору, через що позивач просить стягнути його в примусовому порядку, оскільки внаслідок бездіяльності відповідача недоотримано 3325грн, які мали бути спрямовані до державного бюджету України.

Представник позивача просить розглянути позов без його участі та задовольнити.

Представник позивача просить відмовити у задоволенні позову, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі.

За положеннями ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

11.02.2015р. відповідачем у власність придбано автомобіль марки ЗАЗ Sens, за 133 000грн., в зв'язку з чим він набув статусу платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів (а.с.6).

Під час реєстрації права власності на транспортний засіб ним до підрозділу Державтоінспекції МВС надано копію квитанції № ПН 5224 від 12.02.2014р. про сплату цього збору (а.с.6).

Згідно листа № 04-08.4/580-1272 від 30.04.2015р. Державної казначейської служби України в м.Запоріжжі, підтверджено факт ненадходження від відповідача як платника суми збору (а.с.8).

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено положеннями Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97).

Так, згідно пункту 6 частини 1 статті 2 цього Закону об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону (підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону), є вартість легкового автомобіля.

Згідно зі статтею 3 Закону №400/97 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.

Платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальністю суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системи визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346).

Так, статтею 8 цього Закону встановлені строки проведення переказу.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів (пункт 8.1).

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки (пункт 8.2).

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (пункт 8.3).

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів (пункт 8.4).

Строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1 - 8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений пунктом 8.4 цієї статті (пункт 8.5).

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III (далі - Закон №2121) клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно положень пункту 22.1 статті 22 Закону №2346 ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу. (пункт 22.3).

Згідно пункту 22.8 статті 22 Закону №2346 розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Водночас пунктом 22.4 статті 22 даного Закону встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

У відповідності до абзацу 1 пункту 1.32 статті 1 Закону №2346 платником є особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів, при цьому кошти, які надходять на особовий рахунок визнаються власністю клієнта банку, а не банківської установи зокрема.

Судом встановлено, що відповідачем, як платником та ініціатором в розумінні положень п.1.15 ст.1 Закону №2346, ініційовано переказ грошових коштів шляхом формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів, на підтвердження чого банком платника видано квитанцію, і для нього ініціювання переказу є завершеним. Відтак, його дії не містять ознак бездіяльності при сплаті узгодженої суми зобов'язання.

Неперерахування банком грошових коштів згідно доручення клієнта є порушенням прав клієнта цього банку як власника грошових коштів, переказ яких відповідно ним ініційовано, а не їх отримувача. При цьому, як встановлено положеннями пункту 32.1 статті 32 Закону №2346, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III, Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III, Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду у 10 денний строк з дня її отримання з одночасним надсиланням апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

Суддя: Д.О.Покопцева