Рішення № 61545329, 12.09.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2540/16-ц

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 вересня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.03.1970 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Зазначає, що за час перебування у шлюбі, ними було набуто майно, що є спільною сумісною власністю, а саме: Гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який було придбано 08 лютого 1988 року; Гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який було придбано 31 серпня 1995 року; Автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», який було придбано 19 жовтня 2001 року; Автомобіль марки «ГАЗ 31029», який було придбано 25 вересня 2003 року; Квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яку було придбано 09 листопада 2011 року.

Посилається на те, що починаючи з 2006 року по день подачі позовної заяви вона та відповідач мешкають окремо, спільне господарство не ведуть та фактично не є сім'єю.

Звертає увагу суду на те, що згода відповідача на купівлю квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 була лише формальною, без якої не можливо укласти договір купівлі-продажу, жодної фінансової участі у придбанні вищезазначеної квартири він не приймав, жодного дня в ній не проживав, квартира придбана за її кошти та кошти третьої особи -1, а тому відповідач відношення до неї має лише формальне.

Зазначає, що гаражем, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вона користується у побутових цілях. Іншим майном, а саме гаражем, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та автомобілями марки «ГАЗ 31029» і «Тоуоta Starlet 1.0» користується виключно відповідач.

Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що оскільки сторони тривалий час не підтримують стосунків, вона має на меті поділити спільне сумісне майно подружжя, щоб в подальшому вільно ним володіти та розпоряджатися, однак на пропозицію укласти нотаріально посвідчений договір про поділ спільного сумісного майна відповідач не погоджується, чим виключає можливість мирного врегулювання спору у відповідності до ч. 2 ст. 69 СК України.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 52, 63, 69, 70, 72 СК України, Постановою Верховного суду України від 03 червня 2015 року № 6-38цс15, Постановою пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, звертається до суду з даним позовом та просить: припинити за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; визнати гараж АДРЕСА_1; гараж АДРЕСА_2; автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0» 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 об'єктами спільної сумісної власності подружжя; виділити на праві приватної власності ОСОБА_1 в рахунок поділу майна подружжя гараж АДРЕСА_1; припинити за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на гараж АДРЕСА_1; виділити на праві приватної власності ОСОБА_2 в рахунок поділу майна подружжя гараж АДРЕСА_2; автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску,

реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; припинити за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на гараж АДРЕСА_2; автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позивачка та її представник в судовому засіданні вимоги підтримують з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від третіх осіб до суду надано заяви відповідно до яких останні позовні вимоги позивачки підтримують в повному обсязі та просять справу розглядати без їх участі. Причини неявки відповідача суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.1970 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що Палацом одруження м. Києва зроблено актовий запис за № 1755 (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі ними було набуто наступне майно, а саме:

- 08.02.1988 року придбано гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19);

- 31.08.1995 року придбано гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20);

- 19.10.2001 року придбано автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 21);

- 25.09.2003 року придбано автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 22, 23).

Крім того, в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі 09.11.2011 року, ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 було придбано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка належить їм на праві власності в рівних частках (а.с. 24, 25, 26).

Згідно Висновку оцінювача про вартість майна від 08.01.2016 року, вартість гаража, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 97 800, 00 грн. (а.с. 27).

Згідно Висновку оцінювача про вартість майна від 08.01.2016 року, вартість гаража, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 складає 81 200,00 грн. (а.с. 28).

Згідно Висновку про вартість об'єкту оцінки від 14.01.2016 року ринкова вартість колісного ТЗ «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 31 385, 00 грн. (а.с. 29).

Згідно Висновку про вартість об'єкту оцінки від 14.01.2016 року ринкова вартість колісного ТЗ «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 25 230, 00 грн. (а.с. 30).

Згідно Висновку оцінювача про вартість майна від 08.01.2016 року ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_3 становить 1 059 300, 00 грн. Величини 1/2 від вартості, становить 529 650, 00 грн. (а.с. 31).

Стаття 60 СК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст. 69, 70 СК України вбачається, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Судом встановлено, визнається позивачкою та не спростовано відповідачем, що сторонами дійсно за час перебування в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти було набуто саме: гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Тобто вищезазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, сторін по справі, а тому є об'єктом поділу.

За приписами статті 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

З аналізу зазначеної норми Закону можливо зробити висновок, що автомобілі та гаражі відносяться до неподільних речей.

Стаття 71 СК України визначає, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

За приписами ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи ту обставину, що поділити в натурі гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, не вбачається можливим, тому суд приходить до висновку про можливість виділення кожному із подружжя того майна, яке фактично ним використовується, а саме: позивачці підлягає виділу гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачу гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

При такому розподілі майна подружжя, суд враховує думку позивачки, яка не заперечує проти відхилення від рівності часток, а також бере до уваги фактичне користування спірним майном кожним із сторін.

Частина третя статті 372 ЦК України визначає, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

З врахуванням того, що суд прийшов до висновку про доведеність необхідності поділу майна між подружжям (співвласниками), за ОСОБА_2 підлягає припиненню право спільної сумісної власності на гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а за ОСОБА_1 підлягає припиненню право спільної сумісної власності на: гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до вимог вищезазначеної норми ЦК України.

Що стосується вимоги позивачки про припинення за ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, то в її задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що зазначена квартира була придбана 09.11.2011 року ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, а тому за загальними правилами визначеними статтею 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

В той же час судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що з 2006 року сторони фактично припинили шлюбні відносини, а саме спільне проживання, ведення спільного господарства, проживають окремо. Тобто, спірна квартира була придбана після фактичного припинення шлюбних відносин.

Частина шоста статті 57 СК України визначає, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30 своєї Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалось, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка, майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

З викладеного вбачається, що дійсно у випадку коли судом буде встановлено факт набуття майна одним із подружжя за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин, воно (майно) може бути визнане особистою власністю подружжя.

Логічним є те і таким, що відповідає основним принципам цивільного судочинства, якими є змагальність і диспозитивність, що така вимога повинна бути заявлена саме позивачем.

В той же час хоч судом і встановлено факт набуття спірної квартири за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин, однак позивачкою не заявлено вимогу про визнання її особистою власністю, а заявлено вимогу (обрано спосіб захисту), який не відповідає спірним правовідносинам та характеру самого порушеного права, а тому не може бути застосований судом, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині вимог.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки, знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні, з підстав та в частині зазначеній вище, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1529, 21 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 70 СК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати гараж АДРЕСА_1; гараж АДРЕСА_2; автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0» 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виділити на праві приватної власності ОСОБА_1 в рахунок поділу майна подружжя гараж АДРЕСА_1.

Припинити за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на гараж АДРЕСА_1.

Виділити на праві приватної власності ОСОБА_2 в рахунок поділу майна подружжя:

- гараж АДРЕСА_2;

- автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

Припинити за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на:

- гараж АДРЕСА_2;

- автомобіль марки «Тоуоta Starlet 1.0», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- автомобіль марки «ГАЗ 31029», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1529, 21 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко