Рішення № 61545181, 21.09.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2125/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку та виділ частки із майна, -

в с т а н о в и л а :

3 червня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 10 квітня 1997 року на підставі рішення № 10-22 Вознесенської сільської ради народних депутатів ОСОБА_8 (після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7) отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована по вулиці Сонячна, 8 в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується державним актом на право власності на землю.

23 грудня 1997 року між позивачкою та ОСОБА_7 був укладений шлюб. За період шлюбу на вищевказаній земельній ділянці, спільно побудовано житловий будинок та господарські будівлі.

29 вересня 2009 року шлюб між сторонами розірваний.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2013 року визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину будинку з відповідною часткою надвірних будівель, проведено реальний розподіл будинку, згідно варіанту № 2 висновку судово будівельної-технічної експертизи від 25 лютого 2013 року, а саме: виділено ОСОБА_7 65/100 житлового будинку (зображення зеленим кольором); ОСОБА_6 35/100 житлового будинку (зображення червоним кольором); проведено реальний розподіл будинковолодіння. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 6 829,00 грн. компенсації перевищення над ідеальною часткою.

Після розподілу будинку ОСОБА_7 здійснює перешкоди в користуванні земельною ділянкою та намагається користуватися всією земельною ділянкою, чим порушує її права.

Тому, просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розміщений будинок з надвірними спорудами за адресою вул. Сонячна, 8 в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області.

19 червня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності та виділ частки із майна.

Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить 65/100 житлового будинку № 8 по вул. Сонячній в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області, а також перейшло право власності на 65/100 частини земельної ділянки, на якій розміщено вищевказаний будинок з відповідною частиною господарсько-побутових споруд.

Проте, ОСОБА_6 не визнає його право власності на частину спільної земельної ділянки та забороняє йому користуватися нею.

Тому, просив визнати за ним право власності на 65/100 частин земельної ділянки за вищевказаною адресою та виділити в натурі належні йому 65/100 частини земельної ділянки.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 12 серпня 2013 року обєднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності та виділ частки з майна.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2014 року, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_7 безстроковий земельний сервітут на частину земельної ділянки за адресою вул. Сонячна, 8. в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області, що визначена в варіанті № 2 розподілу земельної ділянки між співвласниками по вул. Сонячна, 8. в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2014 року № 1856/13-23; 195/14-23 та позначена зеленим кольором площею 348, 2 кв. м, зеленим заштрихованим кольором, площею 6,5 кв. м та жовтим кольором навколо колодязя, яка обмежена лініями розподілу: від т. В до т. В-1 - 3, 56 м; від т. В-1 до т. О-1 - по контуру приміщень житлового будинку; від т. О-1 до т. О - 2, 65 м; від т. О до т. 1 - 0, 40 м; від т. 1 до т. 2 - 3 м; від т. 2 до т.3 - 3 м; від т. 3 до т.4 - 3 м; від т. 4 до т. В - визначається в натурі при з'єднанні точок.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності та виділ частки з майна задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 123,42 кв. м за адресою вул. Сонячна, 8. в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області, зображення зеленим кольором, згідно план-схеми № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 лютого 2013 року № 2064/12-23, № 411/13-23, № 412/13-23.

Позов ОСОБА_7 в частині виділення в натурі належних останньому 65/100 частини земельної ділянки за адресою вул. Сонячна, 8. в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2014 року рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просила суд також встановити відповідачу безстроковий земельний сервітут на частину земельної ділянки ОСОБА_6, що визначена у варіанті № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2014 року № 1856/13-23, 195/14-23 розподілу земельної ділянки між співвласниками.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою шляхом встановлення безстрокового земельного сервітуту на частину земельної ділянки, що розташована за адресою: с.Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області по вул. Сонячна, 8. відмовлено.

Позов ОСОБА_7 про визнання права власності на частину земельної ділянки задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 65/100 частин земельної ділянки за адресою с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області по вул. Сонячна, 8.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 35/100 частин земельної ділянки за адресою с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області по вул. Сонячна, 8.

Позовні вимоги ОСОБА_7 в частині виділу частки із майна залишено без розгляду згідно його заяви.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку.

Вважала, що рішення суду є помилковим, незаконним, необґрунтованим, передчасним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказувала на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 та про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Вирішити питання про судові витрати понесені позивачем ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає на повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції врахувавши ст. 402 ЦК України та ст. 100 ЗК України, виходив з того, що земельний сервітут може бути встановлений за договором між особою, яка вимагає його встановлення, яким у даному випадку може бути ОСОБА_7 (або його позовом до суду), та власником (володільцем) земельної ділянки, яким є відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку від 30 жовтня 1997 року ОСОБА_6

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 в частині визнання права власності на земельну ділянку, врахувавши висновки, зроблені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2014 року, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_7 із набуттям права власності на 65/100 частини будинку перейшло і 65/100 частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування вказаної частини будинку.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР 5-6 від 31 жовтня 1997 року ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8) Н.П. на підставі рішення Вознесенської сільської ради народних депутатів отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га в межах згідно з планом, та яка розташована на території Вознесенської сільської ради, землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку (т.1 а.с. 33).

23 грудня 1997 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб (т.1 а.с. 3 зворот).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Серії 043862 від 29 вересня 2009 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано 29 вересня 2009 року(т.1 а.с. 4).

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2013 року, яке вступило в законну силу 12 квітня 2013 року, проведено реальний розподіл житлового будинку, що розташований по вул. Сонячній, 8 в с. Вознесенському Золотоніського району Черкаської області та виділено ОСОБА_9 65/100 частин будинку з відповідною часткою надвірних будівель, а ОСОБА_6 35/100 частин вищезазначеного будинковолодіння та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію в сумі 6829 гривень перевищення над ідеальною часткою (т.1 а.с. 31).

Судом відповідно встановлено, що на даний час кожна зі сторін є самостійним власником своєї частини нерухомого майна, однак, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а саме: земельною ділянкою площею 0,25 га за адресою: вул. Сонячна, 8 в с. Вознесенському, Золотоніського району Черкаської області.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2014 року № 1856/13-23, 195/14-23 розроблено два варіанти розподілу земельної ділянки за адресою: вул. Сонячна, 8 в с. Вознесенському, Золотоніського району Черкаської області. Варіанти наведені в дослідницькій частині висновку та зображені на схемах в додатку 2 до даного висновку(т.1 а.с. 64-73).

Під будівлями та спорудами, що знаходяться у власності ОСОБА_7 за адресою: вул. Сонячна, 8 в с. Вознесенському, Золотоніського району Черкаської області, знаходиться земельна ділянка загальною площею 123,42 кв.м.

За змістом ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ч.1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при переході права власності на будівлі та споруди», до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI.

При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.

За нормою ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною 1, 4 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Виходячи з того, що володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості незалежно користування своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Виходячи з вищевикладеного, а також того, що позивач ОСОБА_6 є власником усієї земельної ділянки площею 0,25 га з 31 жовтня 1997 року, висновок експертизи щодо необхідного розміру земельної ділянки для обслуговування частини будинку, належного відповідачу ОСОБА_7, можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, можливість проходу з вулиці на подвір'я та враховуючи, що суд першої інстанції, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, допустив неповноту розгляду справи та невідповідність висновків суду обставинам справи та невірно застосував норми матеріального права, рішення суду належить скасувати та ухвалити нове рішення, частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_6, та ОСОБА_7

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку та виділ частки із майна скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою вул. Сонячна, 8. в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області, що визначений в варіанті № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2014 року № 1856/13-23; 195/14-23 , а саме:

виділити співвласникам земельну ділянку спільного користування, площею 29 м? (на план-схемі жовтий колір), яка обмежена лініями розподілу: від т. В до т. В' - 3, 56 м; від т. В' до т. О' - по контуру приміщень житлового будинку; від т. О' до т. О - 2, 65 м; від т. О до т. 1 - 0, 40 м; від т. 1 до т. 2 - 3 м; від т. 2 до т.3 - 3 м; від т. 3 до т.4 - 3 м; від т. 4 до т. В - визначається в натурі при з'єднанні точок., від т. Ж до т. З 6,81 м., від т. З до т. И 7,35 м., від т. И до т. К. 5,68 м., від т. К до т. Л 1,95 м., від т. Л до т. Л' - 1 м., від т. Л' до т. К' 2 м., від т. К' до т. М по контуру приміщень гаражу, від т. М до т. З' по контуру приміщень сараю «Г», від т. З' до т. Ж' по контуру приміщень сараю «Г», від т. Ж ' до т. Ж 1,28 м.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Позов ОСОБА_7 в частині визнання права власності на частину земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на частину земельної ділянки за адресою с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області по вул. Сонячна, 8, площею 348,2 м? (на плані зелений колір додаток 2).

Позовні вимоги ОСОБА_7 в частині виділу частки із майна залишити без розгляду згідно його заяви.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :