Рішення № 61543209, 19.09.2016, Миронівський районний суд Київської області

19.09.2016 Єдиний унікальний № 371/682/16-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 682 /16-ц

Провадження № 2 /371/ 387 /16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Харченко І.С.,

представника позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Яхнівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

До Миронівського районного суду Київської області із вищевказаним позовом звернулася представник позивачів та просила:

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку під № 10, який розташований по вулиці Польова села Микитяни Миронівського району Київської області, у порядку спадкування за законом після померлої 23 червня 2004 року ОСОБА_4;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку житлового будинку під № 10, який розташований по вулиці Польова села Микитяни Миронівського району Київської області, у порядку спадкування за законом після померлої 23 червня 2004 року ОСОБА_4.

Позовні вимоги обґрунтовувала тими обставинами, що позивачі є спадкоємцями померлої ОСОБА_4 за законом. Державний нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку вищезазначеного будинку, оскільки померла не мала правовстановлюючого документу на нього.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Сільський голова Яхнівської сільської ради Миронівського району Київської області в надісланій до суду заяві просив розглядати справу у відсутності представника сільської ради та вказав, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Таким чином суд під час розгляду цивільної справи повинен захищати порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права. Одним із способів захисту цивільного права є визнання судом цього права.

Отже, у випадку порушення, невизнання або оспорювання права на власність, особа право якої порушується, оспорюється чи не визнається має право звернутися до суду по його захист шляхом визнання такого права.

Представник позивачів звернулася за судовим захистом у звязку із невизнанням державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області їх права на отримання в порядку спадкування права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: Київська область, Миронівський район, село Микитяни, вулиця Польова, 10, в порядку спадкування за законом після смерті їх баби ОСОБА_4, яка померла 23 червня 2004 року, у звязку із відсутністю цього права у спадкодавця.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна.

У судовому засіданні встановлено, що 23 червня 2004 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-БК № 503200, виданим 23 червня 2004 року виконкомом Яхнівської сільської ради Миронівського району, актовий запис № 13.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Яхнівської сільської ради Миронівського району 12 вересня 2016 року № 02-33/475, ОСОБА_4 володіла житловим будинком по вулиці Польова, 10 села Микитяни Миронівського району Київської області з 1977 року до дня її смерті, що відображено в погосподарських книгах сільської ради (а.с. 83).

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Яхнівської сільської ради Миронівського району 23 травня 2016 року № 02-33/194, за домоволодінням, що знаходиться за адресою: Київська область, Миронівський район, село Микитяни, вулиця Польова, 10, рахується земельна ділянка загальною площею 0,4200 гектари, в тому числі 0,2500 гектари - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1700 гектари - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 21).

Тобто, житловий будинок під № 10, який розташований по вулиці Польова села Микитяни Миронівського району Київської області був побудований на земельній ділянці, призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Житловий будинок був побудований у 1967 році. Вказана обставина підтверджується технічним паспортом, який виготовлено 17 грудня 2009 року Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації, у якому не відображено, що будинок відноситься до категорії самовільних, має ознаки перепланування, перебудови чи реконструкції (а.с. 16-19).

Запис в погосподарській книзі може бути доказом права власності на будинок, якщо він зроблений до 19 січня 1996 року. Оскільки саме в цей день втратила чинність Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства УРСР. Відповідно до цієї інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

При вирішенні цього спору суд керується законодавством, яке регулювало виникнення у спадкодавця права на житловий будинок, зокрема, положеннями Закону СРСР «Про власність в СРСР» від 1990 року, Законом України «Про власність» від 1991 року, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.

Згідно з ст. 3 Закону СРСР «Про власність в СРСР» у власності можуть бути земля, будівлі, споруди та інше майно.

Статтею 7 Закону СРСР «Про власність в СРСР» встановлено, що у власності громадян можуть бути жилі будинки.

Статтю 6 Закону СРСР «Про власність в СРСР» передбачено, що власність громадян створюється і примножується за рахунок інших трудових доходів. Для ведення селянського й особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилих будинків і задоволення інших потреб, передбачених законом, громадянам надається земля в довічне успадковуване володіння.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність» у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Отже, запис померлої ОСОБА_4 в книгах погосподарського обліку з 1972 року в якості голови двору підтверджує факт належності спірного будинку саме їй.

У матеріалах справи відсутні докази того, що спадкодавець ОСОБА_4 втратила право власності на вказану нерухомість.

У відповідності до ст. 1216 Цивільного кодексу України,спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке повязується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця.

Згідно з свідоцтвом про народження серії І-БК № 331713, виданого 17 червня 1975 року Яхнівською сільською радою Миронівського району Київської області, 22 травня 1975 року народився ОСОБА_5, матірю якого була ОСОБА_4 (а.с. 61).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-БК № 311462, виданого 13 липня 2000 року Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області, 27 травня 2000 року народився ОСОБА_3, батьком якого є ОСОБА_5, а матірю ОСОБА_6 (а.с. 12).

Згідно з свідоцтвом про народження серії І-БК № 454650, виданого 23 червня 1996 року Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області, 02 червня 1996 року народився ОСОБА_2, батьком якого є ОСОБА_5, а матірю ОСОБА_6 (а.с. 15, 60).

Тобто, позивачі є внуками спадкодавця, оскільки їх батьком є ОСОБА_5, матірю якого є спадкодавець ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 1266 Цивільного кодексу України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхньому батькові якби він був живими на час відкриття спадщини.

Батько позивачів ОСОБА_5, будучи сином ОСОБА_4, відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, був би спадкоємцем першої черги після її смерті, однак згідно свідоцтва про смерть серії І-БК № 270138, виданого 21 липня 2000 року Яхнівською сільською радою Миронівського району Київської області, актовий запис № 12, помер 20 липня 2000 року (а.с. 65).

За таких обставин позивачі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 за правом представлення, у звязку із смертю їх батька.

Згідно з ч. 4 ст. 1268 та ч. 4 ст. 1273 Цивільного кодексу України малолітні чи неповнолітні особи вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо вони, їх батьки, усиновлювачі, опікуни не відмовилися від прийняття спадщини.

В матеріалах спадкової справи відсутні докази того, що позивачі, їх мати відмовилися від прийняття спадщини ОСОБА_4, а отже суд вважає що позивачі прийняли спадщину своєї баби.

У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Спадкова справа не містить даних про існування заповіту ОСОБА_4, а тому спадкування здійснюється за законом.

Частиною 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, позивачі відповідно до ст. ст. 1216, 1218, 1223, 1261, 1266, 1267 та ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України отримала право власності на майно спадкодавця, в тому числі і право власності на житловий будинок № 10, розташований по вулиці Польова села Микитяни Миронівського району Київської області в рівних частках, тобто по 1/2 кожному.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 16, 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1266, 1267, 1268 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 1, 4, 10, 11, 15, 57- 60, 64, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 222, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частку житлового будинку під № 10, який розташований по вулиці Польова села Микитяни Миронівського району Київської області, у порядку спадкування за законом після померлої 23 червня 2004 року ОСОБА_4.

3.Визнати за ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на 1/2 частку житлового будинку під № 10, який розташований по вулиці Польова села Микитяни Миронівського району Київської області, у порядку спадкування за законом після померлої 23 червня 2004 року ОСОБА_4.

4.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_7

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук