Постанова № 61541553, 12.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р. Справа№ 910/4095/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Жук-Шахрай С.І. - дов. № 04-9/1 від 04.01.2016р.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Ніцос А.А. - керівник, витяг з ЄДРПОУ №21839789 від 05.04.2016р.

від третіх осіб за первісним позовом: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р.

у справі № 910/4095/16 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Корпорація "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (третя особа-1), Державне підприємство "Арсенал" (третя особа-2),

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайнет Ltd" (третя особа-3)

про стягнення 46 597, 80 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР"

до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

про визнання недійсною додаткової угоди

В судовому засіданні 12.09.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 46 597, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № И/07-37-08 про забезпечення послугами та засобами протипожежної охорони від 11.02.2008р.

08.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" про визнання недійсною з моменту вчинення додаткову угоду № 2 від 29.04.2011р. до договору № И/07-37-08 від 11.02.2008р., укладену між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" за договором № 10 Простого товариства (спільної діяльності) між ДП завод "Арсенал", Корпорації "НВО "Арсенал", ТОВ "Скайнет Ltd" від 18.12.2007р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р. у справі №910/4095/16 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР" на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" 46 597, 80 грн. заборгованості та 1 378, 00 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ч.3 ст.35 ГПК України , проігноровано встановлену рішенням Господарського суду м.Києва від 18.12.20112р. у справі №5011-3/15141-2012 обставину, що надані КП СПБ «Арсенал» рахунки-фактури є підставою для оплати, та припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи (не з'ясував чи направлялись КП СПБ «Арсенал» рахунки-фактури); висновок суду щодо передбаченого договором переліку послуг з протипожежної охорони не відповідає обставинам справи, а саме переліку послуг, які безпосередньо передбачені договором №И/07-37-08 від 11.02.2008р.

На думку апелянта, суд необґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсною додаткової угоди, припустився порушень ч.1 ст.216, ст.227, ч.1 ст.236 ЦК України, п.28 ч.3 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів діяльності» (в редакції, яка діяла з 16.11.2010р. по 28.06.2015р. - день набрання чинності Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" 07.06.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладалася, останній раз на 12.09.2016р.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.09.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.09.2016р. заперечував проти доводів відповідача за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники третіх осіб -1, 2, 3 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки явка представників третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.12.2007р. між Державним підприємством завод "Арсенал" (далі - завод), Корпорацією "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (далі - НВО "Арсенал") та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙНЕТ Ltd" (далі - Скайнет Ltd) укладено договір № 10 простого товариства (спільної діяльності), умовами якого передбачено, що учасники за цим договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить учасникам на відповідних правах, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільних цілей у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської діяльності в інших напрямах та видах, незаборонених законодавством України.

Учасники простого товариства мають право, зокрема отримувати частину прибутку, одержаного в результаті спільної діяльності в порядку, передбаченому цим договором (п. 7.1. договору).

Згідно п. 8.2. договору, поточне керівництво спільною діяльністю за договором і ведення окремого податкового та бухгалтерського обліку доручається НВО "Арсенал".

Відповідно до п. 10.2 договору, прибуток, що отримується в результаті спільної діяльності, після виплати НВО "Арсенал" податків та обов'язкових платежів, підлягає щорічному розподілу між учасниками пропорційно часткам, визначеним у даному договорі.

Даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками та його скріплення печатками учасників за наявності усіх передбачених чинним законодавством дозволів/погоджень уповноважених органів управління учасників.

Строк даного договору починає свій перебіг у момент передбачений пунктом 16.1 даного договору та закінчується 17.12.2032 року (п.п. 16.1 та 16.2. договору).

Додатком № 1 до договору № 10 простого товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007р., сторони погодили план-схему здійснення спільної діяльності.

11.02.2008р. між Державним підприємством "Арсенал" (далі - виконавець) та Корпорацією "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (далі - замовник) на підставі договору простого товариства (спільної діяльності) № 10 від 18.12.2007р., укладеного між ДП заводом "Арсенал", Корпорацією "НВО "Арсенал" та ТОВ "Скайнет Ltd", укладено договір № И/07-37-08 про забезпечення послугами та засобами протипожежної охорони, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується, за завданням замовника, протягом визначеного у договорі строку надавати замовнику послуги та засоби протипожежної охорони, зокрема, контролю пожежної безпеки, проведення протипожежної профілактики, вжиття заходів з пожежогасіння, а також обслуговування автоматичними системами пожежогасіння та автоматичними установками пожежної сигналізації.

Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані виконавцем послуги (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, за надання передбачених договором послуг замовник щоквартально виплачує виконавцю грошову суму на підставі отриманого від виконавця рахунку-фактури, шляхом перерахування вказаної суми на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів.

Згідно п. 3.3. договору, здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується щоквартально повноваженими представниками сторін. Підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. договору та продовжується протягом дії договору № 10 простого товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007р.

Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п.п. 6.1. - 6.3. договору).

14.03.2008р. між Державним підприємством завод "Арсенал", Корпорацією "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал", Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙНЕТ Ltd" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР" укладено додаткову угоду № 1 до договору №10 простого товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007р., відповідно до якої учасники домовились прийняти до складу учасників договору № 10 від 18.12.2007р. простого товариства (про спільну діяльність) нового учасника - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР".

Додатком № 1 до додаткової угоди про внесення змін до договору № 10 простого товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007р. сторони погодили план-схему здійснення спільної діяльності.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2009р. №525-р "Про перейменування казенного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" та реорганізацію державного підприємства завод "Арсенал" і державного науково-дослідного підприємства "Український технологічний центр оптичного приладобудування" прийнято пропозицію Національного космічного агентства України (далі - НКАУ) щодо перейменування казенного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" в Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал". Вирішено реорганізувати державне підприємство завод "Арсенал" і державне науково-дослідне підприємство "Український технологічний центр оптичного приладобудування" шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

28.05.2009 року наказом НКАУ "Про реорганізацію ДП завод "Арсенал" №141 на виконання Розпорядження №525-р реорганізовано Державне підприємство завод "Арсенал" шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"; припинено діяльність державного підприємства завод "Арсенал".

16.11.2009 року комісією з припинення ДП заводу "Арсенал" та КП СПБ "Арсенал" було підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов'язків ДП заводу "Арсенал" до КП СПБ "Арсенал" в результаті приєднання, затверджений наказом НКАУ від 18 листопада 2009 року №376.

Відповідно до пункту 2 зазначеного акта, комісія передала, а КП СПБ "Арсенал" прийняло все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання - державного підприємства заводу "Арсенал" згідно з даними результатів інвентаризації станом на 01.06.2009 року та балансу ДП завод "Арсенал" станом на 01.10.2009 року.

Таким чином, Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" прийняло на себе всі права та обов'язки заводу за договором № И/07-37-08 від 11.02.2008р. про забезпечення послугами та засобами протипожежної охорони.

Разом з тим, 24.03.2011р. Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову у справі № 2а-6913/09/2670, якою задоволено позов Первинної профспілкової організації заводу "Арсенал" до Кабінету Міністрів України, НКАУ, третя особа на стороні відповідачів - КП СПБ "Арсенал", про часткове визнання незаконним пункту 2 Розпорядження №525-р та Наказу №141. Визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 Розпорядження №525-р у частині реорганізації заводу "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал". Визнано незаконним та скасовано Наказ №141.

29.04.2011р. між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" (далі - сторона 1) та Договором № 10 простого товариства (спільної діяльності) (далі - сторона 2) укладено додаткову угоду №2 до договору №И/07-37-08 від 11.02.2008р., відповідно до якої у зв'язку із припиненням Державного підприємства завод "Арсенал" шляхом приєднання до Казенного підприємства підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" дійшли згоди про те, що усі права та обов'язки, які виникли у зв'язку з підписанням договору № И/07-37-08 від 11.02.2008р. переходять до КП СПБ "Арсенал", а тому преамбулу договору № И/07-37-08 від 11.02.2008р. вирішили викласти у наступній редакції:

"Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" та договір № 10 простого товариства (спільної діяльності) між ДП заводом "Арсенал", Корпорацією "НВО "Арсенал" та ТОВ "Скайнет Ltd", Корпорація "НВО "Арсенал" уклали даний договір про наступне:"

01.10.2014р. між Корпорацією "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (далі - НВО "Арсенал"), Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙНЕТ Ltd" (далі -ТОВ Скайнет Ltd) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР" (далі - ТОВ "НОВА ТОР") укладено додаткову угоду № 8 до договору № 10 простого товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007р., якою сторони вирішили викласти умовами договору № 10 від 18.12.2007р. в наступній редакції:

8.2. Поточне керівництво спільною діяльністю за договором і ведення окремого податкового та бухгалтерського обліку доручається ТОВ "НОВА ТОР".

8.5. ТОВ "НОВА ТОР" є повноважним представником учасників простого товариства, керує всією спільною діяльністю та здійснює усі необхідні юридичні дії для досягнення поставлених за даним договором цілей.

8.6. ТОВ "НОВА ТОР" діє на підставі довіреності, виданої "НВО "Арсенал" та ТОВ "СКАЙНЕТ Ltd".

Так, листом № 81 від 05.11.2014р. Корпорація "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" повідомила Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" про закінчення з 30.09.2014р. повноваження Корпорації "НВО "Арсенал", як уповноваженої особи (оператора) відповідно до договору № 10 від 18.12.2007р. простого товариства (спільної діяльності).

З 01.10.2014 року уповноваженою особою (оператором) відповідно до договору № 10 від 18.12.2007р. простого товариства (спільної діяльності) є Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР".

Позовні вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором №И/07-37-08 від 11.02.2008р, зокрема погашення заборгованості в розмірі 46 597, 80 грн.

Як зустрічна позовна заява, так і апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що у Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал", як на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди № 2 від 29.04.2011, так і на сьогоднішній день відсутня ліцензія (спеціальний дозвіл) на надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, що є підставою для визнання додаткової угоди недійсною з моменту укладення відповідно до ст. 227 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналогічні положення містяться і в ст.180 ГК України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Так, відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Як встановлено місцевим господарським судом, сторони погодили всі істотні умови договору №10 простого товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, у Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" відсутні ліцензія (спеціальний дозвіл) на надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, що є підставою для визнання додаткової угоди №2 від 29.04.2011р. недійсною з моменту укладення відповідно до ст.227 ЦК України.

Відповідно до ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з договору про забезпечення послугами та засобами протипожежної охорони №И/07-37-08 від 11.02.2008р., укладеного між Державним підприємством завод "Арсенал" та Договору простого товариства (спільної діяльності) № 10 від 18.12.2007 в особі Корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал", сторони погодили всі його істотні умови.

Даний договір укладений належним чином, у встановленій законом формі, сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, його недійсність прямо не встановлена законом та не встановлена судом, а тому договір є правомірним, а його зміст відповідає закону.

Пунктом 1.1 Договору про забезпечення послугами та засобами протипожежної охорони № И/07-37-08 від 11.02.2008р. (а.с. 22) Виконавець зобов'язується, за завданням Замовника, протягом визначеного в договорі строку надавати Замовнику послуги та засоби протипожежної охорони, контролю пожежної безпеки, проведення протипожежної профілактики, вжиття заходів з пожежогасіння, а також обслуговування автоматичними системами пожежогасіння та автоматичними установками пожежної сигналізації.

КП СПБ «Арсенал» стало правонаступником прав і обов'язків заводу «Арсенал» на підставі розпорядчих актів (Розпорядження КМУ №525-р і Наказу НКАУ №141) незалежно від своєї волі, в тому числі і за договором № И/07-37-08 від 11.02.2008р.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.12.2009 № 886 (чинним на момент укладення оспорюваної додаткової угоди) затверджені Ліцензійні умови, відповідно до яких діяльністю протипожежного призначення є господарська діяльність з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів.

Проаналізувавши Ліцензійні умови, затверджені наказом Міністерства та Договір про забезпечення послугами та засобами протипожежної охорони, колегія суддів дійшла висновку, що передбачені п.1.1 договору послуги з контролю пожежної безпеки, проведення протипожежної профілактики, вжиття заходів з пожежогасіння не є діяльністю, яка потребує ліцензування, оскільки всі підприємства, організації та установи зобов'язані забезпечити пожежну безпеку на території свого підприємства, а в разі потреби створювати відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу (приміщення, які передавав завод «Арсенал» в якості вкладу у просте товариство і які забезпечувались послугами протипожежної охорони згідно договору, знаходиться на території КП СПБ «Арсенал»).

Передбачені п.1.1 договору послуги як «обслуговування автоматичними системами пожежогасіння та автоматичними установками пожежної сигналізації» не можна ідентифікувати як «господарська діяльність з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів», що давало б підстави для визначення вказаних послуг як діяльність протипожежного призначення, яка потребувала ліцензування згідно Ліцензійних умов.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги і цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014р. у справі №22/60 здійснений правовий аналіз правовідносин між ДП "Арсенал" та КП СПБ "Арсенал", що виникли у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністром України Розпорядження №525-р і Національним космічним агентством України Наказу № 141 та скасуванням, в подальшому, відповідних актів (Розпорядження № 525-р - частково) у судовому порядку.

За період відновлення статусу ДП завод "Арсенал", КП СПБ "Арсенал" вступало у відносини з третіми особами. За відсутності згоди ДП завод "Арсенал" у відповідних розпорядчих документах на набуття прав та обов'язків КП СПБ "Арсенал", набутих ним у відносинах з третіми особами, такі права та обов'язки належать КП СПБ "Арсенал". Відносини КП СПБ "Арсенал" з третіми особами можуть бути оскаржені лише ДП завод "Арсенал".

Оскільки під час розгляду справи не встановлено підстав недійсності спірного правочину - додаткової угоди № 2 від 29.04.2011р., заява позивача за первісним позовом про застосування строків позовної давності не розглядається.

Щодо первісного позову колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом були надані послуги згідно умов договору № И/07-37-08 від 11.02.2008р. на загальну суму 46 597, 80 грн., а уповноваженою особою Договору про спільну діяльність від 18.12.2007 №10 Корпорацією «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал» прийняті надані послуги по забезпеченню протипожежної охорони нерухомого майна сторони-2 (корпусів №№ 5,6, 7, 9 (з 3-го по 6-й поверхи), №№11, 14 (1-й поверх), №59), що підтверджується актом виконаних робіт від 18.02.2014р. на суму 46 597, 80 грн., в тому числі:

з 01.10.2011 по 31.12.2011 - на суму 11 649, 45 грн. з ПДВ;

з 01.10.2012 по 31.03.2012 - на суму 11 649, 45 грн. з ПДВ;

з 01.04.2012 по 31.05.2012 - на суму 7 766, 30 грн. з ПДВ;

з 01.06.2011 по 30.06.2012 - на суму 3 883, 15 грн. з ПДВ;

з 01.07.2012 по 30.09.2012 - на суму 11 649, 45 грн. з ПДВ, який підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками (в матеріалах справи).

26.03.2014р. між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал (далі - стягувач) та договір № 10 про спільну діяльність від 18.12.2007р. - уповноважена особа Корпорація "Науково виробниче об'єднання "Арсенал" (далі - боржник) укладено угоду про визнання та погашення боргу, відповідно до якої боржник визнає, що його заборгованість перед стягувачем по договору № И/07-37-08 від 11.02.2008р. на момент укладення даної угоди становить - 46 597, 80 грн.

Відповідно до п. 2 угоди, боржник гарантує виплатити всю заборгованість до 01.09.2014р.

30 вересня 2014р. закінчились повноваження Корпорації НВО «Арсенал» як уповноваженої особи (оператора) відповідно до договору №10 від 18.12.2007р. простого товариства (спільної діяльності).

З 01 жовтня 2014р. уповноваженою особою (оператором) відповідно до Договору №10 від 18.12.2007р. простого товариства (спільної діяльності) є Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОР», з урахуванням положень додаткової угоди №8 до говору №10 від 18.12.2007р. - відповідач у справі.

Проте, договір спільної діяльності, уповноваженою особою якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР", на підставі додаткової угоди № 8 від 01.10.2014р., за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 46 597, 80 грн.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № И/07-37-08 про забезпечення послугами та засобами протипожежної охорони від 11.02.2008р., колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1138 ЦК України, якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Статтею 543 ЦК України, визначено що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, проте відповідач за первісним позовом оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015р. у справі № 910/15918/14.

Копії акту виконаних робіт від 18.02.2014р. до договору №И/07-37-08 від 11.02.2008р. на суму 46 597, 80 грн. та угоди про визнання та погашення боргу від 26.03.2014р. на суму 46 597, 80 грн. надіслані позивачем за первісним позовом ТОВ »НОВА ТОР» для оплати 26.02.2016р. (а.с.16), а тому посилання відповідача за первісним позовом на відсутність обов'язку зі сплати заборгованості в розмірі 46 597, 80 грн. у зв'язку з не надсиланням рахунків-фактур для оплати є безпідставними з огляду на встановлені норми законодавства.

При цьому посилання апелянта на незастосування судом ч.3 ст.35 ГПК України, встановлену рішенням Господарського суду м.Києва від 18.12.20112р. у справі №5011-3/15141-2012 обставину, що надані КП СПБ «Арсенал» рахунки-фактури є підставою для оплати, оцінюються колегією суддів критично, оскільки у справі №5011-3/15141-2012 мова йде про надіслання рахунків-фактур, та відсутні підписані акти виконаних робіт, в той час як у даній справі підставою для оплати наданих послуг крім Договору №И/07-37-08 від 11.02.2008р. є акти виконаних робіт від 18.02.2014р. до договору №И/07-37-08 від 11.02.2008р. на суму 46 597, 80 грн. та угода про визнання та погашення боргу від 26.03.2014р. на суму 46 597, 80 грн., надіслані відповідачеві для оплати.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Беручи до уваги вищевикладені положення чинного законодавства, враховуючи обставини справи щодо ненадання відповідачем за первісним позовом доказів належного виконання ним свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення відповідачем за первісним позовом умов договору № И/07-37-08 про забезпечення послугами та засобами протипожежної охорони від 11.02.2008р. та положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України та про задоволення первісного позову щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості у розмірі 46 597, 80 грн.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р. у справі №910/4095/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р. у справі №910/4095/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4095/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров