Постанова № 61541502, 14.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р.Справа № 926/250/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Матущак О.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транссектор» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року у справі №926/250/16 за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ейсіпі Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Транссектор» про стягнення заборгованості у сумі 373273,20 грн. та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транссектор» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ейсіпі Україна» про стягнення 554311,33 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ейсіпі Україна» звернулось Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транссектор». Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 355473,20 грн. заборгованості по орендній платі, штрафних санкцій та збитків, повязаних з неналежним виконанням зобовязань за укладеним сторонами договором оренди транспортного засобу № АСР/02/2014 від 26 березня 2014 року. Після порушення провадження у справі позивач збільшив суму позовних вимог до 373273,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням умов пунктів 2.1, 4.2.8 договору оренди, оскільки відповідач заборгував позивачеві орендну плату у сумі 186624,00 грн., у звязку з чим відповідно до пункту 5.4 договору оренди дана обставина тягне за собою штраф у розмірі 100,00 грн. за кожен день прострочення виконання зобовязання, що складає з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог 17800,00 грн. Окрім того, позивач нарахував відповідачеві 871,13 грн. інфляційних втрат, три проценти річних у сумі 3341,97 грн. та у звязку з поверненням пошкодженого майна збитки, спричинені відновленням майна до первісного стану у розмірі 155736,10 грн.

До початку розгляду справи по суті товариство з обмеженою відповідальністю «Транссектор» (відповідач) подало зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Ейсіпі Україна» (позивач) про стягнення 554311,33 грн. штрафу за неналежне виконання позивачем укладеного сторонами договору на послуги перевезення та експедиції вантажів від 25 березня 2014 року № 25/03/14, який Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 29 березня 2016 року прийняв для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов обґрунтовується взаємоповязаністю договору оренди транспортного засобу № АСР/02/2014 від 26 березня 2014 року та договору на послуги перевезення та експедиції вантажів від 25 березня 2014 року № 25/03/14 підставами виникнення, оскільки договір оренди укладався позивачем за зустрічним позовом з метою забезпечення технічної можливості надання послуг перевезення та експедиції вантажів. У зустрічному позові зазначено, що позивач за первісним позовом неналежно виконав умови, передбаченими пунктами 1.2, 1.3 договору про надання послуг та не надав мінімально встановленого середньомісячного сезонного та середньомісячного міжсезонного обєму перевезення, внаслідок чого на підставі пункту 6.3 договору про надання послуг йому нараховано 554311,33 грн. штрафу.

Господарський суд Чернівецької області (суддя Паскарь А.Д.) рішенням від 25 травня 2016 року первісний позов задовольнив частково і присудив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транссектор» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ейсіпі Україна» заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 186624,00 грн., інфляційні втрати - 871,13 грн., три проценти річних - 3341,97 грн. та судовий збір - 2862,56 грн.

Суд відмовив позивачу у стягненні з відповідача 155736,10 грн. збитків. Відмовляючи у стягненні збитків суд першої інстанції виходячи із приписів ст. 22 ЦК України, ч. 3 ст. 216 ГК України та фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини відповідача, а відтак, і про безпідставність в цілому вимоги про відшкодування збитків позивачу.

Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26700,00 грн. штрафу за прострочення строків повернення відповідачем орендованих транспортних засобів. При цьому суд виходив із пунктів 3.2., 8.2. договору оренди, згідно з якими строк договору сторони визначили до 31 грудня 2018 року та визначили порядок розірвання договору оренди. Зокрема, повідомлення про розірвання повинно бути надіслано в строк не менше 6-ти місяців до такого розірвання. При цьому договір вважається розірваним в момент, зазначений у письмовому попередженні про розірвання договору, але не раніше 6-ти місяців з моменту повідомлення про розірвання. Повідомлення позивача про відмову від договору оренди відповідач отримав 12 червня 2015 року, відтак з урахуванням положень пункту 8.2 договору, він мав вважатися розірваним з 12 грудня 2015 року. Відповідач повернув орендовані транспортні засоби позивачу 30 вересня 2015 року, тому законні підстави для стягнення штрафу відсутні.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Транссектор» просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року у справі №926/250/16 в частині задоволення первісного позову (стягнення з відповідача на користь позивача 186624,00 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 871,13 грн. інфляційних втрат, 3341,97 грн. трьох процентів річних та 2862,56 грн. судового збору) та ухвалити нове рішення про відмову в позові у цій частині. Вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову є незаконним, прийнятим внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

На думку апелянта, ненадання замовником перевізнику мінімально встановленого середньомісячного сезонного та середньомісячного міжсезонного обєму перевезення для кожної із автоцистерн унеможливлює будь-яке використання таких автоцистерн із іншою метою ніж перевезення двоокису вуглецю належного позивачу. Вважає, що до правовідносин підлягають застосуванню правові норми ч. 6 ст. 193 ГК України, за якими зобовязана сторона має право відмовитися від виконання зобовязання у разі неналежного виконання другою стороною обовязків, що є необхідною умовою виконання.

Скаржник вважає, що оскільки за укладеними сторонами правочинами обовязки сторін за черговістю їх виконання хоча і не поставлені у пряму залежність один від одного, проте, виходячи з правової природи вказаних договорів та їх змісту, вважає, що у такому випадку має місце зустрічне виконання зобовязань.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, просить задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечила у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги й апеляційну скаргу вважає безпідставними, посилаючись на відсутність взаємозвязку між зазначеними договорами, доказів наявності у позивача за первісним позовом достатньої кількості обємів перевезення та порушення процесуального порядку прийняття зустрічного позову.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року у справі №926/250/16 слід залишити без змін з наступних підстав.

Щодо первісного позову.

Частиною другою статті 11 ЦК України установлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу і має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи слідує, що 26 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ейсіпі Україна» (орендодавець) і товариство з обмеженою відповідальністю «Транссектор» (орендар) уклали договір оренди транспортного засобу № АСР/02/2014, на підставі пункту 1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування до 31.12.2018 напівпричепи разом з свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, зокрема:

LAMBERET, номер шасі 130949, державний номер НОМЕР_1, вартістю 710039,00 грн., орендна плата за який на місяць становила 12500,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі напівпричепів в експлуатацію від 22.04.2014;

VAN HOOL, номер шасі 14628, державний номер НОМЕР_2, вартістю 417278,00 грн., орендна плата за який на місяць становила 9800,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі напівпричепів в експлуатацію від 16.05.2014;

GOFA, номер шасі 559706731, державний номер НОМЕР_3, вартістю 333159,00 грн., орендна плата за який на місяць становила 6500,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі напівпричепів в експлуатацію від 05.05.2014.

Згідно пункту 2.1 договору оренди передбачено, що Орендар отримує в орендне користування зазначений вище транспорт і сплачує орендну плату згідно рахунків, виставлених Орендодавцем. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі транспорту в експлуатацію.

Відповідач ОСОБА_3 «Транссектор» не сплатив орендну плату по виставлених позивачем ТОВ «Ейсіпі Україна» рахунках, кожний на суму 34560,00 грн., а саме: від 27.01.2015 № 27; від 16.02.2015 № 45; від 17.03.2015 № 80; від 08.04.2015 №120; від 12.05.2015 № 182, а також по рахунку від 12.06.2015 № 258 на суму 13824,00 грн.

Ураховуючи, що відповідач заборгував позивачеві орендну плату у сумі 186624,00 грн., а інфляційні витрати та 3% річних за період з 13 липня 2015 року до 01 листопада 2015 року складають 871,13 грн. та 3341,97 грн. відповідно, суд першої інстанції законно і обґрунтовано стягнув з відповідача 186624,00 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 871,13 грн. інфляційних втрат, 3341,97 грн. трьох процентів річних та 2862,56 грн. судового збору.

Слід наголосити, що означені суми суд стягнув з відповідача за невиконання ним умов договору оренди транспортного засобу № АСР/02/2014, укладеного сторонами 26 березня 2014 року, а саме за несплату орендної плати. Натомість відповідач покликається на приписи статті 538 ЦК України і частини 6 статті 193 ГК України, які просить застосувати в контексті відносин сторін за договором на послуги перевезення та експедиції вантажів №25/03/14, укладеним сторонами 25 березня 2014 року.

Відповідно до вимог статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

За змістом частини 6 статті 193 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Отже, закон передбачає можливість сторони договору зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Однак правила зустрічного виконання зобовязання не поширюються на відносини сторін за різними договорами. Умови договору оренди транспортного засобу № АСР/02/2014 від 26 березня 2014 року і договору на послуги перевезення та експедиції вантажів №25/03/14 від 25 березня 2014 року такого положення теж не передбачають.

З урахуванням наведеного суд відхиляє, як безпідставні і незаконні, доводи апелянта про застосування положень статті 538 ЦК України і частини 6 статті 193 ГК України до відносин сторін за договором оренди транспортного засобу № АСР/02/2014 від 26 березня 2014 року в контексті виконання/невиконання позивачем зобов'язань за укладеним сторонами 25 березня 2014 року договором на послуги перевезення та експедиції вантажів №25/03/14.

Щодо зустрічного позову.

25 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Транссектор» (перевізник) і товариство з обмеженою відповідальністю «Ейсіпі Україна» (замовник) уклали договір на послуги перевезення та експедиції вантажів №25/03/14, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого відповідач зобовязався за винагороду та за рахунок позивача надавати послуги перевезення і експедиції вантажів (двоокису вуглецю рідкого) останнього автомобільним транспортом на території України, Польщі, Білорусії та Росії в порядку, строки і обємах, передбачених договором та заявками на кожне окреме перевезення.

Згідно із пунктом 1.3 договору про надання послуг замовник зобовязався надати обєм перевезень на чотири автоцистерни з розрахунку на одну автоцистерну не менше девяти тисяч кілометрів середньомісячного сезонного пробігу, в період з квітня по жовтень включно та не менш трьох тисяч кілометрів середньомісячного міжсезонного пробігу, в період з листопада по березень включно для кожного року дії договору за умові достатньої кількості обєму для перевезень у останнього.

Відповідно до пункту 6.3 договору про надання послуг у випадку ненадання замовником перевізникові мінімально встановленого цим договором середньомісячного сезонного і середньомісячного міжсезонного обєму перевезень для кожної із автоцистерн, замовник сплачує перевізникові штраф у розмірі 10-ти (десяти) відсотків від вартості мінімального місячного обєму перевезення.

Пунктами 8.1, 8.2 договору про надання послуг передбачено, що у разі виникнення спорів сторони прагнутимуть вирішувати їх шляхом переговорів та обовязковому дотриманню претензійного порядку. Якщо спір не буде вирішений протягом двох неділь після його виникнення, він остаточно вирішується у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промислової палати України.

Господарський суд Чернівецької області дійшов висновку, що провадження відносно зустрічного позову підлягає припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.

За приписами пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Відтак суд першої інстанції законно припинив провадження за зустрічним позовом, доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд Чернівецької області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року у справі №926/250/16 є законним і обґрунтованим. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року у справі №926/250/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транссектор» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддяГриців В.М.

суддяКордюк Г.Т.

суддяМатущак О.І.