Постанова № 61541460, 20.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/3724/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Мартюк А.І.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бабич О.М. ( за довіреністю від 18.12.2015)

від відповідача: Лисенко Я.О. ( за довіреністю №24-12/01 від 24.12.2015)

від третіх осіб: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016р.

у справі № 910/3724/16 (суддя: Чебикіна С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні Інвестиції"

до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Кармен Інвест"

про стягнення 5 989 834,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 5 989 834,80 грн. грошових коштів, які ним були сплачені за договором купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 року, який визнано судом недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2016 р. по справі № 910/3724/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні Інвестиції" задоволено повністю: стягнуто з приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні Інвестиції" 5 989 834 грн. 80 коп. основного боргу.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки договір купівлі-продажу майнового комплексу є недійсним, то підстава на якій грошові кошти були набуті відповідачем - відпала і відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуті ним грошові кошти

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 р. у справі № 910/3724/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що позивачем не доведено що між ним та ТОВ «Кармен-Інвест» було укладено угоду про уступку права вимоги до відповідача. Також судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийнято до провадження та призначено справу №910/3724/16 до розгляду.

В подальшому розгляд справи відкладався.

19.09.2016 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 20.09.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення,я ким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача, вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник третьої особи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.(а.с.204-207)

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.05.2004 року між закритим акціонерним товариством "Лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (покупець), яке діяло на підставі договору комісії № 26/04/2004 від 26 квітня 2004 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції", було укладено договір купівлі-продажу № 8000109/2004-20 (договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець - прийняти та оплатити об'єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вул. Червонофлотська, буд. 9, загальною площею 6.259,20 кв. м., який складається з: адмінгоспкорпусу № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м2, корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м2, корпусу № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м2, санпропускнику (літера "З") загальною площею 107,60 м2, складу з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м2, робочої їдальні (літера "М") загальною площею 166,10 м2, спального корпусу № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м2, спального корпусу № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м2, клубу-їдальні (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м2, котельні (літера "К") загальною площею 381,50 м2.(а.с.12).

Відповідно до преамбули зазначеного договору ТОВ "Кармен-Інвест" за договором комісії №26/04/2004 від 26 квітня 2004 року надає комітенту - ТОВ "Капітальні інвестиції" посередницькі послуги з купівлі нерухомого майна, а саме: здійснює від власного імені, за дорученням та за рахунок комітента за винагороду купівлю у третьої особи - Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зазначеного в п. 1 договору об'єкту нерухомості.

Згідно з п. 1.2. договору купівлі-продажу зазначений об'єкт належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК №010008029, виданого 23 грудня 2003 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу від 22 грудня 2003 року №1475-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 квітня 2004 року.

Продаж об'єкту здійснюється по договірній ціні, що складає 4 991 529 грн. (п. 2.1. договору).

При цьому, було визначено, що покупець сплачує продавцеві податок на додану вартість - 20 %, в сумі - 998 305,80 грн.

28.05.2004 між закритим акціонерним товариством "Лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (покупець), яке діяло на підставі договору комісії № 26/04/2004 від 26 квітня 2004 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" підписано акт прийому-передачі за договором купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004, де було зазначено, що продавець передав, а покупець прийняв з метою подальшої передачі комітенту майновий комплекс - санаторій, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, буд. 9, загальною площею 6263,10 кв.м. Відповідно в акті було зазначено, що продавець підтверджує, що він отримав від покупця повну суму вартості проданого об'єкт, а саме 5 989 834,80 грн.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 26.05.2014 №4 згідно якого, ТОВ "Капітал Інвест" перерахувало ТОВ "Кармен-інвест" 5 989 834,80грн з призначенням платежу "згідно договору комісії №26/04/04 від 26.04.04 (в т.ч. по дог. від 25.05.2004 вартість об'єкту по вул. Червонофлотській, 9 в т.ч. ПДВ - 998305,80". (а.с.20)

В подальшому, ТОВ "Кармен-інвест" перерахувало ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" 5 989 834,80 грн. з призначенням платежу "оплата за об'єкт нерухомості по вул. Червонофлотська, 9, згідно договору б/н від 25.05.04", що підтверджується витягом з виписки по рахунку відповідача АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 52/250-45/540-2012 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України до Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія", визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій загальною площею 6 259,20 кв.м. та вартістю 6 350 000,00 грн, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м2, корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м2, корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м2, санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м2, склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м2, робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м2, спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м2, спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м2, клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м2, котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м2.; визнано недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-20 купівлі-продажу майнового комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест"; витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; загальною площею 6.259,20 м2 та вартістю 6.350.000,00 грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м2, корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м2, корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м2, санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м2, склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м2, робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м2, спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м2, спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м2, клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м2, котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м2. Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 52/250-45/540-2012було залишено без змін.

Відповідно до п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Частиною ст. 35 ГПК України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також, в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" зазначено, що згідно з практикою Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки договір купівлі-продажу № 8000109/2004-20 є недійсним, то підстава на якій грошові кошти були набуті відповідачем - відпала і відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуті ним грошові кошти.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 зазначеної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Тобто, з огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що у разі визнання судом відповідного договору недійсним, то все майно, в тому числі, грошові кошти, набуте сторонами на підставі умов такого правочину є безпідставно набутим, а отже, підлягає поверненню контрагентам.

Аналогічну правову позицію щодо застосування приписів ст.1212 Цивільного кодексу України наведено у постанові від 02.10.2013р. Верховного Суду України по справі №6-88цс13.

При цьому, за приписами ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, та докази які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 5 989 834,80 грн. грошових коштів, які ним були сплачені за договором купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 року, який визнаний недійсним

Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, в зв'язку з відсутністю предмету спору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Отже, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, оскільки підстави для відповідної процесуальної дії відсутні.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/3724/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/3724/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/3724/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/3724/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

А.І. Мартюк