Постанова № 61541346, 21.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.09.2016р. справа №905/683/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 директор, ОСОБА_6 за довіреністювід відповідача: від третьої особи:ОСОБА_7 за довіреністю не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької областівід30 березня 2016 р.по справі№ 905/683/16 (суддя О.О. Уханьова)за позовом:ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" м.Дніпропетровськдо відповідача: ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка, Донецька областьза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» м.Київпростягнення 2 461 792,68 грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС» м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» м.Дружківка, Донецька область про стягнення 2 461 792,68 грн., з яких 2 303 344,25грн. основний борг, 20 951,35грн. інфляційні витрати, 128 720,67грн. пені та 8 766,41грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі №905/683/16 позов ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС» м. Дніпропетровськ до ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини Дружківський машинобудівний завод» м. Дружківка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» м. Донецьк про стягнення 2 461 792,68грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини Дружківський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС» 2 303 344,25грн. заборгованості, 8 405,83грн. 3% річних, 17 916,20грн. - інфляційних втрат, 34 944,99грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. у справі №905/683/16 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнутої судом першої інстанції суми заборгованості (2 303 344,25грн.), зменшивши розмір заборгованості на суму 875 809,70грн. та стягнутих сум 3% річних у розмірі 8 405,83грн., інфляційних витрат у розмірі 17 916,20грн.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального права та посилається на те, що нестабільна ситуація в Донецькій області призвела до відсутності стабільності в роботі ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини ДРМЗ», у звязку з чим у підприємства відсутня можливість виконувати своєчасно і в повному обсязі свої договірні зобовязання з ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «ГМР Транс».

Крім того, у поясненнях до апеляційної скарги, скаржник зазначає про те, що довірителем на підставі договору доручення №КС-ДрМЗ/55/14 від 01.04.2014р. повіреному не надавалось жодного доручення на укладення договору на транспортне обслуговування №КС-ДрМЗ /70-14 від 01.04.2014р.

Також, відповідач зазначає, що акти виконаних робіт (№177 від 31.07.2015р., №180 від 10.08.2015р., №182 від 17.08.2015р., №184 від 25.08.2015р., №186 від 31.08.2015р., №188 від 07.09.2015р.) загалом на суму 875 809,70грн. на адресу ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - ДрМЗ» не спрямовувалися, та крім того, жодних доручень на здійснення дій щодо наданих послуг за вищевказаними актами виконаних робіт (надання послуг), у тому числі й на їх підписання, довірителем за договором доручення №КС-ДрМЗ/55/14 від 01.04.2014р. повіреному так само не надавалися.

Представники позивача у судове засідання зявились, через канцелярію суду надали додаткові документи, витребувані судом, заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання зявився підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, посилаючись на відсутність у нього обовязку оплатити надані послуги за спірними актами.

Представник третьої особи не прибув, причини неприбуття суду не повідомив, направив відзив на апеляційну скаргу.

Представники сторін, які прибули у судове засідання проти розгляду справи за відсутністю третьої особи не заперечували.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014р. ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини Дружківський машинобудівний завод» (відповідач, замовник), від імені та за рахунок якого діє ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Корум СОРС» (далі-повірений) на підставі Договору доручення №Кс-ДрМз/55-14 від 01.04.2014р. та ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС» (позивач, виконавець) підписали договір №КС-ДрМЗ/70-14, за умовами якого виконавець зобовязується власними або залученими силами надавати такі послуги: послуги автомобілів, спеціалізованої, спеціальної техніки та інших технічних засобів (далі - спеціальна техніка), згідно змінного наряду-завдання на надання автотранспортних засобів, підписаного сторонами; послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, відповідно до Заявок замовника: Заявка на перевезення пасажирів (щомісячна), Заявка на перевезення пасажирів (разова) (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що вартість послуг за цим договором визначається на підставі "Протоколу погодження договірної ціни", які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.2.2 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 02.03.2015р. вартість послуг по даному договору фіксується на протязі 6 місяців від дати підписання договору. Після спливу даного строку, у разі зміни вартості палива (ДТ, А-92) в більшу або менший бік на 5% та більше, вартість послуг підлягає зміні, шляхом підписання Протоколу узгодження договірної вартості (Додаток №1) в нової редакції. Виконавець надає замовнику калькуляцію вартості послуг по фактично залученим маркам та моделям автомобілів, обґрунтування підвищення тарифів і підготовлені додатками до даного договору в нової редакції для підписання з боку замовника. Середня вартість одного літра дизельного палива на стан укладення договору складає 18,71грн. без НДС, А-92 17,46грн. без НДС.

Згідно п. 2.4 договору при не поверненні замовником підписаного акту прийому-передачі, на протязі 3 днів від дати отримання замовником акту прийому-передачі або не наданням обґрунтованих заперечень відносно послуг, наданих виконавцем, акт прийому-передачі наданих послуг вважається підписаним без претензій та зауважень,

Відповідно п.3.1 договору виконавець зобовязаний надавати послуги в строки, зазначені в заявах замовника.

Умовами п. 4.1.1. Договору передбачено, що на підставі заявок на внутрішньозаводські перевезення вантажів та послуг спецтехніки, що надаються структурними підрозділами та дільницями замовника, виконавець формує змінний наряд-завдання на перевезення вантажів і виконання робіт спецтехнікою (Додаток №4). Змінний наряд-завдання узгоджується з відповідальною особою замовника не пізніше 17:00 дня, попереднього початку робіт. Щоденно до 10:00 виконавець направляє на адресу замовника відомості про фактичне виконання наряду за минулий день та виконання наряду на поточний день.

Згідно п.4.1.2 договору обсяг робіт, виконаних виконавцем по добовому наряду, підтверджується підписами відповідальних структурних підрозділів та дільниць замовника в талоні замовника. Відповідальна особа замовника на підставі заповненого талону підтверджує підписом пробіг та час роботи автомобілів в шляховому листі за попередній день (зміну).

Організація пасажирських перевезень по графіку здійснюється згідно узгоджених графіків перевезення замовника та списків перевезених співробітників по кожному маршруту. Відповідальні особи замовника і виконавця щоденно контролюють і підтверджують обсяг виконаних робіт по пасажирським перевезенням підрядчика відповідними відмітками в талонах замовника (п.4.1.3 договору).

Згідно п.6.1.1 договору замовник зобовязується перевірити, підписати акт прийому-передачі виконаних послуг при відсутності зауважень або направити мотивовану відмову в підписанні, на протязі трьох діб після отримання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р (включно), а в частині невиконання обовязків до повного їх виконання (п.10.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 02.03.2015р. сторони дійшли згоди викласти «Протокол погодження договірної ціни» в новій редакції.

Щодо доводу апелянта відносно того, що довірителем на підставі договору доручення №КС-ДрМЗ/55/14 від 01.04.2014р. повіреному не надавалось жодного доручення на укладення договору на транспортне обслуговування №КС-ДрМЗ /70-14 від 01.04.2014р., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1.1. Договору доручення від 01.04.2014р. №КС-ДрМЗ/55-14 в порядку і на умовах, узгоджених сторонами в цьому договорі довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання здійснювати від імені та за рахунок довірителя певні юридично значимі дії, пов'язані з укладенням та контролем виконання зобов'язань за договорами транспортного експедирування на перевезення вантажів, вчинення пасажирських перевезень і надання послуг спецтехніки.

Пунктом 1.4. зазначеного договору сторони визначили, що угоди, вчинені повіреним за цим договором, створюють, змінюють і припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.

За цим договором повірений діє як комерційний представник, в зв'язку з чим, повноваження повіреного підтверджуються виключно цим договором і не підлягають додатковому підтвердженню шляхом видачі відповідної довіреності (п. 1.6. Договору доручення від 01.04.2014р. №КС-ДрМЗ/55-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Виходячи з наведених умов договору, чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному (ст. 1003 Цивільного кодексу України).

Саме на виконання зазначених умов договору директором ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» ОСОБА_9 підписано Договір на транспортне обслуговування від 01.04.2014р. №КС-ДрМЗ/70-14.

Договір доручення в установленому порядку не визнано недійсним, тому, в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, він є правомірним.

З п. 2.1.4. Договору доручення від 01.04.2014р. №КС-ДрМЗ/55-14 вбачається, що ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» (повірений) зобовязаний укладати (підписувати) договори та здійснювати від імені ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» (довірителя) усі необхідні дії у рамках укладених договорів транспортного експедирування на перевезення вантажів, здійснення пасажирських перевезень та надання послуг спецтехніки.

Навіть виходячи з припущення щодо підписання Договору від 01.04.2014р. №КС-ДрМЗ/70-14 неуповноваженою особою, апелянтом не враховано, що матеріалами справи підтверджено виконання спірного договору та навіть здійснено часткову сплату відповідачем за його зобовязаннями, тому він вважається дійсним та укладеним в установленому порядку (зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014р. у справі №3-68гс14).

Таким чином, Договір від 01.04.2014р. №КС-ДрМЗ/70-14 та Додаткова угода до нього №1 від 02.03.2015р. підписані повноважними особами.

Оцінивши зміст спірного договору на транспортне обслуговування, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором про надання послуг, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, звертаючись з позовом до суду зазначає, що свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, при цьому посилається на акти виконаних робіт (надання послуг) №177 від 31.07.2015р. на суму 143320,01грн., №180 від 10.08.2015р. на суму 107935,03грн., №182 від 17.08.2015р. на суму 150308,94грн., №184 від 25.08.2015р. на суму 161985,94грн., №186 від 31.08.2015р. на суму 185299,58грн., №188 від 07.09.2015. на суму 126960,20грн., №190 від 14.09.2015р. на суму 165038,66грн., №192 від 21.09.2015р. на суму 149177,75грн., №194 від 30.09.2015р. на суму 298486,18грн., №197 від 12.10.2015р. на суму 224743,90грн., №199 від 19.10.2015р. на суму 132178,08грн., №201 від 26.10.2015р. на суму 198927,47грн., №203 від 31.10.2015р. на суму 171915,41грн., №205 від 09.11.015р. на суму 188264,11грн.

Однак, відповідач зазначає, що акти виконаних робіт (№177 від 31.07.2015р., №180 від 10.08.2015р., №182 від 17.08.2015р., №184 від 25.08.2015р., №186 від 31.08.2015р., №188 від 07.09.2015р.) загалом на суму 875 809,70грн. на адресу ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - ДрМЗ» не спрямовувалися, та крім того, жодних доручень на здійснення дій щодо наданих послуг за вищевказаними актами виконаних робіт (надання послуг), у тому числі й на їх підписання, довірителем за договором доручення №КС-ДрМЗ/55/14 від 01.04.2014р. повіреному так само не надавалися, що суперечить умовам п. 1.2. та п. 2.1.5. Договору доручення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення позивача, колегія суддів зазначає, що є невірним посилання скаржника на те, що акт від 07.09.2015р. №188 підписаний не уповноваженою особою, оскільки зазначений акт, долучений до матеріалів справи, містить підписи та печатки трьох юридичних осіб, в тому числі і відповідача.

Щодо актів №177 від 31.07.2015р., №180 від 10.08.2015р., №182 від 17.08.2015р., №184 від 25.08.2015р., №186 від 31.08.2015р. відповідачем не враховано умови п. 2.1.5. Договору доручення №КС-ДрМЗ/55/14 від 01.04.2014р., за яким ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» (повірений) зобовязаний підписувати від імені ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» (довірителя) додаткові угоди, акти приймання-передачі, податкові, товарно-транспортні накладні; вантажні відомості та інші документи, які звязані з виконанням договорів транспортного експедирування на перевезення вантажу, здійснення пасажирських перевезень та надання послуг спецтехніки.

Крім того, відповідно до п. 1.6. Договору доручення №КС-ДрМЗ/55/14 від 01.04.2014р. повноваження ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» підтверджуються виключно цим договором та не підлягають додатковому підтвердженню шляхом видачі відповідної довіреності.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору від 01.04.2014р. №КС-ДрМЗ/70-14 на підставі заявок на внутрішньозаводські перевезення вантажів і послуги спецтехніки, що надаються структурними підрозділами та ділянками замовника, виконавець формує змінне наряд - завдання на перевезення вантажів і виконання робіт спецтехнікою.

В матеріалах справи наявні заявки та подорожні листи вантажного автомобіля щодо спірних актів. Також, колегія суддів зазначає, що така практика виконання договору застосована, як за трьохсторонньо підписаними актами, так і за спірними актами - №177 від 31.07.2015р., №180 від 10.08.2015р., №182 від 17.08.2015р., №184 від 25.08.2015р., №186 від 31.08.2015р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що п. 2.3. Договору від 01.04.2014р. №КС-ДрМЗ/70-14 при наданні послуг виконавцем , замовник здійснює оплату протягом 30 календарних днів від дати підписання Акту прийому - передачі наданих послуг , за умови наявності у замовника оригіналу такого акта.

При не поверненні замовником підписаного акта прийому - передачі , протягом трьох днів від дати отримання замовником Акта прийому - передачі або ненадання обґрунтованих заперечень щодо послуг , наданих виконавцем , акт прийому - передачі наданих послуг вважається підписаним без претензій і зауважень (п. 2.4. Договору).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що за період з липня по вересень 2015р. позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 2 404 541,25грн., отже, позивачем належним чином виконані умови договору щодо надання послуг, що підтверджено відповідними актами виконаних робіт.

Посилання відповідача на відсутність у нього спірних актів, як на підставу відсутності обовязку оплатити послуги, судом до уваги не приймаються, оскільки виходячи з п. 2.3. Договору на транспортне обслуговування на позивача не покладено обовязок направлення відповідачу актів приймання-передачі наданих послуг, тому в силу ст. 613 Цивільного кодексу України прострочення кредитора відсутнє, як таке, що звільняє боржника від оплати на момент постановлення рішення суду.

Відповідно п.2.3 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 02.03.2015р. при наданні послуг виконавцем, замовник виконує оплату на протязі 90 календарних діб з дати підписання акту прийому-передачі наданих послуг, за умови наявності у замовника оригіналу такого акту.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до платіжного доручення №3112 від 05.11.2015р., відповідачем із призначенням платежу сплата за транспортні послуги згідно договору КС-ДрМЗ/70-14 від 01.04.2014р. була сплачена сума 150000,00грн., з цієї суми позивачем зараховано 101 197,00грн. в якості оплати за надані послуги відповідно до акту виконаних робіт №177 від 31.07.2015р., що також підтверджено відповідачем у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, відносно того, що заборгованість відповідача, з урахуванням часткової сплати за надані послуги, становить 2 303 344,26грн., але позивач просить стягнути 2 303 344,25грн., тому враховуючи обмеженість суду розміром позовних вимог, господарський суд правомірно стягнув з відповідача 2 303 344,25грн.

У зв'язку з невиконанням належним чином, прийнятих на себе відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з останнього 20951,35грн. інфляційних витрат за період з листопада 2015р. по січень 2016р. та 8776,41грн. 3% річних за період з 29.10.2015р. по 09.02.2016р.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10. постанови Пленуму за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Згідно з позиції Верховного суду України, висловленої в постановах від 08.11.2010р. №3-12гс10 та від 15.11.2010р. №3-11гс10 правові наслідки прострочення виконання грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних від простроченої суми не є штрафними санкціями.

Крім того, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальністю боржника за прострочення грошового зобовязання , оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, як визначено в Постанові Верховного Суду України від 01.10.2014р. №6-113цс14.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги частково в сумі 8 405,83грн. за період з 29.10.2015р. по 09.02.2016р., за винятком актів №203 від 31.10.2015р. та №205 від 09.11.015р.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, щодо задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат в сумі 17 916,20 грн. за період з листопада 2015 року січень 2016 року, враховуючи що нарахування інфляційних витрат здійснюється починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а найменший період таких нарахувань складає місяць.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 128720,67грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором за період з 29.10.2015р. по 09.02.2016р.

Пунктом 9.2 Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати послуг, зазначених в п.2.5 даного договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від вартості несплачених в строк послуг з кожний день прострочки.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону України розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, в договорі відсутній п.2.5, за порушення умов якого нараховується пеня. Будь-які інші підстави для нарахування пені замовнику в умовах договору відсутні.

Таким чином, сторони не визначили від якого моменту настає прострочення платежу, що суперечить Господарському кодексу України, тому, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 128 720,67грн. пені за недоведеністю та необґрунтованістю.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі №905/683/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі №905/683/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі №905/683/16 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді:К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-третій особі;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.