Рішення № 61541213, 21.09.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 рокуСправа № 912/2554/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2554/16

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача: Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі", м. Кіровоград

про визнання незаконним пункту рішення, визнання недійсними змін до Державного акту.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, особисто;

від позивача - Кравцов С.В., довіреність № б/н від 01.09.2015 р.;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, що містить наступні вимоги:

- визнати незаконним пункт 14 рішення Кіровоградської міської ради № 334 від 17.09.1999 року "Про надання земельних ділянок";

- визнати недійсними зміни (доповнення) до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" та були здійснені на підставі п. 14 рішення Кіровоградської міської ради №334 від 17.09.1999 року "Про надання земельних ділянок".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 10, 19, 80, 100,. 102, 152 - 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16, 21 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 20, 23 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" та зазначає, що надання земельних ділянок Кіровоградською міською радою за п. 14 рішення від 17.09.1999 р. № 334 здійснено без проектного обґрунтування якісних та кількісних характеристик (цільового призначення, меж, конфігурації тощо) земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки не розроблявся (не складався), чим грубо порушено ст. 19 Конституції України шляхом недодержання вимог земельного законодавства. Таким чином, п. 14 рішення Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 р. № 334 є незаконним, а внесення змін (доповнень) до державного акту серії НОМЕР_1, що здійсненні на підставі незаконного рішення, мають бути визнані судом недійсними.

Згідно письмових пояснень від 18.08.2016 р. відповідач просить розглянути справу без участі представника Кіровоградської міської ради та винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства. При цьому, відповідач додатково повідомляє, що у виконавчих органах Кіровоградської міської ради відсутні документи, на підставі яких приймалось рішення від 17.09.1999 р. № 334 "Про надання земельних ділянок", а тому надання їх до суду є неможливим (а.с. 141, 207-208 том 1).

Третя особа у справі заперечила проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що вимоги позивача до відповідача неодноразово досліджувались господарським судом Кіровоградської області, Дніпропетровським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом України, Кіровоградським окружним адміністративним судом, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України. З огляду на викладене, третя особа вважає звернення позивача з даним позовом зумисним зловживанням процесуальними правами та таким, що має на меті зупинити вирішення по суті спору про правомірність оренди позивачем спірної земельної ділянки. Виходячи із викладеного, посилаючись на норми ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та п. 2. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, третя особа просить припинити провадження у справі, про що третьою особою подано до суду відповідне клопотання (а.с. 139-140 том 1).

Крім того, третя особа зазначає, що

- доводи позивача про порушення оформлення технічної документації передання земельної ділянки в користування не підтверджено належними доказами; надання землі в користування підприємству було оформлено по правилам, які існували до введення в дію нової редакції Земельного Кодексу України у відповідності до Земельного Кодексу УРСР та постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 р. № 563-ХІІ; спірні рішення та зміни до Державного акту, виданого третій особі, були внесені повноважною особою у відповідності з діючим на той час п. 3.9. Інструкції про порядок складання, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі;

- відповідачем та третьою особою не було порушено жодного нормативного акту при прийнятті Кіровоградською міською радою спірного рішення та внесенні змін до Державного акту;

- в результаті надання третій особі земельної ділянки, права позивача не були порушені;

- посилаючись на правовий висновок, який міститься в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 р. у справі № 21-405а14, третя особа також звертає увагу на неправомірність звернення позивача з даним позовом до суду;

- при вирішенні даного спору третя особа просить врахувати, що позивачем пропущено строк позовної давності (а.с. 129-138 том 1).

Згідно письмових пояснень від 02.09.2016 р. позивач заперечив проти доводів третьої особи, стверджуючи, що позиція третьої особи жодним чином не спростовує доводи позивача по суті позовних вимог; третя особа не наводить обґрунтованих та достатніх аргументів в захист своєї правової позиції щодо предмету та підстав спору (а.с. 181-196 том 1). Так само заперечує позивач проти заявленого третьою особою клопотання про припинення провадження у справі, стверджуючи, що судами не розглядався спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що зазначені позивачем у даному позові (а.с. 198-205 том 1).

05.09.2016 р. позивачем подано до суду письмове клопотання про визнання фактів встановленими та такими, що не потребують доведення (а.с. 210-215 том 1).

У судовому засіданні 21.09.2016 р. позивач підтримав заявлені у справі позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у справі участі в судовому засіданні не брали, хоча зазначені учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання Кіровоградською міською радою та приватним малим підприємством по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" ухвали суду про відкладення розгляду справи від 05.09.2016 р. (а.с. 248-249 том 1).

У клопотанні про залучення до матеріалів справи копій документів від 12.09.2016 р. третя особа просить судовий розгляд справи провести без участі представника на підставі наявних матеріалів справи (а.с. 1 том 2).

Хоча у судовому засіданні 05.09.2016 р. господарським судом задоволено усне клопотання позивача та визнано явку повноважного представника третьої особи в засідання суду 21.09.2016 р. обов'язковою, у господарського суду відсутня можливість відкласти розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із закінченням (в день судового засідання) строку вирішення спору, визначеного ч.ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

17.03.2009 р. господарський суд Кіровоградської області розглянув справу № 14/280 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської міської ради (відповідач 1), Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" (відповідач 2) та Кіровоградського міського управління земельних ресурсів (відповідач 3) про скасування пункту 14 рішення ХІ сесії Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 р. № 334 в частині надання права постійного користування земельною ділянкою, наданою приватному підприємству "Кіровоградпромторгмеблі" внаслідок невиконання вимог ст. 22 Земельного кодексу України, який діяв до 01.01.2002 р. та виніс рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 172-176 том 1).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2009 р. залишено без змін (а.с. 177-180 том 1).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2015 р. у справі № 912/4488/15 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" (відповідач 1) та Кіровоградської міської ради (відповідач 2) про визнання недійсними та скасування доповнення до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Кіровоградською міською радою 06.12.1995 р. Кіровоградському приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі", в частині виділення відповідачу земельної ділянки площею 2221,8 кв.м. та земельної ділянки площею 2327,5 кв.м. відмовлено повністю.

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2015 р. у справі № 912/4488/15 залишено без змін.

Вищий господарський суд України своєю постановою від 02.07.2015 р. залишив без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у даній справі.

Згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2016 р. у справі № 912/4488/15, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. (а.с. 166-171 том 1), що, в свою чергу, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2016 р. (а.с. 2-6 том 2) відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" про визнання недійсним пункту 14 рішення Кіровоградської міської ради № 334 від 17.09.1999 р. "Про надання земельних ділянок".

Зазначеними рішеннями встановлено наступні обставини.

14.11.1995 р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради народних депутатів прийнято рішення № 716 "Про надання земельної ділянки ПП "Кіровоградпромторгмеблі", згідно якого надано третій особі у справі земельну ділянку площею 0,095 га в комунальній зоні 102 мікрорайону, вздовж вул. Героїв Сталінграда в місті Кіровограді в постійне користування під будівництво будинку по виготовленню та ремонту меблів. Зазначеним рішенням зобов'язано Управління по містобудівництву, архітектурі, землеустрою та землекористуванню по замовленню забудовника видати правоустановчі документи на землекористування.

06.12.1995 р. Кіровоградською міською Радою народних депутатів видано приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 505.

04.11.1998 р. директором приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" подано клопотання № 29 міському голові Кіровоградської міської ради про надання земельної ділянки для розміщення техніки, для благоустрою прилеглої території, а також для розташування стоянки гостьового транспорту.

Кіровоградською міською радою прийнято таке клопотання, підготовлено матеріали на розгляд міської ради по виділенню земельної ділянки приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі", надано дозвіл № 1119/22 від 30.04.1999 р. на підготовку матеріалів попереднього погодження; виготовлено акт про вибір земельної ділянки для будівництва.

17.09.1999 р. Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 334 "Про надання земельних ділянок", відповідно до пункту 14 якого приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" надано за рахунок земель резервного фонду міста у постійне користування земельну ділянку площею 0,5 га під розміщення техніки, будівельних матеріалів та стоянки гостьового транспорту біля існуючої території по вул. Г. Сталінграда (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону).

На підставі рішення Кіровоградської міської ради № 334 "Про надання земельних ділянок" від 17.09.1999 р. землекористування приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" збільшено на площу розміром 0,4549 га (2221,8 кв. м + 2327,5 кв. м), про що свідчить запис, зроблений в Державному акті серії НОМЕР_1.

Відповідно до Державного акта серії НОМЕР_1 приватне мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 5 499,3 кв. м (2221,8 кв. м + 2327,5кв.м. (земельна ділянка виділена на підставі рішення міської ради № 334 від 17.09.1999 р.) + 950,00 кв. м. (земельна ділянка виділена на підставі рішення міської ради № 716 від 14.11.1995 р.).

Також господарським судом Кіровоградської області у перелічених вище рішеннях встановлено, що 15.08.2007 р. на підставі рішень Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. № 1590 "Про врегулювання земельних відносин" та від 26.09.2006 р. № 112 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" між Кіровоградською міською радою як Орендодавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як Орендарем укладено договір оренди землі № 632, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3000,54 кв.м. (в томі числі по угіддях: 3000,54 кв.м. інші відкриті землі).

Договір укладено на 5 років. Договір набирає чинності після його державної реєстрації (п. 3 договору оренди від 15.08.2007 р. № 632).

Зазначений Договір підписаний сторонами та зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007 р. за № 195.

На виконання умов договору оренди від 15.08.2007 р. № 632, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за актом про передачу та приймання земельної ділянки (в натурі) передано земельну ділянку площею 3000,54 кв. м., розташовану за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда (поруч з існуючою автостоянкою ВКФ "Свеса") на 5 років для розміщення автостоянки власного транспорту.

20.01.2014 р. на підставі п. 7 рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 р. № 2161 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" та від 18.12.2013 р. № 2730 "Про внесення змін до рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 р. № 2161" між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди землі № 5 (далі - Договір від 20.01.2014 р. № 5), відповідно до умов якого Орендарю передана земельна ділянка загальною площею 0,3001 га - землі, які використовуються для транспорту та зв'язку для розміщення автостоянки власного транспорту, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер НОМЕР_2.

Договір від 20.01.2014 р. № 5 укладено на 20 років. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право оренди за вказаним договором зареєстровано 05.03.2014 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарським судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у абзаці 3 п. 2.6. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), згідно якої преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на викладене, фактичні обставини справи, зазначені господарським судом вище, не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, тоді як висновки суду у господарських справах № 14/280, № 912/4547/14 та № 912/4488/15 преюдиціального значення для вирішення даного спору не мають.

Обґрунтовуючи пред'явлений позов, позивач зазначає, що на даний час між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та третьою особою у справі існує спір щодо правомірності надання Кіровоградською міською радою фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки за договором від 05.08.2007 р. № 632, оскільки третя особа вважає, що за вищезазначеним договором оренди землі позивачу як Орендарю була надана частина земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні третьої особи на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 р. № 334 (державний акт серії НОМЕР_1).

Наводячи нормативно-правове обґрунтування пред'явленого позову, позивач зазначає, що в силу вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент прийняття спірного рішення земельні відносини регулювались Земельним кодексом України (у редакції закону від 18.12.1990 р. №561-ХІІ, далі - Земельний кодекс).

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції закону від 18.12.1990 р. №561-ХІІ), відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.

Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу України, землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до ст.ст. 27, 28 цього Кодексу.

На підставі викладеного, позивач стверджує, що оскільки рішенням сесії Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 р. № 334 третій особі була надана земельна ділянка під розміщення техніки, будівельних матеріалів та стоянки гостьового транспорту біля існуючої території по вул. Героїв Сталінграда (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону) за рахунок земель резервного фонду (за припущенням позивача - землі запасу, оскільки резервний фонд властивий сільськогосподарським угіддям) міста. Тобто, за твердженням позивача, фактично було здійснено заміну цільового призначення землі шляхом переведення із земель запасу до земель промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення без розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Земельного кодексу України, до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території, зокрема, належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Стаття 19 Земельного кодексу регулювала питання надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України, міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Частини 7-18 вказаної статті Земельного кодексу України визначають сам порядок надання земельних ділянок у користування.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.

Відведення земельних ділянок для потреб громадян провадиться за кошти державного, республіканського (Республіки Крим) та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки.

Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Також в свої доводах по суті позовних вимог, заперечуючи проти доводів третьої особи у справі, позивач вказує на порушення приписів Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за № 354/3647 (а.с. 7-26 том 2).

Також позивач зазначає про те, що 18.06.1999 р. першим заступником голови Державного комітету України по земельних ресурсах затверджено "Еталон проекту відведення земельної ділянки юридичним та фізичним особам для будь-яких потреб"; вказівкою Державного комітету України поземельних ресурсах від 15.07.1999 р. № 11 впроваджено еталон проекту відведення земельних ділянок, вимоги якого є обов'язковими для всіх органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних та інших землевпорядних організацій при розробці проектів відведення земельних ділянок; позивачем до матеріалів справи долучено вказівку Державного комітету України по земельних ресурсах від 18.03.1998 р. № 13 "Про удосконалення землевпорядних робіт при виготовленні документів, що посвідчують право на земельну ділянку" (а.с. 58-113 том 1) та вказівку Державного комітету України по земельних ресурсах від 18.03.1999 р. № 13 "Про удосконалення землевпорядних робіт при виготовленні документів, що посвідчують право на земельну ділянку" (а.с. 114-120 том 1), вимоги яких, на думку позивача, були порушенні при прийнятті оскаржуваного пункту рішення та при внесенні змін до Державного акту.

Беручи до уваги зазначене, позивач вважає, що пункт 14 рішення від 17.09.1999 р. № 334 "Про надання земельних ділянок" був прийнятий з порушенням ст. 19 Конституції України та суперечить вимогам ст.ст. 2, 10, 19, 100, 102 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., діючого на момент оскаржуваного рішення, а саме: порушений порядок відведення (надання) земельної ділянки у постійне користування третій особі у справі, зміни її цільового призначення, що фактично унеможливлює визначення дійсних меж землекористування, які мали бути обґрунтовані проектними рішеннями у сфері землеустрою - проектом відведення земельної ділянки.

Так, на звернення позивача від 19.10.2015 р., виконавчий комітет Кіровоградської міської ради надав лист - відповідь від 27.10.2015 р. № 6344/52-05-22, у якому зазначено, що Кіровоградською міською радою дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0,5 га приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" по вул. Героїв Сталінграда (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону) не надавався; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" загальною площею 0,5 га по вул. Героїв Сталінграда (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону) в Кіровоградській міській раді відсутній; Кіровоградською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки про передачу у постійне користування приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" загальною площею 0,5 га по вул. Героїв Сталінграда (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону) не приймалося (а.с. 52-56 том 1).

Також позивач звертає увагу суду на те, що листом від 14.10.2008 р. за № 1260-1 управлінням земельних ресурсів у м. Кіровограді надіслано на вимогу ухвали суду від 11.10.2008 р. у справі № 15/283 на адресу приватного підприємця ОСОБА_1 картографічний матеріал, на якому жовтим кольором зазначено межі землекористування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та зеленим кольором - приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі", оранжевим кольором зображені місця накладання землекористувань ПП ОСОБА_1 та ПМП "Кіровоградпромторгмеблі".

Крім того, згаданим листом управління земельних ресурсів повідомило позивача, що в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства "ЦДЗК" при Державному комітеті України по земельних ресурсах дані про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки, яка використовується ПМП "Кіровоградпромторгмеблі" по вул. Героїв Сталінграда не значаться. Відповідно до доручення обласного головного управління земельних ресурсів у Кіровоградській області та облдержадміністрації щодо запровадження автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру на базі програмного забезпечення Gis 6.0 управлінням земельних ресурсів у м. Кіровограді відповідно до даних архіву було внесено геодезичні дані землекористувачів та землевласників по м. Кіровограду. Згідно даних технічного звіту по інвентаризації земель приватного підприємства "Кіровоградпромторгмеблі" по вул. Героїв Сталінграду (відповідно до якого було виготовлено державний акт на право постійного користування землею № 505 від 07.12.1995 р.) в базі даних програми Gis 6.0 були внесені геодезичні координати зазначені в цьому звіті (межі земельної ділянки зазначені рожевим кольором), які визначають земельну ділянку площею 0,095 га, надану на підставі рішення сесії Кіровоградської міської ради № 716 від 14.11.1995 р. Відповідно до рішення сесії Кіровоградської міської ради № 334 від 17.09.199 р. землекористування ПМП "Кіровоградпромторгмеблі" було збільшено на площу 0,4549 га, про що свідчить запис, зроблений в державному акті на право постійного користування від 07.12.1995 р. № 505 (землекористування зазначене зеленим кольором), але в технічному звіті по інвентаризації земель приватного підприємства "Кіровоградпромторгмеблі" по вул. Героїв Сталінграду геодезичні дані (щодо збільшення земельної ділянки) та акт про встановлення межі земельної ділянки (на місцевості) - відсутні (а.с. 226-228 том 1).

У зв'язку із зазначеними порушеннями позивач вважає, що земельна ділянка приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" фактично не відведена та не сформована як об'єкт цивільних прав.

До того ж, надана третій особі у користування земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, що надана в оренду позивачу, а тому позивач, вважає, що при наданні земельної ділянки третій особі, порушені його права оренди.

Позивач стверджує, що оскільки відомості щодо меж земельних ділянок третьої особи підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до державного акту серії НОМЕР_1, а зміни (доповнення) до даного документу здійснено на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 р. № 334 "Про надання земельних ділянок", то дійсність даних доповнень (змін) до державного акту на право постійного користування землею безпосередньо залежить від законності (правомірності) прийняття відповідачем рішення від 17.09.1999 р. № 334.

З огляду на викладене, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

Як вбачається зі змісту письмових пояснень ОСОБА_3, який у 1998 - 2000 рр. обіймав посаду начальника Кіровоградського міського управління земельних ресурсів, наданих третій особі щодо обставин надання земельної ділянки на підставі оскаржуваного рішення (а.с. 28-30 том 2) та як встановлено господарським судом при вирішенні по суті господарських справ № 14/280, № 912/4547/14, № 912/4547/14 і не підлягає доказуванню в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, 04.11.1998 р. приватне мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" звернулось до міського голови із клопотанням № 29 про збільшення земельної ділянки, наданої йому в постійне користування.

Кіровоградською міською радою прийнято таке клопотання, підготовлено матеріали на розгляд міської ради по виділенню земельної ділянки приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі", зокрема, надано дозвіл № 1119/22 від 30.04.1999 р. на підготовку матеріалів попереднього погодження; виготовлено акт про вибір земельної ділянки для будівництва.

29.11.1999 р. третя особа звернулась на адресу заступника міського голови з листом про оформлення необхідних документів на постійне землекористування ділянкою площею 0,5 га в м. Кіровограді по вул. Героїв Сталінграда (біля існуючої земельної ділянки).

Після прийнятого Кіровоградською міською радою рішення № 334 від 17.09.1999 р. були затверджені План меж землекористування; Акт про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки; План узгодження меж; Збірний земельно-кадастровий план суміжних землекористувачів і землевласників; Відомість вирахування дирекційних і внутрішніх кутів, віддалей між точками повороту меж з контролем, координат та площі землекористування по АДРЕСА_1; експлікація земельних угідь, що стало підставою для внесення доповнень до Державного акта на постійне користування землею серії НОМЕР_1.

Відповідно до технічної документації до Державного акта серії НОМЕР_1 були внесені зміни в землекористуванні. Згідно із планом зовнішніх меж землекористування, який є невід'ємною частиною Державного акта, третій особі виділена земельна ділянка, яка розташована вздовж та по обидві сторони високовольтної лінії розмірами (172,50х172,50х12,88х12,86) + (122,50х122,50х19,00х19,05) метрів загальною площею 0,4549 га.

Статтею 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, для скасування акта індивідуальної дії органу місцевого самоврядування необхідні дві умови, які мають одночасно виконуватись: 1) такий акт суперечить актам цивільного законодавства; 2) акт порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З викладеного вбачається, що у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.

Разом з цим, господарський суд зауважує, що спірний пункт рішення прийнятий відповідачем 17.09.1999 р., а рішення № 1590, яким надано позивачу земельну ділянку площею 3000,54 кв.м по вул. Героїв Сталінграда (поруч з існуючого автостоянкою ВКФ "Свеса") під розміщення автостоянки власного транспорту за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення прийнято Кіровоградською міською радою 08.12.2005 р., договір оренди землі № 632 між Кіровоградською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 про передачу в оренду вищезазначеної земельної ділянки підписано сторонами 15.08.2007 р. та зареєстровано 13.12.2007 р.; договір оренди № 5 між відповідачем як Орендодавцем та позивачем як Орендарем, відповідно до умов якого Орендарю передана земельна ділянка загальною площею 0,3001 га підписано сторонами 20.01.2014 р. та зареєстровано 05.03.2014 р.

З викладеного вбачається, що на момент прийняття оскаржуваного пункту рішення та внесення змін (доповнень) до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою права позивача ніяким чином не могли бути порушені, оскільки права користування земельною ділянкою щодо якої, за твердженням позивача, між позивачем та третьою особою є спір, у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не існувало.

Господарський суд враховує також, що ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 р. у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), п.38).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 р. у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції".

Таким чином, з практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що у разі допущення органами публічної влади помилок при прийнятті рішень, віднесених законодавством до їх компетенції, такі помилки самі по собі не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою у справі не вчинялись протиправні дії, доказів протилежного позивачем до суду не надано.

При цьому, господарським судом враховано, що, обставини, які встановлюють правомірність дій Управління Держкомзему України в м. Кіровограді по внесенню змін до Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Кіровоградською міською радою 06.12.1995 р., в частині надання третій особі земельної ділянки площею 2221,8 кв. м та 2327,5 кв. м. на підставі спірного п. 14 рішення від 15.09.1999 р. №334 "Про надання земельних ділянок" досліджено також Кіровоградським окружним адміністративним судом при розгляді справи №1170/2а-2271/11 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держкомзему України в м. Кіровограді за участю третьої особи на стороні відповідача - Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" про визнання незаконними дій та скасування Державного акта на право постійного користування землею.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. у задоволенні позову у справі №1170/2а-2271/11 приватному підприємцю ОСОБА_1 відмовлено повністю (а.с. 162-164 том 1). Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2014 р., повні тексти яких розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступними.

Враховуючи вищенаведені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено того, що оскарженим пунктом рішення відповідача порушено його право, як Орендаря земельної ділянки.

Таким чином, у господарського суду відсутні правові підстави для визнання недійсними змін (доповнень) до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1.

До того ж, як зазначено вище, окружним адміністративним судом визнано законними та правомірними дії Управління Держкомзему в м. Кіровограді щодо внесення змін до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1.

При цьому, господарським судом враховано рішення Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України" від 19.02.2009 р. (заява 24465), в якому останній наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Більш того, приймаючи рішення у даній справі, господарським судом взято також до уваги той факт, що договір оренди за № 632 від 15.08.2007 р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та Кіровоградською міською радою у судовому порядку визнаний недійсним рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 14/262 від 20.10.2015 р., що набрало чинності у встановлениму законом порядку.

Зазначений факт підтверджено представником позивача у судовому засіданні 21.09.2016 р.

А отже, господарський суд на день розгляду даної справи вважає безпідставним посилання позивача на договір оренди від 15.08.2007 р. за № 632, укладений між ним та відповідачем у справі, як на підставу наявності у позивача права орендаря на земельну ділянку, відповідно до якої виник спір у даній справі, з огляду на недійсність такого договору.

Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача та відсутність правових підстав для задоволення позову.

У задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.

На клопотання позивача про визнання актів встановленими та такими, що не потребують доказування, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач просить визнати встановленими наступні факти:

- пункт 14 рішення Кіровоградської міської ради від 17.09.199 р. № 334 прийнято всупереч ст. 10 та ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 56-ХІІ; проект земельної ділянки не розроблювався, дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки Кіровоградською міською радою не надавався, рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки Кіровоградською міською радою не приймалось;

- факт порушення права фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у зв'язку з видачею державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 на підставі оскаржуваного рішення Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 р. № 334 (а.с. 210-215 том 1).

Господарський суд не погоджується з доводами позивача, викладеними у зазначеному клопотанні. Так, факти, які позивач вважає встановленими рішеннями господарського суду, по-перше, взяті із контексту рішень, а по-друге, за своїю сутю є правовою оцінкою судом фактичних обставин справи, а отже відповідно, не мають преюдиціального значення для вирішення по суті даного спору.

Розглядаючи по суті клопотання третьої особи про припинення провадження у даній справі, господарський суд виходив з наступного.

Припинити провадження у даній справі третя особа просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, необхідною умовою припинення провадження у справі на підставі вказаної процесуальної норми є наявність трьох факторів у своїй сукупності:

- ті самі сторони;

- той самий предмет спору;

- ті самі підстави позову.

Оскільки, господарським судом Кіровоградської області розглянуто справи № 14/280, № 912/4547/14, № 912/4488/15, а Кіровоградським окружним адміністративним судом - справу № 1170/2а-2271/11, третя особа вважає, що спір у данній справі вирішенню по суті не підлягає.

Господарський суд не погоджується із зазначеною вище позицією третьої особи.

Так, у справі № 14/280 господарським судом розглянуто позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача 1 - Кіровоградської міської ради, до відповідача 2 - приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" та до відповідача 3 - Кіровоградського міського управління земельних ресурсів.

Предметом спору у даній справі було скасування п. 14 рішення від 17.09.1999 р. № 334 в частині надання права постійного користування земельною ділянкою відповідачу 2; підставою позову - невиконання вимог ст. 22 Земельного кодексу України.

У справі № 912/4547/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача 1 - Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" та до відповідача 2 - Кіровоградської міської ради предметом спору було визнання недійсним та скасування доповнення до державного акта; підставами позову позивач вказував недотримання вимог щодо виготовлення технічної документації із землеустрою, погодження меж земельної ділянки в натурі з суміжними власниками землі і землекористувачами.

У справі № 912/4488/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі", предметом позову було визнання недійсним п. 14 рішення з підстав недотримання Кіровоградською міською радою вимог статті 19 Земельного кодексу.

Кіровоградським окружним адміністративним судом розглядалась справа №1170/2а-2271/11 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Держкомзему України в м. Кіровограді, за участю третьої особи - приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі". Предметом адміністративного позову було визнання незаконним дій відповідача по внесенню змін до Державного акта на право постійного користування землею та скасування зазначеного Державного акта; підстава позову - порушення вимог закону щодо порядку складання та видачі державних актів на право користування земельною ділянкою.

У даній справі № 912/2554/16 позивачем є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, відповідачем - Кіровоградська міська рада, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі"; предметом позову є про визнання незаконним п. 14 рішення та визнання недійсними змін до Державного акту; підставами пред'явленого позову є недотримання відповідачем вимог ст.ст. 2, 10,19,100,102 Земельного кодексу України.

З викладеного вбачається, що жодна з перелічених вище справ не має однакового суб'єктного складу, предмету та підстав позову з даною справою.

А отже, відсутні правові підстави, необхідні для застосування п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, в задоволенні клопотання третьої особи про припинення провадження у справі слід відмовити.

У письмових запереченнях по суті позовних вимог третя особа просить врахувати суд, що позивачем пропущено строк оскарження рішень органу місцевого самоврядування та виданих ним актів і не подане відповідне клопотання про їх поновлення.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч. 4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами Господарського процесуального кодексу України, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис ст. 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Дана правова позиція підтверджується пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Оскільки відповідачем у справі заява про застосування строків позовної давності до суду не подавалась, відповідно господарським судом вказана норма матеріального права не застосовувалась.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити

відповідачу за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41;

третій особі за адресою: 25031, м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 26А.

Повне рішення складено 26.09.2016 р.

Суддя Л.С. Вавренюк