Рішення № 6153934, 15.04.2009, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

справа № 2- 310

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі : головуючого судді Кайро І.А, при секретарі - Рябцевої А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ялті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ялтинського морського торговельного порту, 3-ї особи виконуючий обов’язки директора Ялтинського морського торговельного порту ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення на роботі й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди -

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Ялтинського морського торговельного порту, 3-ї особи виконуючий обов’язки директора Ялтинського морського торговельного порту ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення на роботі й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом №97 – к від 10 березня 2006 року він був переведений на посаду майстра з виконанням обов’язків берегового боцмана пасажирського комплексу по обслуговуванню круїзних судів та яхт на підприємстві відповідача. Наказом від 21 липня 2008 року він був звільнений з займаної посади у зв’язку з скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України. На його думку він був звільнений незаконно, у зв’язку з чим він та змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення мотивовані тим, що позивач не повідомляв їх про свою хворобу, у день звільнення знаходився на робочому місці, та само звільнення було проведено у відповідності до діючого законодавства. Крім того позивачу при звільненні була виплачена сума за не використану відпуску що також передбачено законодавством.

3-я особа у судове засідання не явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, причину неявки суду не надав.

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини (Рим , 4 листопада 1950 року) ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов’язків або встановлені обґрунтованості будь – якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль. Це означає, що рішення зборів засновників товариства не може бути остаточним і підлягає судовому контролю.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини являється складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції права і свободи громадян захищаються судом .

Суд не може відмовити у правосудді , якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушаються , створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші порушення прав та свобод.

Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. ст. 1, 3 Цивільного процесуального кодексу України про завдання цивільного судочинства.

Згідно ст.. 5-1 КЗпП України Держава гарантує працездатним громадянам, якi постiйно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу i незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст.. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у мiстi, міських чи мiськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати i формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи.

У відповідності до ст.49 – 2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два мiсяцi.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва i праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку iз змінами в організації виробництва i праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установі, організації. При вiдсутностi роботи за вiдповiдною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника iз зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

При цьому судом встановлено, що згідно копії трудової книжки, ОСОБА_1 10 березня 2006 року переведений на посаду майстра з виконанням обов’язків берегового боцмана пасажирського комітету по обслуговуванню круїзних судів та яхт у ДП Ялтинський морський торговий порт. Даний факт підтверджується витягом з наказу №97/л від 10 березня 2006 року.

Відповідно до листа начальника порту від 07 липня 2008 року ОСОБА_1 у відповідності до ч.3 ст. 49 – 2 КЗпП України було запропоновано інша вакантна посада, та він обрав вакантну посаду машиніста насосної установки. Проте дана посада була також скорочена, після того як ОСОБА_1 обрав її.

09 липня 2008 року він звернувся до відповідача з заявою про надання йому невикористаної відпустки.

15 липня 2008 року Калинин отримав відповідь, про те що питання про надання невикористаної відпустки буде вирішено після засідання та рішення профспілкового комітету.

Рішенням профспілкового комітету від 18 липня 2008 року йому було надано згоду на звільнення з наданням заборгованості по відпусткам та звільненні у останній день відпустки, після чого ОСОБА_1 написав заяву про надання йому невикористаної відпустки.

Разом з тим, наказом №296/л від 21 липня 2008 року ОСОБА_1 звільнений з посади майстра з виконанням обов’язків берегового боцмана пасажирського комітету по обслуговуванню круїзних судів та яхт за ст. 40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штатів.

Таким чином, відповідачем при звільненні ОСОБА_1 було порушено вимоги ч1. ст. 3 ЗУ «Про відпустки», згідно якої за бажанням працівника у випадку його звільнення йому має бути надана невикористана відпустка з послідуючим звільненням. Датою звільнення у цьому випадку є останній день відпустки.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у вiдпустцi.

При цьому судом також встановлено, що згідно листків непрацездатності, ОСОБА_1 з 21 липня по 23 серпня 2008 року знаходився на лікарняному та був звільнений від роботи, проте у супереч ч.3 ст.40 КЗпП України, він був звільнений у період тимчасової непрацездатності.

У відповідності до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача з роботи було допущено ряд суттєвих порушень вказаних вище норм, через що звільнення ОСОБА_1, з посади не може бути визнане законним, а порушене його право на працю підлягає захисту судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовій спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до наданої суду представником позивача довідки його заробітна плата складає 1645 гривень на місяць. На час постановлення рішення по справі вимушений прогул позивача складає 8,5 місяців. Відповідно йому повинно бути виплачено за час вимушеного прогулу сума 13982 гривні. Крім того у відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення у частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць та поновлення останнього на роботі.

Крім того на думку суду, законною та обґрунтованою є вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки таке його право передбачено статей 237 -1 КЗпП України. Відповідачем були грубо порушені законні права позивача на працю. Характер цих порушень, тривалість поновлення порушеного конституційного права привели до моральних страждань позивача. Через протиправні дії відповідача були втрачені нормальні, життєві зв’язки, від нього вимагались додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач через звільнення з посади не зміг належним чином забезпечувати своє існування, забезпечувати матеріально свою родину, значно погіршився його стан здоров’я. З урахуванням всіх обставин по справі, суд вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди на користь позивача в сумі 5000 гривень. На думку суду така сума є достатньою компенсацією позивачу за завдану йому моральну шкоду з урахуванням поновлення судом його порушеного права.

Крім того оскільки позов задоволений, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 600 гривень, що були підтверджені документально.

Також оскільки позов задоволений, та позивач звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи за подання даного позови, вони підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 232, 235, 236, 237 -1 КЗпП України, ст. ст. 60, 61, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Відновити ОСОБА_1 на посаді майстра з виконанням обов’язків берегового боцмана пасажирського комплексу по обслуговуванню круїзних суден та яхт Ялтинського морського торговельного порту .

Стягнути з Ялтинського морського торговельного порту ( 98600, м. Ялта, вул.. Рузвельта 5, р\р 2600607004189 в КФ АБ «Экспресс Банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ОКПО 01125591) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платні за час вимушеного прогулу з 21 липня 2008 року по 15 квітня 2009 року в суму 13982 ( тринадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) гривні, моральну шкоду в сумі 5000 ( п’ять тисяч) гривен, витрати на правову допомогу в сумі 600 ( шістсот) гривен, а всього 19582 ( дев’ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят дві) гривні

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць у сумі 1645 (одна тисяча шістсот сорок п’ять ) гривен підлягає негайному виконанню .

Стягнути з Ялтинського морського торговельного порту ( 98600, м. Ялта, вул.. Рузвельта 5, р\р 2600607004189 в КФ АБ «Экспресс Банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ОКПО 01125591) на користь держави судові судовий збір в сумі 195 ( сто дев’яносто п’ять ) гривен 82 копійки та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) гривен.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Ялтинський міський суд АРК у порядку встановленому ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя

Ялтинського міського суду ОСОБА_4