Рішення № 61538848, 16.05.2016, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року м. Кремінна

Справа № 414/1932/15-ц

Провадження № 2/414/19/2016

Кремінський районний суд Луганської області у складі головуючого

судді Акулова Є.М.

секретаря Дегтяренко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою площа Красна 5 в

м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Кремінська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов»язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначає, що має в приватній власності житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування по АДРЕСА_1. Його сусідом, який мешкає по АДРЕСА_2, є відповідач, і який в порушення земельного та цивільного законодавства збудував капітальну цегляну вбиральню (туалет) з вигрібною ямою, який розташований на відстані одного метра від межі та на близькій відстані від вікон його будинку. Крім того, відповідач збудував тимчасову споруду - навіс, накритий шифером, який прибудовано до паркану з переходом даху на його територію. Під навісом відповідач зберігає дрова, що не відповідає пожежним нормам. Тим самим сусід порушує його права, як землевласника. Добровільно усунути незручності останній відмовляється. Тому позивач просить зобов»язати ОСОБА_2 за власні кошти знести збудовані з порушенням норм і правил споруди, а саме капітальної вбиральні і навісу для дров та стягнути на його користь документально підтверджені судові витрати в справі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач позов не визнав. Вимоги позивача вважає надуманими. Пояснив претензії позивача наявністю між ними неприязних стосунків. З висновками експертизи не згоден. Проте погодився змінити конструкцію навісу для зберігання дров, щоб не заважати сусідові.

Представник третьої особи, - Кремінської міської ради посилався на розсуд суду, оскільки орган місцевого самоврядування не має правових підстав розглядати спори власників сусідніх земельних ділянок. Комісією ради розглянуто звернення позивача, виявлено порушення норм забудови, складено відповідний акт, рекомендовано обом сторонам дотримуватися добросусідських відносин, а спір вирішувати в судовому порядку.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами докази та інші матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберіганнямежових знаків тощо).

Згідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Стаття 152 ЗК України вимагає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № З038-VI (зі змінами) передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до Закону України «Про будівельні норми» від 05.11.2009 року № 1704- VI застосування будівельних норм або окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

Статтею 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь - якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектування і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимоги санітарного законодавства.

Згідно п.3.25а, п.3.26 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських сільських поселень» ДБН 360-92» (примітка5) вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, які запобігатимуть фільтрації фекальних стоків у грунті; відповідно до санітарних вимог дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб.

Згідно роз»ясень, наданих Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 року, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391,396 Цивільного кодексу України, статтею 103 ЗК України.

Судом встановлено й визнано сторонами, що відповідно до правовстановлюючих документів та технічного паспорту (а.с. 5-8,52-53) ОСОБА_1 є власником будинку та прибудинкової земельної ділянки для його обслуговування за адресою Луганська область місто Кремінна АДРЕСА_1. Відповідач у справі є власником суміжної садиби за адресою АДРЕСА_2 (ас25-27). Відповідачем збудовано на належній йому земельній ділянці цегляну вбиральню (туалет) з вигрібною ямою та тимчасову споруду - навіс, накритий шифером, який прибудовано до паркану.

При вирішенні справи по суті суд бере до уваги пояснення позивача щодо порушення відповідачем норм і правил при будуванні зазначених споруд, створення йому певних незручностей та перешкоджання тим самим вільно користуватися своєю власністю, позаяк ці його пояснення збігаються зі змістом комісійного Акту органу місцевого самоврядування від 26.08.2015 року, з якого вбачається, що саме власником садиби по АДРЕСА_2 збудовано цегляну вбиральню на відстані 1 метра від сусідньої межі та 10 метрів від вікон сусіднього будинку, що є порушенням ДБН, а навіс для дров окрім того ще й із порушенням протипожежних норм (ас9-12).

Аналогічний висновок щодо порушень при побудові та розташуванні навісу для дров містить відповідь Кремінського МВ ГУ ДСНС у Луганській області(ас13).Співробітником, який перевіряв звернення позивача виявлено порушення з боку присадибної ділянки №4, впритул до дерев»яної огорожі садиби №6 збудовано навіс, вкритий шифером, в якому складено дрова, що збігається із поясненнями в суді свідка ОСОБА_3(ас50-51).

Окрім того, порушення з боку відповідача норм та правил ДБН 360-92 підтверджено також висновком судово будівнельно- технічної експертизи, які корелюють з поясненнями позивача та свідка і сумнівів у суду не викликають (ас 76-81).

Таким чином, відповідач у справі порушив права власника сусідньої земельної ділянки, з сусідом в стосунках добросусідства не перебуває та заважає здійсненню останнім прав власника земельної ділянки, тим самим чинить перешкоди. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Документально підтверджені судові витрати, а саме 487 грн судового збору (ас1) та витрати на проведення експертизи в сумі 3686,4 грн (ас75), а разом 4173,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 376, ст. 386, ст.391 ЦК України, ст. 103 ЗК України, ст. 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року з наступними змінами, ст.ст. 10, 60, ч3 ст 209, ст. 212-215, ч1ст 294, ст. 296 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов»язати ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_2 усунути перешкоди в користуванні суміжною земельною ділянкою, належною ОСОБА_1, шляхом знесення за власний кошт, розташованої на його земельній ділянці, капітальної цегляної вбиральні (туалету) з вигрібною ямою, яка розташована на відстані одного метра від межі та навісу для зберігання дров, накритого шифером, прибудованого до суміжного паркану.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, - 4173,40 грн судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Є.М. Акулов