Ухвала суду № 61538798, 20.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1713/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

20.09.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Франко В.А., Чельник О.І.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.06.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградського обласного центру зайнятості, третя особа - директор Кіровоградського обласного центру зайнятості, Слоневський Юрій Євгенійович, про зміну дати і формулювання причин звільнення та оплату за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Кіровоградського обласного центру зайнятості, третя особа - директор Кіровоградського обласного центру зайнятості, Слоневський Юрій Євгенійович, про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював у Кіровоградському обласному центрі зайнятості на посаді головного спеціаліста відділу капітального будівництва з 02.10.2014 року та у зв'язку зі змінами в організації праці був переведений на посаду провідного інженера з експлуатації будівель та капітального будівництва відділу капітального будівництва.

Позивач зазначив, що 30.11.2015 року на виконання вимог Закону України від 14.10.2014 року «Про запобігання корупції» він здійснив повідомлення про правопорушення вимог вказаного закону іншою особою, а саме подав письмову заяву на ім'я директора Кіровоградського обласного центру зайнятості Симоновської Н.В. під час виконання нею своїх службових обов'язків.

Згідно наказу від 21.01.2016 року № 43-К/0 позивач був звільнений у зв'язку зі скороченням штатів, п.1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач зазначив, що своє звільнення вважає незаконним у зв'язку з тим, що адміністрацією Кіровоградського обласного центру зайнятості було порушено вимогу п.4 ст. 42 КЗпП України щодо його переважного права на залишення на роботі як працівника, який навчається у вищому навчальному закладі без відриву від виробництва.

Просив суд визнати його звільнення з посади провідного інженера з експлуатації будівель та капітального будівництва Кіровоградського обласного центру зайнятості незаконним, визнати, що його було звільнено у зв'язку із здійсненням повідомлення про порушення вимог Закону України від 14.10.2014 року «Про запобігання корупції»,поновити його на посаді провідного інженера експлуатації будівель та капітального будівництва Кіровоградського обласного центру зайнятості та стягнути з Кіровоградського обласного центру зайнятості на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2016 року до дня поновлення на роботі.

В ході розгляду справи позивач неодноразово надавав суду уточнення позовних вимог та зокрема просив суд стягнути з Кіровоградського обласного центру зайнятості на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 127, 20 грн. за день та компенсацію у розмірі 23087,02 грн., що відповідає шестимісячному середньому заробітку;

Остаточно позивач просив суд не брати до уваги розрахунки середньоденної заробітної плати та шестимісячного середнього заробітку та стягнути з Кіровоградського обласного центру зайнятості на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2016 року по 08.04.2016 року 174,06 грн. за день, а всього 8528,94 грн.; стягнути з Кіровоградського обласного центру зайнятості на його користь компенсацію у розмірі 3655,26 грн. на місяць, а всього 21 931,56 грн.; змінити дату і формулювання причини звільнення позивача, відповідно з 29.01.2016 року на 08.04.2016 року, п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штатів) на ч. 3 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням Кіровоградським обласним центром зайнятості законодавства про працю); стягнути на його користь з Кіровоградського обласного центру зайнятості вихідну допомогу із розрахунку тримісячного середнього заробітку за виключенням раніше сплаченої вихідної допомоги (при звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП України) в розмірі середнього місячного заробітку у розмірі 3655,06 грн. на місяць, всього 7364,22 грн.; стягнути з Кіровоградського обласного центру зайнятості на його користь компенсацію за невикористану відпустку із розмірі 564,55 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.06.2016 року позов ОСОБА_2 до Кіровоградського обласного центру зайнятості, третя особа: директор Кіровоградського обласного центру зайнятості Слоневський Юрій Євгенійович про зміну дати і формулювання причин звільнення та оплату за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог щодо поновлення його на роботі залишено без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.06.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 працював на посаді головного спеціаліста відділу капітального будівництва Кіровоградського обласного центру зайнятості з 02.10.2014 року.

У зв'язку із змінами в організації праці в Кіровоградському обласному центрі зайнятості від 02.03.2015 року був переведений на посаду провідного інженера з експлуатації будівель та капітального будівництва відділу капітального будівництва.

Як вбачається із запису від 02.03.2015 року проходження державної служби позивачем припинено у зв'язку із втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року № 410 «Про внесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців» набранням чинності наказу Мінсоцполітики від 16.12.2014 року № 1043 «Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості» Наказу Державного центру зайнятості від 19.02.2015 року № 20 «Про зміни організації праці істотних умов праці в державній службі зайнятості», наказу обласного центру зайнятості від 23.02.2015 року № 28-Д-2015 «Про зміни в організації праці, істотних умов праці в Кіровоградській обласній службі зайнятості».

26.02.2015р. ОСОБА_2 подав заяву про його переведення з посади головного спеціаліста відділу капітального будівництва на посаду провідного інженера з експлуатації будівель відділу капітального будівництва.

Згідно до наказу № 43-К/О від 21.01.2016 року 29 січня 2016 року позивач звільнений з роботи в зв'язку з скороченням штатів, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд першої інстанції зазначив ,що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зазначене висловлено в правовій позиції в постанові Верховного Суду України від 27 червня 2012 року № 6-65цс12, при зміні внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, звільнення згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України проводиться лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами, при умові дотримання власником вимог ч.2 ст.40, ст.ст.42,43,49-2 КЗпП України.

Суд першої інстанції зазначив, що позовної вимоги про визнання того, що позивача звільнено у зв'язку з здійсненням повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, не містять підтвердження та не пов'язані з звільненням позивача в зв'язку з скороченням чисельності працівників Кіровоградського обласного центру зайнятості.

Наказ Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 22.10.2015 року № 206 «Про затвердження граничної чисельності працівників державної служби зайнятості» Кіровоградським обласним центром зайнятості отримано 23.10.2015 року відповідно до вхідного номеру № 688/1205 від 23.10.2015 року.

Наказ № 143-Д-2015 «Про зміну структури та штатного розпису Кіровоградської обласної служби зайнятості», яким внесені зміни до структури та штатного розпису Кіровоградського обласного центру зайнятості з 01.02.2016 року та виведено одну посаду провідного інженера з експлуатації будівель та капітального будівництва прийнято 28.10.2015 року.

Службова записки начальника відділу капітального будівництва Сімонової Н.В. з пропозицією скоротити позивача датована 27.11.2015 року. Наказ Кіровоградського обласного центру зайнятості від № 331-К/О згідно до якого всі працівники попереджалися про наступне вивільнення прийнято 27.11.2015 року.

30 листопада 2015 року від позивача ОСОБА_2 на ім'я директора Кіровоградського обласного центру зайнятості надійшла заява про порушення, на його думку, вимог Закону України «Про запобігання корупції» начальником відділу капітального будівництва Кіровоградського обласного центру зайнятості Сімоновою Н.В. в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Порушень антикорупційного законодавства, про які зазначив позивач, було врегульовано 28 квітня 2015 року згідно резолюції директора Кіровоградського обласного центру зайнятості з дотриманням вимог та термінів передбачених ст. ст. 28, 29 та 33 Закону України «Про запобігання корупції».

Про результати розгляду його заяви ОСОБА_2 ознайомлений 03.12.2015 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_2 29 січня 2016 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України не є порушенням п. 3 ст.53 антикорупційного закону, оскільки ця подія жодним чином не пов'язана з вищевказаною заявою.

Керівництвом обласного центру зайнятості 27.11.2015 року прийнято рішення про звільнення позивача в зв'язку з скороченням чисельності по п. 1 ст. 40 КЗпП України - до отримання від нього заяви про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» начальником відділу капітального будівництва Кіровоградського обласного центру зайнятості Сімоновою Н.В.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно з вимогами ч.3 ст. 235 КЗпП, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

На виконання вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України Кіровоградський обласний центр зайнятості звернувся з поданням до профспілкового комітету Кіровоградського обласного центру зайнятості 28.12.2015 року за № 12-42/1252/01.

30 грудня 2015 року Кіровоградський обласний центр зайнятості отримав згоду профспілкового комітету Кіровоградського обласного центру зайнятості на звільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України працівників обласного центру зайнятості, в тому числі і Позивача. Крім того, позивач є членом профспілкового комітету Обласного центру зайнятості отримав рекомендацію звернутися до обласного комітету профспілок працівників державних установ про надання згоди на його звільнення урахуванням вимог ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

З урахуванням вимог ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» Кіровоградський обласний центр зайнятості 30.12.2015 року за № 12-42/1258/16 звернувся з поданням до Кіровоградської обласної профспілкової організації працівників державних установ з поданням про надання згоди на звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України членів профкому обласного центру зайнятості, в тому числі і позивача. 06.01.2016 року отримав погодження про звільнення ОСОБА_2, згідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штатів та змінами у штатному розпису Кіровоградського обласного центру зайнятості.

Суд першої інстанції зазначив, що при звільненні ОСОБА_2 Кіровоградським обласним центром зайнятості дотримано вимоги ст. 43 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Вирішуючи питання про скорочення чисельності та визначаючись з кандидатурами на скорочення з 28.10.2015 року по 27.11.2015 року керівництво керувалося виключно нормами трудового законодавства. Кіровоградським обласним центром зайнятості враховано вимоги ст. 42 КЗпП України, де зазначено, що «при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці». При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

Враховуючи посадові обов'язки та функції, які виконувала ОСОБА_6, більший стаж успішної роботи у відділі капітального будівництва - 4 роки 7 міс., а позивача - 1 рік 3 міс. - працівником з більш високою продуктивністю праці визначено ОСОБА_6

Судом встановлено, що 18.02.2016 року позивач зареєструвався в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний, виплата допомоги по безробіттю йому відкладено на 1 місяць по 29.02.2016 року згідно до п.4 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», при звільненні з роботи йому виплачена середньомісячна вихідна допомога, виплата допомоги відкладаються на один місяць з дати звільнення. За період з 01.03.2016 року по 22.03.2016 року йому нарахована допомога по безробіттю в сумі 782,35 грн.

Згідно до ч.3 ст. 235 КЗпП, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Суд першої інстанції зазначив, що наданий ним акт ревізії Кіровоградський обласний центр зайнятості направляв заперечення та отримав від перевіряючої структури Висновки на заперечення до Акта перевірки фінансово-господарської діяльності Кіровоградського обласного центру зайнятості від 19.01.2016 року № ДЦ-15-272/0/1-16, де, зокрема, на стор. 12 зазначено, що Державна служба зайнятості (Центральний апарат) повністю прийняла заперечення обласного центру зайнятості щодо того, що порушень вимог ст. 32 КЗпП України при переведенні працівників з 02.03.2015 року на нові умови оплати праці в зв'язку з зміною істотних умов праці в діях обласного центру зайнятості немає.

Суд першої інстанції зазначив, що вимога заяви про уточнення позовних вимог від 09.06.2016 року щодо виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі - 564,55 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, так як відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Виплата працівнику компенсації за невикористану відпустку в разі відмови позивача від поновлення на роботі чинним законодавством не передбачено, тому ця вимога є безпідставною.

В апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції при винесені рішення не прийняв до уваги , що відповідачем по справі, при його звільнені порушено норми матеріального права, зокрема статтю 42 КЗпП України щодо врахування переважного права при вирішені питання про скорочення.

Крім того зазначає, що фактично скорочення не відбулось, а тому підстави для його звільнення були відсутні.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у змінені дати та підстави звільнення.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що в частині позовних вимог про поновлення на роботі , стягнення оплати за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог щодо поновлення на роботі, позивач просив залишити без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що після зміни позовних вимог, предметом судового розгляду в суді першої інстанції залишились вимоги про стягнення з Кіровоградського обласного центру зайнятості на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2016 року по 08.04.2016 року 174,06 грн. за день, а всього 8528,94 грн., стягнення з Кіровоградського обласного центру зайнятості на користь позивача компенсацію у розмірі 3655,26 грн. на місяць, а всього 21 931,56 грн. та вимоги про зміну дати і причини звільнення позивача, стягнення на користь позивача вихідної допомоги , стягнення компенсації за невикористану відпустку.

Приймаючи до уваги, що позивач відмовився від позовних вимог в частині поновлення на роботі , і провадження по справі в цій частині вимог судом залишено без розгляду , то відповідно доводи викладені в апеляційній скарзі на підтвердження зазначених вимог є необгрунтовани.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують оскільки не ґрунтуються на належних доказах.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.06.2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: