Ухвала суду № 61538075, 22.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/7168/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22-ц/774/1782/К/16 Ковтун Н.Г.

Категорія - 5 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

при секретарі: Масловій К.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору удаваним, визнання спільною сумісною власністю, визнання часток у спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору удаваним, визнання спільною сумісною власністю, визнання часток у спільній сумісній власності, який був уточнений позивачем у березні та липні 2015 року.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з грудня 1999 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 р. вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_7 в квартирі, яка належить їй з сином на праві приватної власності за адресою - АДРЕСА_1; в цій квартирі з 15 грудня 1998 року по 08 жовтня 1999 року ОСОБА_7 був зареєстрований.

18 січня 2003 року за нотаріально посвідченим договором дарування нами було придбано домоволодіння за адресою - АДРЕСА_2. Оформлення вказаної нерухомості було за їх згодою проведено і оформлено договором дарування на ОСОБА_7 з метою зменшення витрат на оформлення договору, але фактично ними було укладено договір купівлі-продажу та сплачено грошові кошти за придбання вказаного домоволодіння у розмірі 15 331 грн. частинами протягом 2003 року. Факт сплати вказаної суми може підтвердити ОСОБА_8, дружина колишнього власника домоволодіння, а також ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

З 18.01.2013 року по день смерті ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року вони мешкали за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою № 2021, виданою 29.04.2014 року квартальним уповноваженим вуличного комітету № 16 м. Кривого Рогу.

Факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 підтвердять свідки - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, а також фотографічні знімки, на яких зображена вона та ОСОБА_7 у колі друзів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті у неї склалися неприязні відносини з відповідачами; відповідачка ОСОБА_13 забрала оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_7 та 29 квітня 2014 року вигнала її з будинку по АДРЕСА_2.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 116 від 25.06. 2015 року вартість домоволодіння АДРЕСА_2 станом на час проведення експертизи (25.06. 2015 р.) складає 249 970, 0 грн., а 1/2 частина складає 122 985 грн.

Позивач просила суд визнати факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. у період часу з грудня місяця 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати удаваним договір дарування домоволодіння ВАС № 645615 від 18 січня 2003 року, укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_7, оформлений та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_15, визнавши вказаний договір як договір купівлі-продажу.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. домоволодіння з господарськими спорудами та земельною ділянкою, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати, що частка у спільній власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. на домоволодіння з господарськими спорудами та земельною ділянкою, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 Дніпропетровської області є рівними і складають по 1/2 кожному.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 липня 2016 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення її позовних вимог посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, ненадання належної оцінки наданим позивачем доказам та поясненням свідків. Зокрема судом не надано належної оцінки довідкам № 2021 від 29.04.2014 року, № 1485 від 07.08.2014 року, № 2020 від 29.04.2014 року.

Вважає, що факт продажу спірного домоволодіння, а не його дарування, підтверджено поясненнями свідків, в тому числі і зі сторони відповідачів.

Судом не враховано, що родинні стосунки між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 період часу з грудня 1998 року і до часу вступу в дію Сімейного кодексу України 2004 року ,підпадали під норми закону, що діяв на вказаний період часу.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідачів просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2003 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який посвідчений ОСОБА_15 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за номером 382. Відповідно до п. 2 вказаного договору домоволодіння, що дарується складається з: А-1 житловий будинок загальною пл. 47, кв. м., житловою пл. 26, 3 кв. м., Б-л. кухня, Г -сарай, В-гараж, Д-вбиральня, І- водоколонка, ІІ - замощення, №1 - паркан, №2 - ворота, №3- паркан, №4-паркан. Ринкова вартість спірного домоволодіння станом на 25 червня 2015 року 245 970, 0 грн. ( а. с. 126-130).

ОСОБА_7 з 01 березня 1974 року по 27 вересня 1999 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а. с. 71) та свідоцтвом про розірвання шлюбу ( а. с. 72).

З довідки № 1485 від 07.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 15 грудня 1998 року і знятий з реєстрації 08 жовтня 1999 року.

З довідки № 2021 від 29.04.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 проживала за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації з 18.01.2003 року по день смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а. с. 11).

В довідці № 2011 від 14.04.2014 року вказано, що в м. Кривому Розі по АДРЕСА_2 з 21.02.2003 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року проживав і був зареєстрований ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. На день смерті членів сім'ї не мав.( а. с. 64).

В акті від 20 лютого 2015 року вказано, що ОСОБА_7, що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 фактично мешкав за вказаною адресою з 18 січня 2003 року та по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року. За вказаний період разом з ОСОБА_7 у період з 18.01.2003 р. по 02.10.2004 р. мешкала його мати ОСОБА_5, після виїзду ОСОБА_5 з 02 жовтня 2004 року ніхто постійно не проживав. Домашнє господарство ОСОБА_7 вів самостійно. Дружини ( у тому числі цивільної не мав), донька мешкала окремо. За місцем постійного мешкання та його реєстрації знаходились тільки його речі повсякденного вжитку ( а. с. 76).

Як вбачається з свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер ( а. с. 104).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що немає підстав для визнання спільною сумісною власністю позивачки та померлого ОСОБА_7 домоволодіння з господарськими спорудами та земельною ділянкою, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та визначення часток у спільній сумісній власності по 1/2 кожному та встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2, насамперед, ставить питання про встановлення факту знаходження у фактичних шлюбних відносинах в період з грудня 1998 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Відповідно до вимог ст. 254 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) та ст. 234 ЦПК України (в редакції 2004 р.), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.95 р. (в редакції станом на день виникнення правовідносин), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Оскільки в даному випадку між сторонами виник спір про право на майно, яке позивач вважає спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що немає підстав для встановлення такого факту додатково, тому з цієї підстави в цій частині позову відмовлено.

Для встановлення факту знаходження у фактичних шлюбних відносинах, суд має виходити з того, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що таких доказів, відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, позивачем не надано, та критично оцінив свідчення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам та поясненням свідків колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Не можуть бути підставою для задоволення позову доводи апеляційної скарги про те, що факт продажу спірного домоволодіння, а не його дарування, підтверджено поясненнями свідків, в тому числі і зі сторони відповідачів.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2003 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який посвідчений ОСОБА_15 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за номером 382 ( а. с. 8). Відповідно до п. 2 вказаного договору домоволодіння, що дарується склдається: А-1 житловий будинок загальною пл. 47, кв. м., житловою пл. 26, 3 кв. м., Б-л. кухня, Г -сарай, В-гараж, Д-вбиральня, І- водоколонка, ІІ - замощення, №1 - паркан, №2 - ворота, №3- паркан, №4-паркан. Ринкова вартість спірного домоволодіння станом на 25 червня 2015 року 245 970 грн. ( а. с. 126-130)

Щодо визнання удаваним договору дарування домоволодіння від 18 січня 2003 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує положення ч. 2 ст. 58 ЦК УРСР, відповідно до якої якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Позивачем не надано суду письмових доказів, які б підтверджували, що вищезазначений договір дарування є удаваною угодою. Свідчення свідків, допитаних судом щодо цієї угоди є суперечливими, з них чітко не визначається така істотна умова як ціна договору купівлі-продажу, свідки не були особисто присутні при укладанні угоди і свідчення дають зі слів інших осіб. Сторони угоди на час розгляду справи судом померли.

Крім того, ніяких доказів тому, що придбання майна на спільні кошти ОСОБА_7 та позивачем, ОСОБА_2 не надано.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано належної оцінки довідкам № 2021 від 29.04.2014 року, № 1485 від 07.08.2014 року, № 2020 від 29.04.2014 року, оскільки вказані довідки були досліджені судом першої інстанції та їм надано належну оцінку, відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Також судом першої інстанції при ухваленні рішення враховано, що ст. 74 СК України, на яку посилається позивач не регулює відносини між нею та померлим ОСОБА_7, бо на час укладання договору дарування (18 січня 2003 року) діяв КпШС УРСР, який не містив норми, що регулювала б відносини між чоловіком та жінкою, що проживають однією сім'єю і не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Спірні відносини регулюються нормами ЦК УРСР та Законом України «Про власність».

Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду немає, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: