Ухвала суду № 61536632, 21.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3868/14

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, центральна комісія з визнання даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, Миколаївського обласного військового комісаріату, регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати довідку, видану 8 листопада 2014 р. регіональною комісією на підставі рішення Центральної комісії такою, що не в повній мірі відповідає діючому законодавству; затвердити розрахунок про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану ним за роботу (службу) в зоні відчуження за грудень 1987 року в розмірі 6773,55 руб та за основним місцем роботи (служби) в розмірі 781,5 руб., разом 7555,05 руб.; зобов`язати голову регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, видати довідку встановленого зразку йому про заробітну плату в Чорнобильській зоні за грудень 1987 р. в розмірі 6773,55 руб. Та в розмірі 781,5 руб. За основним місцем роботи (служби), разом 7555,05 руб., відповідно до постанови КМУ від 16.07.12 р. № 685 (для призначення і перерахунку пенсії з 07.12.2012 року-з дня його звернення з письмовою заявою до регіональної комісії).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у позові відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, винести рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, вставлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, учасником бойових дій, а також є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І).

У грудні 2012 року позивач звернувся до регіональної комісії за довідкою встановленого зразку про отримане в грудні 1987 року грошове забезпечення, під час перебування у відрядженні з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

08 січня 2013 року регіональною комісією при МОВК позивачу видано довідку встановленого зразку, з якою позивач не погодився і звернувся до центральної комісії Міністерства оборони України.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 центральна комісія зобов`язала регіональну комісію повторно, відповідно до встановленого порядку, розглянути заяву ОСОБА_1, про що повідомила МОВК листом від 06.03.2013 № 248/3/9/1/179.

13.05.2013 відбулося засідання регіональної комісії на якому ухвалено висновок про видачу ОСОБА_1 довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках. У розрахунок були взяті наступні складові грошового забезпечення: оклад за військове звання - 160,00 крб., посадовий оклад - 155,00 крб., надбавка за вислугу років - 62,89 крб.

На підставі рішення регіональної комісії позивачу видано довідку від 13.05.2013 № 2223/4, з якою він не погодився через не включення в розрахунок добових, одноразової грошової винагороди та інших виплат, внаслідок чого невірно визначено середньоденний розмір грошового забезпечення.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 р. N 12-рп/2000 зоною відчуження є територія, що з 26.04.86 р. охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до якого, визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2012 р. N 685 затверджено Типове положення про комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках (надалі - Положення № 685).

Частиною першою та другої Положення № 685 визначено, що розгляд письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, здійснюється комісіями при міністерстві, СБУ (далі - центральні комісії) і комісіями при військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних військових комісаріатах, військовому комісаріаті мм. Києва і Севастополя, територіальних органах міністерства та регіональних органах СБУ (далі - регіональні комісії).

Центральна і регіональна комісії мають статус допоміжного органу і у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також цим Типовим положенням.

Під час прийняття рішення про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, центральна і регіональна комісії керуються законодавчими, іншими нормативно-правовими актами та документами СРСР та УРСР, що діяли на дату їх складення.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що видача довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках покладається на центральну та регіональну комісію. При цьому, під час прийняття рішень про достатність підстав для видачі зазначеної довідки центральна і регіональна комісії керуються законодавчими, іншими нормативно-правовими актами та документами СРСР та УРСР, що діяли на дату їх складення.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 pp., які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» визначено, щоПостановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. № 665-195 було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобігання забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі. Оплата роботи у зоні відчуження у святкові дні та у вихідні дні провадилась за правилами статті 107 Кодексу законів про працюУкраїнської РСР за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності.

Відповідно до пункту 5 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. № 665-195 «Об условиях оплаты труда и материального обеспечения работников предприятий, организаций и учреждений, занятых на работах, связанных с ликвидацией последствий аварии на ЧАЕС и предотвращением загрязнения окружающей среды» підприємствам, організаціям та установам дозволено залучати працівників до робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії, у вихідні і святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі.

Однак суд звертає увагу, що дані вимоги зазначених нормативно-правових актів та Кодексу законів про працю Української РСР до військовослужбовців не можуть бути застосовані, оскільки порядок проходження військової служби регулюється спеціальними нормативно-правовими актами у цій сфері.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до наказу Міністра оборони СРСР від 14.08.78 № 075 «О введение в действие Положения о денежном довольствие военнослужащих Советской армии и Военно-Морского Флота» винагорода за роботу понад установлений службовий час в святкові та вихідні дні військовослужбовцям не виплачується.

Вищенаведене положення також узгоджується з пунктом 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.07.2008 року № 638/15329, яким визначено, що за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

В той же час вищенаведений факт підтверджується роз'ясненням Міністерства соціальної політики України від 12.04.2013 року № 4014/0/14, відповідно до якого з особами рядового і начальницького складу Міністерства оборони трудовий договір не укладався.

Отже, відповідно до законодавства, з позивачем не укладався трудовий договір, оскільки він перебував на військовій службі.

Судова колегія зазначає, що особи, які відповідно до законодавства несли службу, отримували грошове забезпечення, а не заробітну плату, а тому їхня робота у надурочний і нічний час, у вихідні і святкові дні за нормами Кодексу законів про працю Української РСР та інших законодавчих і нормативно-правових актів з трудового законодавства (частиною якого є законодавство з організації оплати праці) не оплачувалася.

Крім того, премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії, має тимчасовий характер, виплата її дозволена за наявності передбачених підстав лише в межах видатків, передбачених у кошторисах військових частин для грошового забезпечення військовослужбовців.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними, жодних порушень законодавства з боку відповідачів допущено не було. а тому не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик