Ухвала суду № 61536564, 19.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

19 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідачаКоротких О.А.,Суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой» (далі - Товариство) до ДПІ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2016 року рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишено без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, Товариство подало заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 19 лютого, 26 березня, 18 листопада 2013 року; 26 червня, 21 жовтня 2014 року та 25 жовтня 2015 року (№№ К/9991/64514/11, К/9991/39347/11, К/9991/72138/12, К/9991/14582/12, К/800/49091/13, К/800/26073/15, відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову виходив із того, що цей суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкові накладні, виписані від імені ПП «Арикон», не можуть бути визнані доказом права позивача на податковий кредит.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 лютого 2013 року, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову зазначив, що ці суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що посилання відповідача на фіктивність укладених договорів між позивачем та контрагентом про відсутність та/або дефективність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. В ухвалі від 26 березня 2013 року Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову зазначив, що ці суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з огляду на невизнання податкових декларацій контрагентів за відповідні періоди, є безпідставними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на податковий кредит від того, чи визнані податкові декларації контрагентів позивача податковою звітністю. В ухвалі від 18 листопада 2013 року Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову виходив із того, що цей суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що донарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій контролюючим органом є необґрунтованим у зв'язку з відсутністю з боку позивача порушень податкового законодавства та встановленням судом факту реальності спірних господарських операцій. В ухвалі від 26 червня 2014 року Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову виходив із того, що цей суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавило позивача право на формування цього кредиту. В ухвалі від

21 жовтня 2014 року Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішенням апеляційного суду про задоволення позову виходив із того, що цей суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладання спірної угоди. В ухвалі від 28 жовтня 2015 року Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову зазначив, що ці суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що при дослідженні первинних документів встановлено, що вони відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Крім того, також ці суди правильно зазначили, що деякі помилки в оформленні первинних документів не можуть свідчити про відсутність реальності здійснення господарської операції.

Таким чином, рішення касаційного суду, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, отже у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: М.І. Гриців О.Б. Прокопенко