Постанова № 61536496, 22.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/6833/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Шеметенко Л.П.

За участю: секретаря - Вишневської А.В.

представника апелянта - ОСОБА_2 (довіреність від 28.01.2016 року)

представника позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 26.01.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову (а.с. 39-44), просила визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 04.11.2015 року №1271 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_4, старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів); поновити ОСОБА_4 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 06.11.2015 року; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути рапорт, поданий 03.11.2015 року ОСОБА_4 про звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в національній поліції; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру ОСОБА_4 для зайняття посади відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу; вважати вимушеним, у зв'язку з виданням наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 04.11.2015 року №1271 о/с, прогул ОСОБА_4 та зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області виплатити відповідне грошове утримання з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що звільнення позивача відбулось за відсутності правових підстав і з порушенням вимог законодавства, за відсутності пропозицій щодо подальшого працевлаштування позивача при наявності бажання останнього працювати в Національній поліції, а також наявності рівнозначних штатних одиниць у структурі цього органу. Зазначені обставини свідчать, що наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 04.11.2015 року №1271 о/с є протиправним, що є безумовною підставою для його скасування, поновлення позивача на посаді та виплати грошового утримання за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 04.11.2015 року №1271 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_4, старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області з 06.11.2015 року у Запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів). Поновив ОСОБА_4 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 06.11.2015 року. Стягнув з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_4 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 року по 30.03.2016 року у розмірі 37 109,16 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу від 12.03.2015 року №163о/с ГУ МВС України в Одеській області з 16.03.2015 року ОСОБА_4 призначена на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області (а.с. 71).

Наказом ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015 року №1271о/с підполковника міліції ОСОБА_4 старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с. 72).

Вказаний наказ прийнято відповідно до пункту 9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Посилаючись на те, що звільнення з органів внутрішніх справ відбулось без достатніх правових підстав, без урахування належно оформленої заяви про бажання працівника проходити службу в органі поліції, а також відсутності обмежень пов'язаних із подальшим проходженням служби в органі поліції, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області не виконано у повному обсязі покладених на нього прав та обов'язків, передбачених чинним законодавством України при звільнені позивача, позовні вимоги про скасування наказу в частині звільнення позивача, поновлення останнього на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, враховуючи, що призначення на посаду поліцейського відбувається після перевірки комісією відповідності кандидатури вимогам Закону, тобто є дискреційними повноваженнями комісії, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру ОСОБА_4 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу, є необґрунтованими, у зв'язку із чим відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає неправильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIІI Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIІI призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Порядок призначення на посади поліцейських врегульований у ст. 48 цього Закону.

Зокрема, частиною 2 вказаної статті Закону визначено, що у разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Разом з цим, відповідно до п. 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 року №580-VIІI з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно із п.п. 9, 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 року №580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Аналіз наведених правових норм показав, що упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIІI працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням на підставі відповідного наказу посадової особи органу поліції чи у зв'язку із проходженням ними конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У разі відмови від проходження служби в поліції та/або не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, працівники міліції звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до п. 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України від 02.07.2015 року №580-VIІI набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, зокрема: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIІI опублікований у виданні «Голос України» 06.08.2015 року за №141-142, набрав чинності 07.11.2015 року.

Враховуючи правила п. 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 року №580-VIІI, пункти 8, 9, 10 цього Розділу Закону набрали чинності з 07.08.2015 року.

Зазначені обставини та правила вказаних норм Закону показали, що бажання бути прийнятим на службу до поліції мало бути реалізоване позивачем у строк до 06.11.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2015 року ОСОБА_4 оформлено та погоджено з начальником відділу СУ ГУ МВС України в Одеській області Янковою Л.Ю. рапорт про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку із бажанням проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області (а.с. 73).

За змістом позовної заяви та як встановив суд першої інстанції на підставі пояснень позивача і свідків, вказаний рапорт передано до відділу кадрового забезпечення ГУ МВС України в Одеській області для підготовки і оформлення відповідного наказу.

Отже, з наведеного слідує, що позивач не повідомляв орган поліції про своє бажання проходити службу в цьому органі, питання щодо можливості призначити позивача на відповідну посаду уповноваженою особою не вирішувалось.

Колегія суддів враховує, що в силу п. 8 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 року №580-VIІI позивач вважається таким, що попереджений у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, а відповідно до п.п. 9, 10 вказаного Розділу Закону України підлягає звільненню зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів у разі відсутності згоди на проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, оскільки позивач не звертався в орган поліції щодо виявлення бажання проходити службу в цьому органі, питання щодо можливості призначити позивача на відповідну посаду уповноваженою особою не вирішувалось, колегія суддів вважає, що у Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області були всі підстави для видання наказу про звільнення ОСОБА_4 з 06.11.2015 року відповідно до п. 9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Слід зазначити, що помилковість висновків в судовому рішенні полягає у застосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин загальних правил трудового законодавства при необхідності керування спеціальними нормами Закону, що визначають правові засади організації та діяльності органу поліції, його статус, а також порядок проходження служби в цьому органі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2016 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: О.О. Димерлій

Л.П. Шеметенко