Постанова № 61536460, 21.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 р. Справа № 815/7036/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Київського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 1308 о/с від 04.11.2015 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Київського РВ ГУМВС України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1308 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_3 з 06.11.2015 року з посади слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);

- поновити майора міліції ОСОБА_3 на посаді слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру майора міліції ОСОБА_3 для зайняття рівнозначної посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу;

- стягнути з Ліквідаційної комісії Київського РВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. по день фактичного поновлення на службі;

- допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у задоволенні адміністративного ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Київського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 1308 о/с від 04.11.2015 року та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 21.06.1999 року прийнятий на службу до органів внутрішніх справ.

Наказом № 1308 о/с від 04.11.2015 року, відповідно до пункту 64 "г", позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України з 06.11.2015 року у зв'язку із скороченням штатів.

В свою чергу, позивач не погоджуючись зі вказаними обставинами звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до вимог чинного законодавства, а тому оскаржуваний ним наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 06.11.2015 року № 1308 о/с є законним, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» (чинний на час прийняття оскаржуваного наказу) від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Верховною Радою України прийнятий Закон України № 580-VIІI від 02.07.2015 «Про Національну поліцію». Набрання чинності вищевказаного закону відтерміновано до 07.11.2015, що визначено розділом ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Таким чином, спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Так, у відповідності до статті 1 Закону № 580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з п. 8 Положення № 114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно пп. «г» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Згідно із ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно положень ст. 104 Цивільного кодексу України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов'язки без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов'язків юридичної особи без визначення правонаступника.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 - VIII (далі - Закон № 580) визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, позивача було попереджено про наступне вивільнення з дня опублікування Закону № 580. Враховуючи, що Закон № 580-VIІI опубліковано у газеті «Голос України» від 06.08.2015 № 141-142, то тримісячний термін з дня опублікування закінчився 06.11.2015.

Відповідно до п.п. 9-10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, Законом України «Про Національну поліцію» передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) бути прийнятими на службу до поліції.

Тобто, Законом № 580-VІІІ передбачена альтернатива вибору працівниками міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.

Як стверджує позивач, рапорт про звільнення з підстав переведення на роботу в ГУ Національної поліції в Одеській області він писав двічі, тобто до дня винесення спірного наказу (06.11.2015 року) так і після. Рапорт який був написаний до дня винесення спірного наказу він віддав керівнику слідчого відділу.

Матеріали справи не містять документальних доказів подання позивачем заяви (рапорту) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з приводу бажання бути прийнятим на службу до поліції на посаду слідчого Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області до дня винесення спірного наказу.

Із довідки Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 25 січня 2016 року вбачається , що за обліками Управління документального забезпечення ГУНП в Одеській області 20.11.2015 року за вх. № 393 зареєстровано заяву ОСОБА_3 про призначення на посаду слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області . Інших заяв не надходило.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи, показами свідка ОСОБА_2, який на момент винесення спірного наказу працював начальником слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, тобто був безпосереднім керівником позивача, підтверджуються обставини написання позивачем рапорту до дня винесення спірного наказу про звільнення, тобто до 06.11.2015 року та отримання ним зазначеного рапорту на якому ОСОБА_2 накладено резолюцію, як керівника відділу та в послідуючому передано до відділу кадрового забезпечення.

Крім того, як пояснив позивач та підтвердив допитаний свідок, він продовжував виконувати свої функціональні обов'язки до 20.11.2015 року, та саме, в цей день дізнався про існування спірного наказу, яким його було звільнено ще 06.11.2015 року.

Наведеним підтверджується, що позивач вчасно скористався наданим йому Законом № 580-VІІІ правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу даного Закону вважається наявністю його згоди на проходження служби в поліції.

Однак, із незалежних від позивача причин, його рапорт щодо проходження служби в поліції не надійшов до органу внутрішніх справ, у якому працював позивач, та не був розглянутий у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 N 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовані територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України серед яких Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Станом на момент розгляду справи судом вони перебувають в стадії припинення.

Наказом МВС України від 06.11.2015 N 1388 "Про організаційно-штатні питання" скасовано всі штати та скорочено усі посади в органах МВС України в Одеській області.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ст.15 Закону України №580 територіальні органи поліції утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру, Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області наразі перебуває в стані припинення, а державна реєстрація Головного управління Національної поліції в Одеській області ( код ЄДРПОУ 40108740) проведена тільки 07.11.2015р., тобто на наступний день після звільнення позивача.

Як вбачається з даних ЄДРПОУ Київський відділ поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області не є юридичною особою та створений як структурний підрозділ Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Стосовно цього слід зазначити, що на момент видання 06 листопада 2015 року спірного наказу в частині звільнення позивача за п. 64 "г" (через скорочення штату), відповідного Управління Національної поліції, в якому висловив бажання проходити службу позивач, ще не було утворено, що зумовило порушення його права на подання заяви особисто до такого органу поліції з висловленням бажанням проходити службу саме у такому органі поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені ст.49 Закону України "Про національну поліцію", згідно якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених ч.2 ст. 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

В силу ст.50 зазначеного Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені ст.61 Закону України "Про національну поліцію".

Позивач до звільнення проходив службу на посаді слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, має звання майора міліції. В органах МВС працював більше 17 років. Доказів наявності обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до ст. 61 Закону України "Про національну поліцію", відповідачами не надано.

Колегія суддів зазначає, що у порушення вимог п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 р., з моменту опублікування Закону України "Про національну поліцію" (з 06.08.2015 р.) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015 р.) про звільнення позивача за п.64 "г" (через скорочення штату) йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.

Отже, оскільки відповідачами не виконано зобов'язання по працевлаштуванню позивача, як працівника ліквідованої установи, то трудові гарантії позивача були порушені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржений позивачем наказ про його звільнення прийнятий передчасно, за відсутності всіх необхідних наведених вище правових підстав, що згідно положень ч.3 ст.2 КАС України надає суду змоги прийти до висновку про його протиправність. Відтак, позовна вимога щодо визнання наказу №1308 о/с від 06 листопада 2015р. в частині звільнення позивача протиправним та скасування, підлягає задоволенню.

Відповідно до п.24 Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відтак. позовні вимоги в частині поновлення на посаді підлягають задоволенню, так як у випадку протиправного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його протиправно звільнено.

Разом з цим, з огляду на викладене, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовлявся від проходження служби в поліції, колегія суддів вважає, що також підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області .

Щодо позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України №108/95-ВР "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно із правовим висновком зазначеним у Постанові ВСУ від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно довідки Головного управління національної поліції в Одеській області про грошове забезпечення ОСОБА_3 від 30.08.2016 року за період з 01.09.2015 року по 31.10.2015 року нараховане грошове забезпечення склало 7164,66 грн.

Оскільки відповідачем на вимогу суду не надано середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, то колегія суддів враховує лист Міністерства праці та соціальної політики України від 09.09.2014 № 1096/0/14-14/13 « Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», яким визначено число робочих днів у розрахунковому періоді 2015 року, зокрема, вересень 22 робочих дні, жовтень - 22 робочих дні, листопад 21 робочий день, грудень 23 робочих дні.

Згідно Листа №10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 року « Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» встановлено таку кількість робочих днів: січень 19 робочих дні, лютий 21 робочий день, березень 22 робочих дні, квітень 21 робочий день, травень 19 робочих дні, червень 20 робочих днів, липень 21 робочих день, серпень 22 робочих дні, вересень 22 робочих дні.

Обраховуючи розмір середньоденного грошового забезпечення, необхідно виходити із наступного розрахунку: 7164,66 грн .(грошове забезпечення за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні) поділити на 44 дні (фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні) = 162,83 грн.

Колегією суддів, встановлено, що ОСОБА_3 був звільнений 06.11.2015 року, отже з дати звільнення по день винесення рішення позивач повинен був фактично відпрацювати 218 робочих дні.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача - Ліквідаційної комісії Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015. по день винесення рішення у розмірі 35 496,94 грн. (162,83.30 грн. Х 218 робочих дні = 35 496,94 грн.).

Отже вимоги позивача про стягнення з Ліквідаційної комісії Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Постанова суду в частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну ОСОБА_3 - задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Київського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 1308 о/с від 04.11.2015 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1308 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_3 з 06.11.2015 року з посади слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Поновити майора міліції ОСОБА_3 на посаді слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру майора міліції ОСОБА_3 для зайняття рівнозначної посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

Стягнути з відповідача - Ліквідаційної комісії Київського РВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015. по день винесення рішення у розмірі 35 496,94 грн.( тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість гривень дев'яносто чотири копійки) з відрахуванням зборів, обов'язкових платежів .

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко