Ухвала суду № 61536449, 21.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/350/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби від 10.02.2016 р. № 504060000/2016/000002/2; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2016/00020 від 10.02.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на думку позивача, відповідач перевищив надані йому законом повноваження та маючи усі необхідні документи, що підтверджують кількісні та вартісні показники товару, не маючи законних та обґрунтованих підстав зажадав від позивача додаткові документи, через ненадання яких безпідставно виніс рішення та склав картку відмови у митному оформленні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач (покупець) 26.08.2015 року уклав контракт купівлі-продажу № 2 з ТОВ «Бриліант Трейдинг (Шанхай) Ко, ЛТД» (продавець), за умовами якого Продавець зобов'язується поставляти вантажні електроізоляційні матеріали покупцеві. Асортимент, кількість, ціна і умови постачання обумовлюються у специфікаціях до постачання окремої партії.

З метою митного оформлення товару позивачем 08.02.2016 подана електрона митна декларація № 504060000/2016/000266, в якій митна вартість імпортованих товарів була визначена за ціною контракту- за основним методом. До декларації було подано контракт купівлі-продажу № 2 від 26.08.2015, міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 42509 від 06.02.2016, коносамент COSU 6098833601 від 27.12.2015, рахунок-фактура (інвойс) № MSS6 від 23.12.2015, пакувальний лист від 23.12.2015, страховий поліс від 23.12.2015, фактична специфікація № МА6 від 23.12.2015, копія митної декларації країни відправлення від 24.12.2015, платіжні документи, що підтверджують оплату товару № 59 від 22.12.2015, № 60 від 29.12.2015, прайс-лист від 31.11.2015, сертифікат про походження товару загальної форми.

При опрацюванні відповідачем митної декларації позивача спрацювала система управління ризиками. За результатами моніторингу встановлено, що рівень митної вартості товару № 4 знизився з 2,25 до 1,86 дол. США/кг, ніж у попередніх деклараціях.

Відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення, що в документах виявлено розбіжності ( у фактичній специфікації інший номер, ніж у попередній, які відповідно до п.1 договору № 2 від 26.08.2015 мають бути однаковими),тому позивачу відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України необхідно надати наступні документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортерів товари, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію).

Листом від 10.02.2016 №010 року позивач повідомив митницю, що ними були надані всі документи, які є у них в наявності для визначення митної вартості товарів.

10.02.2016 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 504060000/2016/000002/2 із застосуванням резервного методу на рівні 2,25 дол. США/кг ( МД від 05.06.2015), а не 1,86 дол. США, як заявлено декларантом. Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується, у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності ( у фактичній специфікації інший номер, ніж у попередній, які відповідно до п.1 договору № 2 від 26.08.2015 мають бути однаковими). Надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. У наданих декларантом прайс-листі та висновку експерта щодо цінових характеристик товару, не міститься точних даних (характеристики товару відмінні від тих, що декларуються) щодо ціни товару, які декларуються на підставі інвойсу, який подано разом з митною декларацією. Декларантом не надано витребувані митним органом додаткові документи.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 504060000/2016/00020 від 10.02.2016 року позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів. Рішенням про коригування митної вартості товарів від 10.02.2016 р. № 504060000/2016/000002/2 здійснено коригування зазначеної ВМД № 504060000/2016/000266 від 08.02.2016 р. у бік збільшення на суму 3442,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, оскільки позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують вартість товарів, заявлену позивачем за першим методом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно до ч.1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Тобто, Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право органу доходів і зборів витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та додаткові документи, які у нього були в наявності.

Відповідно до п.1 Контракту передбачено, що попередня специфікація документально обґрунтовує доцільність першого платежу за контрактом. Згідно з умовами контракту встановлена вартість товару може бути змінена у разі зміни ваги неділимого вантажу або в інших випадках. Продавець складає фактичну специфікацію відповідно до реальної кількості відправлених товарів. Сума контракту складається з загальній сум усіх Фактичних специфікацій, які є невід'ємною частиною контракту.

Попередня та фактична специфікація містять різні номери № М6 та № МА , але це жодним чином не впливає на кількісні та вартісні показники товару. Фактична специфікація є визначальною щодо ціни товару, але попередня специфікація є підставою для здійснення передплати товару.

Відповідно до ст. 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Дослідженні судом документи рахунок-фактура (інвойс) № MSS6 від 23.12.2015, фактична специфікація № МА6 від 23.12.2015, копія митної декларації країни відправлення від 24.12.2015, платіжні документи, що підтверджують оплату товару № 59 від 22.12.2015, № 60 від 29.12.2015, прайс-лист не містять розбіжностей, наявних ознак підробки, містять всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що метод визначення митної вартості за ціною контракту є правильним, а рішення митниці та картка відмови від 10.02.2016 є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик