Рішення № 61535784, 22.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.16р. Справа № 904/5997/16

За позовом Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельно-комерційна фірма "Оланво", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СфераПлюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 607334,43 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.08.2016 року, представник

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 01.03.2016 року №01/03/110, представник

СУТЬ СПОРУ:

Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельно-комерційна фірма "Оланво" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СфераПлюс" заборгованість у розмірі 388210,86 грн., пеню у розмірі 83231,03 грн., 36% річних у розмірі 74306,07 грн., індекс інфляції у розмірі 4336,47 грн. та штраф у розмірі 57 250,00 грн., загалом на суму 607334,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору поставки № О-90788 від 29.09.2015 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції на загальну суму 607334,43 грн.

Відповідач проти позову частково заперечує та зазначає, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було здійснено погашення заборгованості на загальну суму 100000,00 грн., а також позивачем не враховано один платіж на суму 36356,00 грн. здійснений відповідачем 07.07.2016 року до звернення позивача з позовом до суду, про що надає відповідні докази. Щодо нарахованих пені, 3% річних та індексу інфляції відповідач частково заперечує, зазначає що нарахування слід здійснювати у періоди визначені додатковою угодою, а не договором.

23.08.2016 року відповідачем подано заяву згідно якої частково визнає позовні вимоги в розмірі 279860,95 грн., з яких 216629,28 грн. основного боргу, 32254,31 грн. 36% річних, 604,96 грн. індексу інфляції та 30371,70 грн. пені. В іншій частині позовних вимог відповідач просить відмовити.

Розгляд справи був відкладений з 04.08.2016 року на 17.08.2016 року, з 17.08.2016 року на 31.08.2016 року, у судовому засіданні 31.08.2016 року оголошувалась перерва до 15.09.2016 року, з 15.09.2016 року розгляд справи відкладався до 21.09.2016 року, з 21.09.2016 року оголошувалась перерва до 22.09.2016 року.

Ухвалою суду від 15.09.2016 року строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

В судовому засіданні 22.09.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

28.09.2015 року між Українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельно-комерційною фірмою "Оланво" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СфераПлюс" (покупець) було укладеного договір поставки №О-90788, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться у специфікаціях (додатки до договору), які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.п. 2.1, 2.1.1 договору передача товару покупцю здійснюється продавцем за наявністю товару на складі продавця на наступних умовах: ЕХW склад продавця (м. Дніпропетровськ) - протягом 3 (трьох) робочих днів, з дня виконання покупцем вимог п. 3.4.1 цього договору та за умови виконання пп. 3.4.2 договору. Факт передачі товару покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі-приймання товару. Покупець несе ризик випадкової загибелі, втрати, пошкодження або знищення товару з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної. Товар доставляється (перевозиться) зі складу продавця до складу покупця силами та засобами покупця.

Покупець, підписуючи видаткову накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із продавцем та позбавляється права заявляти претензії, щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, комплектацією, асортиментом та ціною попередній домовленості із продавцем. уповноважуючи певну особу на прийняття товару від продавця покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати видаткову накладну та відповідні товарно-супровідні документи на товар. Приймання товару за якістю здійснюється покупцем в строк не більше п'яти днів з моменту його відвантаження (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.4 договору право власності на товар переходить до покупця виключно після сплати 100% ціни (вартості) товару.

Згідно з п.3.1 договору ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, встановленому за домовленістю сторін, з врахуванням умов, передбачених п. 3.2 даного договору) і встановлюється в українських гривнях та вказується в специфікації до договору. При цьому оплата здійснюється в національній валюті України, у відповідності до нижченаведеної формули, за відрахуванням раніше здійснених платежів: S=Z*A1 гривень, де S ціна товару на момент оплати, (грн.); Z ціна (базисна/залишкова) товару (долари США); А1 курс (продажу) гривні до долара США, підтверджений ПАТ КБ "ПриватБанк", що діє в день платежу. В тому випадку, якщо покупцеві була невідома діюча в день оплати ставка курсу (продажу) гривні до долара США за показниками АТ КБ "Приватбанк" покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар застосовуючи ставку курсу (продажу) гривні до долара США за показниками ПАТ КБ "Приватбанк", що діяла у попередній день та доплатити, не пізніше двох календарних днів з дати платежу, різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною з застосуванням вищезазначеної формули.

Розрахунок за цим договором здійснюється в національній валюті України згідно з п.3.1 цього договору та специфікації до даного договору. Сторони домовились, що при зміні, на момент оплати, встановленого курсу гривні до долару США, підтвердженого ПАТ КБ "Приватбанк", пропорційно, автоматично змінюється і загальна вартість товару, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди (про зміну загальної вартості товару) п.3.2 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем у п'ять етапів: перший етап сплата 25% ціни (вартості) товару, протягом 2 банківських днів з моменту виставлення продавцем покупцю відповідного рахунку-фактури на товар; другий етап - сплата 25% ціни (вартості) товару, не пізніше 07.11.2015 року; третій етап - сплата 25% ціни (вартості) товару, не пізніше 07.12.2015 року; четвертий етап сплата 25% ціни (вартості) товару, не пізніше 07.01.2016 року. Датою остаточної оплати вартості (ціни) товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі 100% ціни (вартості) товару (п.п.3.4, 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.5 договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2016 року та моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором (п.9.1 договору).

Сторонами погоджено та підписано Специфікацію до договору (а.с.17).

15.02.2016 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору поставки №О-9078 від 28.09.2015 року, відповідно до якої сторони домовились встановити строки оплати товару, отриманого за договором поставки №О-90788 від 28.09.2015 року: перший етап сплата 25% ціни (вартості) товару передоплата; другий етап - сплата 8% ціни (вартості) товару, не пізніше 31.03.2016 року; третій етап - сплата 16% ціни (вартості) товару, не пізніше 29.04.2016 року; четвертий етап сплата 51% ціни (вартості) товару, не пізніше 31.05.2016 року. В разі сплати повної вартості товару (визначеної з урахуванням курсу валюти на момент оплати) у встановлені цією угодою строки, нарахування та стягнення штрафних санкцій та пені, визначених договором поставки №О-90788 від 28.09.2015 року не здійснюється.

В разі порушення строків оплати будь-якого з платежів, встановлених цією угодою більше ніж на 2 банківські дня, нарахування та стягнення штрафних санкцій та пені здійснюється з моменту прострочення зобов'язання визначеного у договорі поставки №О-90788 від 28.09.2015 року.

Решта умов договору та специфікації залишаються без змін. Ця додаткова угода набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є невід'ємною частинами договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною №2809/4 від 28.09.2015 року на загальну суму 611200,00 грн. Вказаний товар отриманий представником відповідача (ОСОБА_3В.) за довіреністю №72 від 28.09.2015 року.

В свою чергу, як зазначає позивач, відповідачем оплачено перший етап оплати у розмірі 150000,00 грн. та частково 2 етап на загальну суму 120000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання із оплати вартості товару не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором поставки у розмірі 388210,86 грн.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язання між сторонами укладено договір застави №3 від 28.09.2015 року, відповідно до п.1.1 якого заставодавець (ТОВ "СфераПлюс") передає заставодержателю (Українсько-Російсьйське ТОВ ВБКФ "Оланво") транспортний засіб (екскаватор), в силу чого заставодержатель має право в разі невиконання заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п.1.2 договору застави зобов'язання - це ті зобов'язання, що відомі заставодавцю та випливають з договору поставки № О-90788 від 28 вересня 2015 року, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору (далі - Основний договір або Основне зобов'язання), укладеного між заставодавцем та заставодержателем, за умовами якого заставодавець зобов'язаний заставодержателю не пізніше 20.07.2015 року, або у інший строк, визначений додатком до Основного договору (далі - строк повного виконання Основного зобов'язання), здійснити платежі у розмірі 26 925,11 доларів США, що еквівалентно 616 585,00 гривень на момент підписання договору, в строк і на умовах, передбачених Основним договором, шляхом сплати згідно з графіком, передбаченим Основним договором, сплатити неустойку у розмірах та у випадках, передбачених Основним та цим договорами, а також витрати і збитки, передбачені Законом України "Про заставу", витрати пов'язані з пред'явленням вимоги та зверненням стягнення на предмет обтяження та збитки завдані порушенням умов обтяження, витрати на утримання та збереження предмета обтяження згідно із Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно з п. 1.5 договору за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави становить 1 145 000,00 грн., що еквівалентно 50 000,00 доларів США.

Договір застави набуває чинності з моменту його підписання та зберігає свою силу до повного виконання всіх зобов'язань за основним та цим договорами, враховуючи можливу наявність додаткових договорів про відстрочення строку повного виконання основного зобов'язання та не потребує внесення відповідних змін до даного договору (п.5.1 договору застави).

Згідно з п. 3.3.9 договору застави заставодавець зобов'язаний одночасно з виникненням зобов'язань за основним договором, застрахувати за свій рахунок ТЗ на користь заставодержателя на його договірну вартість, визначену цим договором, на термін, що відповідає терміну погашення зобов'язань, згідно з умовами основного договору, плюс один місяць, від ризиків дорожньо-транспортної пригоди, викрадення, пожежі, вибуху, стихійного лиха, протиправних дій третіх осіб.

Відповідно до п.4.2 договору застави в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених цим договором, заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 5% від договірної вартості ТЗ, що визначена цим договором.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором застави, зокрема п. 3.3.9 договору, не виконав, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення штраф за договором застави у розмірі 57250,00 грн.

Причиною виникнення спору позивач визначає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №О-90788 від 28.09.2015 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар та договору застави №3 від 28.09.2015 року в частині виконання взятих на себе зобов'язань, а саме застрахувати за свій рахунок ТЗ на користь заставодержателя на його договірну вартість.

Виниклі між сторонами правовідносини за своєю правовою природою регулюються загальними положеннями про договір поставки та договір застави.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.3.4 договору поставки (з урахування додаткової угоди), строк оплати усіх етапів за поставлений товар є таким, що настав, а отже, відповідно до умов договору застави настав строк виконання приписів п.3.3.9 договору застави.

Доказів оплати поставленого товару у повному обсязі відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував. Також відповідачем не надано доказів виконання п.3.3.9 договору застави (страховий поліс).

Відповідач частково визнає позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 216629,28 грн. Відповідач зазначає, що згідно видаткової накладної вартість товару складає 611200,00 грн., а не 616585,00 грн. як про те зазначено у специфікації. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не враховані часткові оплати здійснені відповідачем за платіжними дорученнями №252 від 07.07.2016 року на суму 36356,00 грн., №11 від 22.07.2016 року на суму 45000,00 грн., №12 від 22.07.2016 року на суму 15000,00 грн., №297 від 27.07.2016 року та №13 від 28.07.2016 року на суму 30000,00 року.

Судом досліджені матеріали справи та перевірено розрахунки позивача щодо основного боргу, у зв'язку з чим встановлено наступне.

Сторонами підписано до договору Специфікацію №1 від 28.09.2015 року, у які погоджено найменування товару, кількість та ціну, яка складає 616585,00 грн., що еквівалентно 26925,11 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2015 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 611200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2809/4 від 28.09.2015 року.

Позивач, заявляючи позовні вимоги вказує на те. що загальна вартість поставленого товару визначена у специфікації та складає 616585,00 грн., відповідач зазначає, що вартість товару визначена у видатковій накладній та складає 611200,00 грн.

Суд проаналізувавши надані сторонами доводи дійшов висновку, що загальна вартість поставленого товару визначена у видатковій накладній та складає 611200,00 грн., що еквівалентно 26689,96 доларів США, оскільки Специфікація за своєю правовою природою є документом, який додається до договору поставки. Специфікація містить таку інформацію: характеристика об'єкта договору, ціна, строки та інші умови договору. Специфікація є невід'ємною частиною договору. Тобто, Специфікація носить інформаційний характер про товар, однак не підтверджує факт поставки, у той час, як видатковою накладною підтверджується саме поставка товару.

Також судом враховані часткові оплати, проти здійснення яких не заперечує позивач, а саме за платіжними дорученнями №252 від 07.07.2016 року на суму 36356,00 грн., №11 від 22.07.2016 року на суму 45000,00 грн., №12 від 22.07.2016 року на суму 15000,00 грн., №297 від 27.07.2016 року на суму 10000,00 грн. та №13 від 28.07.2016 року на суму 30000,00 року.

Оскільки оплата у розмірі 36356,00 грн. була здійснена відповідачем до звернення з позовом до суду (згідно відмітки канцелярії суду 20.07.2016 року) в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо оплат у загальному розмірі 100 000,00 грн. здійснених за платіжними дорученнями №11 від 22.07.2016 року, №12 від 22.07.2016 року №297 від 27.07.2016 року та №13 від 28.07.2016 року, провадження по справі слід припинити, оскільки дані суми сплачені після звернення з позовом до суду.

Крім того, суд вважає за необхідне врахувати, що додатковою угодою № 1 від 15.02.2016 року до договору поставки №О-90788 від 28.09.2015 року, сторонами змінено граничні строки оплати, при цьому сторонами застережено, що в разі порушення строків оплати будь-якого з платежів, встановлених цією угодою більше ніж на 2 банківські дня, нарахування та стягнення штрафних санкцій та пені здійснюється з моменту прострочення зобов'язання визначеного у договорі поставки №О-90788 від 28.09.2015 року. Однак, сторонами жодного зауваження щодо сум, які підлягають до сплати не зазначено.

Оскільки п. 3.1 договору сторони визначили, що ціна формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, встановленому за домовленістю сторін, з врахуванням умов, передбачених п. 3.2 даного договору), що діє в день платежу. Отже, строк оплати по кожному платежу є граничними строками належного виконання зобов'язань відповідачем щодо розрахунку за договором. Тобто, датою оплати, з настанням якої грошові кошти, що підлягають сплаті у цей строк, розраховуються за формулою, передбаченою п. 3.1 договору, і після спливу цього строку зобов'язання відповідача з оплати стає простроченим, а його сума в іноземній валюті і перерахована у гривню станом на граничні строки платежів, з цього моменту визначається як сума незмінюваного, гривневого, невиконаного основного зобов'язання боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року по справі №911/4920/15.

Оскільки сторони у додатковій угоді змінили строки погашення заборгованості, а отже змінилися і граничні строки, за якими слід розраховувати вартість товару (в еквіваленті). За таких обставин вимога про стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню частково у розмірі 250510,37 грн.

Верховний суд України у постанові від 27.03.2012 року у справі №55/028 про стягнення заборгованості за договором лізингу пункт 7.7 договору фінансового лізингу №783-ІЛЗ від 08.09.2008 року, яким передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатках №№ 2/1 та № 2/2 до цього договору на рахунок, зазначений у розділі 15 договору, в сумі, визначеній в повідомленні про лізинговий платіж, дійшов висновку, що за договором сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в євро, на день виникнення у відповідача зобов'язання по його сплаті перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є гривневим.

Такої ж позиції дотримується і господарський суд при розгляді даної справи.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за договором поставки підлягає частковому задоволенню у розмірі 250510,37 грн.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів виконання п. 3.3.9 договору застави є правомірним нарахування штрафу за неналежне виконання договору застави у розмірі 57250,00 грн.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, відсотки річних та індекс інфляції.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.2 договору поставки у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за товар за цим договором покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної ціни (вартості) товару за кожен день прострочення виконання.

При цьому з урахуванням додаткової угоди №1 від 15.02.2016 року до договору поставки в разі порушення строків оплати будь-якого з платежів, встановлених цією угодою більше ніж на 2 банківські дня, нарахування та стягнення штрафних санкцій та пені здійснюється з моменту прострочення зобов'язання визначеного у договорі поставки №О-90788 від 28.09.2015 року.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період з 07.11.2015 року по 29.06.2016 року у загальному розмірі 83231,03 грн. (розрахунок здійснювався по кожному етапу окремо). При чому позивач дійшов правильного висновку про застосування формули, передбаченої п.3.1 договору саме на дату настання оплати (граничні строки), із настанням якої сума в іноземній валюті перерахована у гривню визначається як сума незмінюваного гривневого, невиконаного зобов'язання боржника на яке кредитор має право нараховувати визначені умовами договору штрафні санкції та інші нарахування. (Така ж правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року по справі №911/4920/15 та постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 року у справі №55/028).

При перевірці правильності нарахування пені було встановлено неправильність її нарахування пов'язаної з визначення початкового періоду, оскільки позивачем включено в прострочку останній день оплати, у той час як прострочення оплати виникає із наступного дня, а також в деяких періодах останній день оплати припадає на вихідний день, у який фактично здійснити оплату не можливо. Крім того, судом здійснювалась перевірка нарахування за ціною товару, визначеною у видатковій накладній, а не в Специфікації. За таких обставин пеня складає 78131,32 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 36 відсотків річних у розмірі 74306,07 грн. та індекс інфляції у розмірі 4336,47 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання строком більше 30 календарних днів боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, сторонами у договорі змінено розмір відсотків річних до 36.

Позивачем заявлено до стягнення 36% річних за загальний період з 07.11.2015 року по 26.06.2016 року у розмірі 74306,07 грн. та індекс інфляції у розмірі 4336,47 грн.

Стосовно вказаної позовної вимоги суд зазначає наступне.

Обов'язок оплати суми основного боргу у відповідача існував у кожен з днів прострочення і позивачем правомірно нараховувалися відсотки за кожен день такого прострочення за договором.

Однак 15.02.2016 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору поставки №О-90788 від 28.09.2016 року, згідно якої сторони встановили інші строки погашення заборгованості, а також зазначили про те, що в разі порушення строків оплати будь-якого з платежів, встановлених цією угодою більше ніж на 2 банківські дня, нарахування та стягнення штрафних санкцій та пені здійснюється з моменту прострочення зобов'язання визначеного у договорі поставки №О-90788 від 28.09.2015 року.

Оскільки відсотки річних та індекс інфляції за своєю правовою природою не є штрафними санкція, а є іншим видом відповідальності за порушення грошового зобов'язання (інше нарахування), суд вважає що дане застереження додаткової угоди не поширюється на ці нарахування.

Пунктом 1 додаткової угоди передбачено, що в разі сплати повної вартості товару (визначено з урахуванням курсу валюти на момент оплати) у встановлені цією угодою строки, нарахування штрафних санкцій та пені, визначених договором не здійснюється. Таким чином за правовою природою ця домовленість відповідає відстроченню платежу відповідно до ст.694 Цивільного кодексу України, отже у період з 15.02.2016 року по 31.03.2016 року по 2 етапу (8% вартості товару), до 29.04.2016 року по 3 етапу (16% вартості товару) та до 31.05.2016 року по 4 етапу (51% вартості товару) прострочення для нарахування 36% річних та індексу інфляції відсутнє.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року по справі №904/9349/13.

Суд зазначає, що додаткова угода за своєю правовою природою є правочином з прощення боргу зі штрафних санкцій із умовою.

Крім того, позивачем при нарахуванні 36% річних допущено помилку з аналогічних причин, що і під час нарахування пені, а саме визначення початкових періодів за договором.

Таким чином вимога про стягнення 36% річних підлягає частковому задоволенню за загальний період з 10.11.2015 року по 14.02.2016 року (за договором) та за загальний період з 01.04.2016 року по 29.06.2016 року (за додатковою угодою) у загальному розмірі 38809,17 грн.

У розрахунку індексу інфляції позивачем зазначено, що при розрахунку застосовуються індекси інфляції з грудня 2015 року по лютий 2016 року, у той час як заявлено період до стягнення з 07.11.2015 року по 26.06.2016 року. У судовому засіданні представник позивача пояснив що просить стягнути з відповідача індекс інфляції у заявлений період, а у розрахунку просто помилково не зазначено решту індексів інфляції.

Щодо нарахованого індексу інфляції суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобовязання, визначеного у гривнях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 року у справі №6-771цс15.

Сторонами у п.1 додаткової угоди змінено строки поетапного виконання зобов'язання, при цьому зазначено що ціна товару визначається з урахуванням курсу валюти на момент оплати.

Оскільки судом при визначенні заборгованості із основного боргу за договором поставки враховано п.3.1 договору, у зв'язку з чим основний борг визначено за курсом валюти на граничні строки оплати, визначені у додатковій угоді, відтак знецінення курсу гривні у ці строки не відбувалося, тому вимога про стягнення індексу інфляції підлягає частковому задоволенню за періоди з 31.03.2016 року (2 етап), з 29.04.2016 року (3 етап) та з 31.05.2016 року (4 етап) по 29.06.2016 року у розмірі 698,35 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном власність розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обовязку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Відповідачем подано заяву, якою частково визнає позовні вимоги у розмірі 279860,95 грн., з яких 216629,28 грн. основного боргу, 32254,31 грн. 36% річних, 604,96 грн. індексу інфляції та 30371,70 грн. пені.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає часткове визнання відповідачем позову.

Однак, суд зазначає що при розрахунку суми основного боргу відповідачем допущено помилки пов'язаної із визначенням вартості товару, оскільки відповідач сплачуючи борг у гривні переводить її у долари США та віднімає вартість товару у доларах, що є неправильним у розумінні п.3.1 договору. Також відповідач дійшов помилкового висновку щодо періодів нарахування пені, 36% річних та індексу інфляції визначених у додатковій угоді, оскільки зміна строків оплати є чинною по відношенню пені за умови своєчасної та повної сплати заборгованості. Щодо нарахувань 36% річних та індексу інфляції має місце відстрочення оплати.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Проаналізувавши надані сторонами докази, зокрема наданий відповідачем відзив на позов з додатками та заяву про часткове визнання позову, з яких вбачається, що відповідач не ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, що підтверджується здійсненням оплат і після звернення позивача з позовом до суду.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу та 36% річних та індексу інфляції у загальному розмірі 219123,57 грн.) є великим порівняно із сумою основного боргу. При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України 904/5926/13.

У відповідності з п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшити лише неустойку, а отже пеню та штраф.

Договір застави передбачає відповідальність заставодавця у вигляді штрафу у розмірі 5% від договірної вартості ТЗ за порушення обов'язків. Обов'язки відповідача викладені у п.п.3.3.1-3.3.13 договору. З урахування того, що відповідачем порушено лише один із визначених договором обов'язків, а саме п. 3.3.9, і це порушення не вплинуло суттєво на права позивача, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 90%, у зв'язку з чим вимога про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню у розмірі 5725,00 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідач із сумою пені частково не погоджувався, штраф взагалі не визнавав, однак не заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, хоча не був позбавлений цього права.

У зв'язку з тим, що відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, хоча мав таке право, з урахуванням того що судом за власною ініціативою зменшено розмір штрафу на 90%, задля дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає на неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 10%.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 366052,08 грн., з яких за договором поставки 250510,37 грн. основний борг, 70318,19 грн. - пеня, 38809,17 грн. 36% річних, 689,35 грн. індекс інфляції та штраф за договором застави 5725,00 грн.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Однак, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9110,03 грн., у той час, як 1,5 % ціни позову складає 9110,02 грн., тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі (на 0,01 грн.), ніж підлягав сплаті.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття рішення такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Таким чином, судовий збір у розмірі 9110,02 грн. підлягає розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 7880,99 грн. При цьому, оскільки відповідачем відбулося часткове погашення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, суд вважає за необхідне, з урахуванням ч.2 ст. 49 ГПК України судовий збір в цій частині покласти на відповідача (п.4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення 100000,00 грн.

Решту позовних вимог задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СфераПлюс" (49000, м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 11, ідентифікаційний код 38923628) на користь Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельно-комерційної фірми "Оланво" (49100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 23074567) заборгованість за договором поставки у розмірі 250510,37 грн., пеню у розмірі 70318,19 грн., 36% річних у розмірі 38809,17 грн., індекс інфляції у розмірі 698,35 грн., штраф за порушення договору застави у розмірі 5725,00 грн. та 7880,99 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2016 року.

Суддя О.М. Крижний