Ухвала суду № 61535456, 13.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/569/16 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/4346/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів - Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

секретар Бохонко Е.Р.,

З участю: ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою відкрито провадження у справі.

Ухвалу суду оскаржив представник ПАТ КБ «Приватбанк» Крапівцева О.О. В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала постановлена з порушенням процесуального права, а саме вимог ч.2 ст.109 ЦПК України відповідно до якрї позови до юридичних осіб пред»являються в суд за їх місцезнаходженням. Стверджує, що відповідно до п.1.3 Статуту ПАТ «Приватбанк» юридичною адресою банку є м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги,50. Стверджує, що договір банківського вкладу не підпадає під дію ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки обов»язковою умовою банківського вкладу є виплати вкладнику відсотків тобто отримання прибутку. Відтак провадження у справі було відкрито з порушенням правил підсудності , а тому просить ухвалу суду скасувати з направленням справи за підсудністю для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу позивача та його представника ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Однак ст.110 ЦПК України передбачено право позивача подавати позов за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування.

Зокрема ч.5 ст. 110 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем виконання договору.

У п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», роз»яснено, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності (ст. 109 ЦПК ) і правилом альтернативної підсудності (ст. 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (п.14 ст. 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу Договору №SAMDNFD0070065378100 Вклад «Стандарт» укладеного 24.01.2014 року. За умовами цього договору відповідач прийняв від позивача кошти на депозитний рахунок та зобов»язався нараховувати та оплачувати позивачу проценти, а в разі припинення договору виплатити всю суму вкладу разом з відсотками.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач звертаючись до суду посилається на норми Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вважає, що дії відповідача з приводу неповернення вкладу свідчать про порушення його законних прав та інтересів.

Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», п.6 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та п.2 постанови Пленуму ВСУ №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг, в тому числі і фінансових, та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Законом також визначено, що фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення (п.4 ч.1 ст.4 вищевказаного закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що правовідносини, що виникають з Договорів банківського вкладу (депозиту) підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, враховуючи те, що на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі суд не повинен робити висновок про те, чи порушені права та інтереси позивача, як споживача банківських послуг, оскільки зазначені висновки суд може зробити лише при розгляді справи по суті, то з урахуванням визначення позивачем підстав та предмету позову, та порушенням відповідачем прав позивача, як споживача, то саме право вибору суду для звернення з таким позовом належить позивачу.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги про порушення правил підсудності та вимог ст. 109 ЦПК України є безпідставними, оскільки позивач обираючи суд, виходив з положень ч.5 ст. 110 ЦПК України, за якою позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Висновок суду першої інстанції про підсудність поданої позовної заяви Франківському районному суду м.Львова є правильним, оскільки позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що належить до території Франківського району м.Львова.

Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає..

Головуючий Ю.Р. Мікуш

Судді А.В. Ніткевич

О.Ф.Павлишин