Постанова № 61534533, 23.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2016 року Справа № 801/9484/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" (правонаступника Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан") до Херсонської митниці ДФС (правонаступника Кримської митниці Міндоходів) про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

у жовтні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень щодо коригування митної вартості товарів, а саме: від 03.09.2013 № 600080000/2013/000030/1; від 05.09.2013 № 600080000/2013/000031/1; від 18.09.2013 № 600080000/2013/000035/1; від 19.09.2013 № 600080000/2013/000037/1.

Позивач також просив суд визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: від 03.09.2013 № 600080000/2013/00125; від 05.09.2013 № 600080000/2013/00126; від 18.09.2013 № 600080000/2013/00138; від 19.09.2013 № 600080000/2013/00140, а також зобов'язати Кримську митницю Міндоходів повернути позивачу кошти фінансової гарантії, сплачені під час митного оформлення товару, в сумі 260148,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митних деклараціях та деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Як стверджував позивач, він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. У подальшому позивач скористався наданим законом правом і звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, картки відмови, а також зобов'язати відповідача повернути суму фінансової гарантії.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 позов був задоволений, суд визнав протиправними та скасував рішення Кримської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 03.09.2013 № 600080000/2013/000030/1; від 05.09.2013 № 600080000/2013/000031/1; від 18.09.2013 № 600080000/2013/000035/1; від 19.09.2013 № 600080000/2013/000037/1. Суд також визнав протиправними; визнав протиправними та скасував картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.09.2013 № 600080000/2013/00125, від 05.09.2013 № 600080000/2013/00126, від 18.09.2013 № 600080000/2013/00138; від 19.09.2013 № 600080000/2013/00140, а також зобов'язав Кримську митницю Міндоходів повернути Приватному акціонерному товариству "Кримський Титан" фінансову гарантію в сумі 260148,88 грн. та стягнув з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" судові витрати в сумі 2294,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 змінено, а саме, суд апеляційної інстанції по іншому сформулював резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 щодо присудження на користь позивача судових витрат. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014 на підставі касаційної скарги Кримської митниці Міндоходів відкрито касаційне провадження, адміністративну справу витребувано з Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

У подальшому в зв'язку з ненадходженням адміністративної справи до Вищого адміністративного суду України касаційний суд на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" ухвалою від 31.07.2015 витребував справу з Київського окружного адміністративного суду, а в разі її відсутності, - зобов'язав відновити втрачене судове провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 провадження з відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі №801/9484/13-а закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2016 касаційний1 суд повторно ініціював питання про відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі повністю або частково.

Ухвалою від 09.07.2016 Київський окружний адміністративний суд відновив втрачене судове провадження в частині процесуальних документів, що ухвалювались судами під час розгляду адміністративної справи, шляхом їх роздрукування з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2016 суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу Кримської митниці Міндоходів, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На момент прийняття Київським окружним адміністративним судом рішення про прийняття до провадження даної адміністративної справи Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" (позивач за пред'явленим позовом) реорганізоване у Приватне акціонерне товариство "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС", яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан".

Крім того, Кримську митницю Міндоходів (відповідача за пред'явленим позовом) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" реорганізовано шляхом приєднання до Херсонської митниці ДФС.

У зв'язку з цим суд здійснив заміну позивача: Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" замінив на Приватне акціонерне товариство "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС". Крім того, відповідача по справі - Кримську митницю Міндоходів суд замінив на Херсонську митницю ДФС.

Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів суд, керуючись положеннями частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши матеріали відновленого судового провадження, враховуючи те, що матеріали справи і докази відновити не вдалося під час відновлення втраченого судового провадження (представник позивача пояснив, що відновити їх неможливо, оскільки усі документи залишились за місцезнаходженням позивача на території окупованої Автономної Республіки Крим), усі факти та обставини, які мають значення для вирішення справи встановлені під час розгляду справи судами попередніх інстанцій і новий розгляд пов'язується виключно з правовою оцінкою цих фактів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" є юридичною особою, що зареєстрована 31.08.2004 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 11381020000000003), у подальшому реорганізована у Приватне акціонерне товариство "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС".

Судами встановлено, що 15.10.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Кримський ТИТАН" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМ" (покупець) було укладено договір № 44/з, відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує сірку технічну газову комову і/або гранульовану виробництва ТОВ "Тенгизшевройл", для потреб власного виробництва.

Умовами договору (пункт 2.2) передбачено, що товар поставлявся на умовах DAF станція прикордонного переходу Росія/Україна (в редакції ІНКОТЕРМС-2000), тобто в ціну товару включалися всі фактичні затрати (в тому числі товарно-транспортні) на момент перетинання товаром митного кордону України.

У травні 2013 року між сторонами було підписано додаткову угоду від 22.05.2013 № 26 до даного договору: змінено пункт 2.2, який викладено в наступній редакції: "з 01.06.2013 року ціна на товар складає 113 доларів США". Пунктом 3 цієї угоди визначено, що вона є дійсною з моменту підписання та є невід'ємною частиною договору від 15.10.2008.

1 червня 2013 року між сторонами було підписано Додаткову угоду № 27 до даного договору, відповідно до якої пункт 2.2 договору було доповнено реченням в наступній редакції: "з 01.07.2013 ціна на товар складає 95 доларів США." Пунктом 3 цієї угоди визначено, що вона є дійсною з моменту підписання та є невід'ємною частиною Договору від 15.10.2008.

24 червня 2013 року між сторонами було підписано Додаткову угоду № 28 до даного договору, відповідно до якої пункт 2.2 договору було доповнено реченням в наступній редакції: "з 01.08.2013 ціна на товар складає 75 доларів США." Пунктом 5 цієї угоди визначено, що вона є дійсною з моменту підписання та є невід'ємною частиною Договору від 15.10.2008.

З метою здійснення митного оформлення товару позивач 03.09.2013 подав до Кримської митниці Міндоходів митну декларацію № 60008000/2013/010063, в якій задекларував товар, а саме: сірка сира газова технічна комова, нерафінована, виробник - ТОВ "Тенгизшевройл", митна вартість якої становить 165282,00 доларів США (по курсу НБУ 1321123,01 грн.)

5 вересня 2013 року позивач подав до Кримської митниці Міндоходів митну декларацію № 60008000/2013/010164, в якій задекларував товар, а саме: сірка сира газова технічна комова, нерафінована, виробник - ТОВ "Тенгизшевройл", заявлена митна вартість якої становить 4796,25 доларів США (по курсу НБУ 38336,43 грн.)

18 вересня 2013 року позивач подав до Кримської митниці Міндоходів митну декларацію № 60008000/2013/010562, в якій задекларував товар, а саме: сірка сира газова технічна комова, нерафінована, виробник - ТОВ "Тенгизшевройл", заявлена митна вартість якої становить 236231,25 доларів США (по курсу НБУ 1888196,38 грн.)

18 вересня 2013 року позивач подав до Кримської митниці Міндоходів митну декларацію № 60008000/2013/010571, в якій задекларував товар, а саме: сірка сира газова технічна комова, нерафінована, виробник - ТОВ "Тенгизшевройл", заявлена митна вартість якої становить 4912,50 доларів США (по курсу НБУ 39265,61 грн.)

Під час митного оформлення позивач подав до кожної митної декларації пакет документів, а саме: картку обліку особи, яка здійснювала операції з товарами від 11.04.2013 року; залізничні накладні на товар від 23.08.2013, від 24.08.2013, від 05.09.2013, від 06.09.2013, від 07.09.2013 рахунки - фактури (інвойси) від 22.08.2013, від 23.08.2013, 05.09.2013, 06.09.2013; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів від 15.10.2008; доповнення до зовнішньоекономічного договору - додаткові угоди № 9 від 30.06.2010, № 11 від 28.10.2010, № 14 від 21.04.2011, № 22 від 22.01.2013, № 28 від 24.07.2013; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 25.07.2013; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 23.08.2013, від 05.09.2013, від 07.09.2013.

Проте, посадовою особою митного органу були надані позивачу повідомлення від 03.09.2013, від 05.09.2013 та від 18.09.2013 про необхідність підтвердження числового значення складових митної вартості на підставі пункту 3 статі 53 Митного Кодексу України та надання додаткових документів, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу інспектора митного органу позивач надав наступні додаткові документи: рахунки - проформи між ТОВ "Тенгізшенгойл" та ТОВ "ХІМПРОМ" від 22.08.2013, від 23.08.2013 та від 05.09.2013; копії митних декларацій країни відправлення, з яких вбачається, що для контрагента позивача вартість товару, що підлягала митному оформленню була визначена виробником в сумі 55,00 доларів США; висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза", за яким рівень ціни на сірку відповідає поточній кон'юнктурі ринку від 12.08.2013 № 3549, від 17.08.2013 № 4142; паспорт якості товару; лист ТОВ "ХІМПРОМ" від 22.07.2013, в якому запропоновано погодити ціну однієї тонни сірки на рівні 75 доларів США, що поставляється ТОВ "Тенгізшевройл" з 01.08.2013; лист ПрАТ "Кримський ТИТАН" від 09.08.2013 до ТОВ "ХІМПРОМ" з проханням надати для подальшого пред'явлення митному органу договір з ТОВ "Тенгізшевройл" на поставку сірки, каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника товару, калькуляцію фірми - виробника товару та відповідь ТОВ "ХІМПРОМ" на це звернення від 09.08.2013 року про неможливість надати вказані документи, оскільки вони є конфіденційними та містять в собі комерційну таємницю і відомості, а тому не можуть бути надані третім особам.

Однак, Кримською митницею Міндоходів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 03.08.2013 № 600080000/2013/000030/1, від 05.09.2013 № 600080000/2013/000031/1, від 18.08.2013 № 600080000/2013/000035/1, від 19.08.2013№ 600080000/2013/000037/1.

В якості обставин, що стали підставою для прийняття даних рішень у рішеннях зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено невідповідність числового значення заявленої митної вартості у порівнянні з митною вартістю ідентичного товару, що надійшов на однакових комерційних умовах поставки, а також документально не підтверджені складові митної вартості - вартість сировини та транспортні витрати. На письмову вимогу митного органу згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, але в повному обсязі вони надані не були, а саме: не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; витрати на транспортування; підтвердження числового значення різниці заявленої митної вартості та митної вартості товару, оформленого за МД від 04.07.2013 року. Тому, митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту).

Таким чином, митна вартість товару була визначена митним органом за другорядним методом на підставі інформації, наявної у Кримській митниці Міндоходів з урахуванням МД від 04.07.2013 № 60080000/2013/008106, вартість товарів визначена за ціною 103,00 долари США.

У зв'язку з цим посадовою особою митного органу прийняті рішення про відмову у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлені картками відмови картки відмови від 03.09.2013 № 600080000/2013/00125, від 03.09.2013 № 600080000/2013/00126, від 03.09.2013 № 600080000/2013/00138 та від 03.09.2013 № 600080000/2013/00140

З метою митного оформлення товару позивачем були складені та подані до Кримської митниці Міндоходів нові митні декларації, а саме:

від 03.09.2013 № 600080000/2013/010076, в якій декларант визначив митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості від 03.09.2013 № 600080000/2013/000030/1, та перераховано на депозитний рахунок митного органу фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом та сумою платежів, обчисленою митним органом в розмірі 104562,48 гривень, з відстроченням платежів до 02.12.2013.

від 06.09.2013 № 600080000/2013/010169, в якій декларант визначив митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості від 05.09.2013 № 600080000/2013/000031/1, та перераховано на депозитний рахунок митного органу фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом та сумою платежів, обчисленою митним органом в розмірі 3034,21 гривень, з відстроченням платежів до 05.12.2013.

від 19.09.2013 № 600080000/2013/010574, в якій декларант визначив митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості від 18.09.2013 № 600080000/2013/000035/1, та перераховано на депозитний рахунок митного органу фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом та сумою платежів, обчисленою митним органом в розмірі 149444,45 гривень, з відстроченням платежів до 18.12.2013 року.

Від 19.09.2013 № 600080000/2013/010595, в якій декларант визначив митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості від 19.09.2013 № 600080000/2013/000037/1, та перераховано на депозитний рахунок митного органу фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом та сумою платежів, обчисленою митним органом в розмірі 3107,74 гривень, з відстроченням платежів до 18.12.2013 року, що підтверджується відомостями, зазначеними у графах 47,48 митних декларацій.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

У даній справі суди встановили, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суди не виявили розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження митного органу про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявились безпідставними, адже жодних доказів цим фактам не надано, ці факти також не були встановлені під час розгляду справи усіма попередніми судовими інстанціями, тому вимоги митного органу про надання додаткових документів суд оцінює як незаконні.

У даній справі суди також не встановили існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Щодо спрацювання Автоматизованої системи управління ризиками, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Таким чином, суд констатує, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. У контексті термінології, що використовується у статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, це означає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправним.

Із змісту статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Аналіз положень статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України надає підстави для висновку, що визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є юридичною оцінкою цього рішення, а скасування або визнання нечинним цього рішення - способом захисту порушеного права.

Крім того, перелік способів захисту порушеного права, що наведений у цій статті, не є вичерпним і надає суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

По відношенню до рішень суб'єктів владних повноважень, які є актами індивідуальної дії, спосіб захисту порушеного права у контексті можливості відновлення прав позивача залежить від того, чи є таке рішення діючим (чинним) і таким, що підлягає виконанню, або рішення є таким, що вичерпало свою дію (адміністративний акт є припиненим).

З точки зору дії в часі адміністративні акти діють від моменту набрання ними чинності до їх припинення, а саме: закінчення строку, на який було прийнято акт; припинення дії акта в зв'язку з виконанням його приписів; прийняття нового адміністративного акта з даного питання; відміни, скасування або визнання недійсним (ОСОБА_1 Адміністративне право України: Підручник. - К.: "Юрінком Інтер", 2005).

У чинному законодавстві України не існує єдиних підходів щодо термінології для визначення механізмів і способів припинення адміністративних актів, не визначено й правових наслідків, які виникають у зв'язку із застосуванням тієї чи іншої юридичної конструкції.

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 20.05.2013 № 78 "Про судове рішення в адміністративній справі" зробив спробу розмежувати такі способи захисту права як скасування рішення суб'єкта владних повноважень або визнання його нечинним, а також зазначив, що скасування акта суб'єкта владних повноважень застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Однак, наука адміністративного права виходить з того, що адміністративний акт, який виконано, не може бути відкликано, визнано недійсним або скасовано, якщо його виконання призвело до невідворотних правових наслідків (ОСОБА_2 Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії: Монографія. - К.: "Конус-Ю", 2010. - 296 с.)

Аналогічна правова позиція розкрита в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому Конституційний Суд України постановив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інше рішення, що оспорюється в даній справі - про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів (картка відмови), є адміністративними актами індивідуальної дії, що вичерпали свою дію (є припиненими), тому не можуть бути скасованими.

Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів стосувалось первинної митної декларації і фактично було виконаним позивачем у момент подання нової митної декларації, в якій позивач скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу та сплатив усі належні митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Рішення відповідача про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару (картка відмови) також вичерпало свою дію, адже на підставі нової митної декларації митний орган прийняв позитивне для позивача рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг. Таке рішення приймається посадовою особою органу доходів і зборів шляхом проставляння відповідного штампу на новій митній декларації.

В даній справі позивач в якості самостійних позовних вимог просив суд визнати протиправними та скасувати рішення щодо коригування митної вартості товарів та рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, а також стягнути з Державного бюджету зайво сплачені кошти.

Як вже зазначалось, визнання рішення протиправним не утворює спосіб захисту, а є лише юридичною оцінкою оскаржуваного рішення. Проте суд вважає за необхідне відобразити цей висновок не тільки в мотивувальній частині постанови, але й в резолютивній.

Застосування судом "скасування" як способу захисту порушеного права, означало б повернення правовідносин до стану, який існував до моменту порушення права, тобто до процедури декларування та митного контролю, що в принципі є неможливим. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є помилковим і не відповідає меті - захисту права позивача, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що в дійсності позивач не намагається повернутися до стадії митного оформлення товару, а лише вимагає повернути йому надміру сплачені до Державного бюджету України кошти митних платежів.

Таким чином, вимоги про визнання судом протиправними рішень щодо коригування заявленої митної вартості товарів та щодо відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, не є самостійними позовними вимогами, утворюють підставу для вимог про повернення надміру або помилково сплачених митних платежів. З точки зору науки процесуального права, підстава позову одночасно не може бути позовною вимогою.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу з Державного бюджету України кошти фінансової гарантії, суд зазначає наступне.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина третя статті 301 Митного кодексу України).

Алгоритм дій державних органів щодо повернення платникам податків, зокрема, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, врегульовано Порядком повернення.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

На час виникнення спору взаємовідносини територіальних органів Міндоходів (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами ДКСУ в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань врегульовані Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим спільним наказом Міндоходів і Міністерства фінансів України від

30 грудня 2013 року № 882/1188 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за № 146/24923; далі - Порядок взаємодії).

За змістом пунктів 5, 7, 10 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється у визначеному законодавством порядку органом ДКСУ на підставі отриманого від органу Міндоходів висновку, погодженого місцевим фінансовим органом.

Орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу ДКСУ для виконання (пункт 8 Порядку взаємодії).

При цьому, виходячи зі змісту пункту 11 Порядку повернення відмова у поверненні коштів у встановленому порядку можлива за умови відсутності підстав для такого повернення.

Аналогічна правова позиція розкрита у постанові Верховного Суду України від 24.03.2015 в адміністративній справі № 21-3а15, висновок якого в силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач не звертався до митного органу із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних платежів, тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає як така, що заявлена передчасно.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у загальній сумі 20670,00 грн. (за подання адміністративного позову, який складається з 15 позовних вимог немайнового характеру по 1378,00 грн. за кожну вимогу), доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Враховуючи ту обставину, що суд роз'єднав позовні вимоги в окремі провадження і в межах провадження у цій справі суд вирішував спір лише щодо однієї із заявлених вимог, присудженню на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн. Питання про розподіл решти судових витрат, понесених позивачем, вирішуватиметься судом за результатом розгляду відповідних справ.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення Кримської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 03.09.2013 року № 600080000/2013/000030/1; від 05.09.2013 року № 600080000/2013/000031/1; від 18.09.2013 року № 600080000/2013/000035/1; від 19.09.2013 року № 600080000/2013/000037/1.

Щодо решти позовних вимог, - у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Херсонської митниці ДФС на користь Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.