Рішення № 61534156, 20.09.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 672/1144/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1479/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.

з участю : представника позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/1144/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3, апеляційною скаргою товариства з обмежено відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 травня 2016 року по справі за позовом товариства з обмежено відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційними скаргами, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ТОВ "ОТП Факторинг Україна", звертаючись до суду з позовом, вказувало, що 6 червня 2008 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №CMSMEM00/040/2008 та 7 грудня 2009 року укладено додатковий договір, згідно до умов яких позичальник отримала кредит у розмірі 87114 грн., кінцевим строком повернення до 5 червня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 7 грудня 2009 року був укладений договір поруки, відповідно до якого останній прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 її зобов'язань по кредитному договору. Однак, відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов'язання, в зв'язку із чим виникла заборгованість. Позивач також вказував, що 23 вересня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ___________

Головуючий у першій інстанції - Сакенов Ю.К. Провадження № 22-ц/792/1479/16

Доповідач -Костенко А.М. Категорія № 27

ТОВ «ОТП Факториг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного

портфелю, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за вказаними кредитним договором та договором поруки. Тому, просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на його користь заборгованість в сумі 84930 грн. 45 коп., яка складається з : 68549 грн. 46 коп. залишок заборгованості за кредитом, 5218 грн. 31 коп. процентів за користування кредитом, 1162 грн. 68 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання за договором, а також судові витрати по справі.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 травня 2016 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №CMSMEM00/040/2008 від 6 червня 2008 року, станом на 12 березня 2015 року, в сумі 55516 грн. 45 коп., в тому числі 39295 грн. 72 коп. суми заборгованості по погашенню кредиту, 5218 грн. 31 коп. заборгованості по процентам, 11002 грн. 42 коп. пені, а також 555 грн. 16 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 і ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подали апеляційні скарги.

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в апеляційній скарзі, просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в солідарному порядку сплачений судовий збір в сумі 3654 грн., стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 934 грн. 23 коп., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказував, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не було вирішено питання чи направлялась досудова вимога боржникові. Крім того, судом безпідставно було відмовлено в частині задоволення позовних вимог банку щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2, оскільки останній відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначала, що до умов укладеного договору було включено положення, які є несправедливими, так містять умови про зміни у витратах; враховуючи додаткові нарахування, процент за користування кредитними коштами збільшився; присутній дисбаланс зарахування процентів та тіла кредиту, що також ставить споживача у край невигідне становище в договірних зобов'язаннях, графік погашення кредиту взагалі не видавався, які суми та на які рахунки зараховувалися невідомо, що дає банку право проводити зарахування на рахунки на погляд банку. Судом першої інстанції не було досліджено, природу виникнення записів по "Розрахунку заборгованості по клієнту ОСОБА_3 (НОМЕР_1) за кредитним договором від 06 червня 2008 року", кредитний договір було укладено в порушення норм ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту". Також просить застосувати при вирішення спору строки позовної давності.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Так судом встановлено, що 6 червня 2008 року закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_3 було укладено договір про надання кредитної лінії № CM-SME M00/040/2008, за умовами якого банк надав останній кредит у сумі 87114 грн. на строк дії ліміту кредитної лінії до 5 червня 2018 року.

ОСОБА_3 зобов'язалась погашати кредит з 5-го банківського дня користування кредитними коштами та впродовж усього строку дії кредитної лінії, рівними платежами, та повернути кредит не пізніше строку дії кредитної лінії 5 червня 2018 року.

При цьому ОСОБА_3 мала щомісячно сплачувати кредитодавцю проценти, розраховані за змінною процентною ставкою, яка складається з фіксованого проценту (4,5%) + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Сторони домовилися, що у випадку невиконання ОСОБА_3 свого зобов'язання за кредитним договором банк вправі вимагати дострокового виконання ним обовязків у цілому. Таке виконання зобов'язання мало бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги. За порушення строків повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_3 мала сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

07 грудня 2009 року закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_3 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору № CM-SME M00/040/2008 від 6 червня 2008 року, якою визначили новий графік платежів по кредитному договору.

07 грудня 2009 року між закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-SME M00/040/2008, за умовами якого останній поручився перед ПАТ «ОТП Банк» за виконання ОСОБА_3 обов'язку з повернення кредиту, сплати процентів і пені по кредитному договору № CM-SME M00/040/2008. У випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель мали відповідати перед банком як солідарні боржники.,

23 червня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» направило ОСОБА_3 письмову вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня одержання цієї вимоги.

ОСОБА_3 одержала указану вимогу 20 липня 2010 року.

23 вересня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого банк за плату відступив позивачеві своє право грошової вимоги до боржників за цілим рядом кредитних договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_3 за договором про надання кредитної лінії № CM-SME M00/040/2008 від 6 червня 2008 року.

ОСОБА_3 не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12 березня 2015 року виникла заборгованість, яка складається з 68 549,46 грн. неповернутого кредиту, 5218,31 грн. процентів. Крім того, позивач нарахував 11162,68 грн. пені за період з 26 червня 2014 року до 12 березня 2015 року.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_3 не виконала грошового зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла вказана заборгованість.

Однак, при цьому суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позовні вимоги, відмовивши в стягненні всієї заборгованості по кредиту, в тому числі і достроково, з тих підстав, що банк не виконав свого обов'язку по кредитному договору щодо повідомлення відповідача про дострокове виконання нею боргових зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «ОТП Банк» направило ОСОБА_3 письмову вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня одержання цієї вимоги, яку ОСОБА_3 одержала 20 липня 2010 року.

Отже, банком було виконано свої зобов'язання по кредитному договору при пред'явленні вимоги до позичальника по достроковому виконанню нею своїх боргових зобов'язань, а тому позов банку про стягнення як простроченої так і строкової заборгованості по тілу кредиту і процентах за його користування з позичальника підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому у відповідності до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивач нарахував пеню за невиконання зобов'язань по кредитному договору за період з 26 червня 2014 року по 12 березня 2015 року, тобто в межах спеціального строку позовної давності щодо неустойки, а тому слід задовольнити позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені.

На вказані вище обставини справи та норми чинного законодавства суд першої інстанції уваги не звернув та без достатніх на те підстав частково задовольнив позовні вимоги до позичальника ОСОБА_3, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністі висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_3, на користь позивача заборгованість по кредитному договору у вигляді заборгованості по кредиту в сумі 68 549,46 грн. заборгованості по процентам в сумі 5218,31 грн., пені в сумі 11162,68 грн..

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що суд при вирішення даного спору мав застосувати строки позовної давності та з цих підстав відмовити в позові слід відхилити.

Так за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. В суді першої інстанції ОСОБА_3 як сторона по справі заяви про застосування строків позовної давності не подавала, хоча неодноразово надавала до суду письмові заперечення проти позовних вимог позивача.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності під час апеляційного розгляду справи.

Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 2016 року (справа № 6-780 цс 15), прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про недоведеність позивачем суми заборгованості по процентам та пені.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В спростування розрахунку позивача апелянт свого розрахунку не надала, клопотань про призначення відповідної експертизи для перевірки правильності розрахунку банку не заявляла, а тому розрахунок заборгованості, наданий позивачем, апелянтом не спростовано.

Також слід відхилити доводи апелянта, що фіксований процент за користування кредитом складає 4,05%, адже як вбачається з договору фіксований процент за користування кредитом складає 4,5%, а в прописі після цифрового запису фактично описка, де вказано чотири цілих 5 сотих.

Крім того, при вирішення даного спору апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта, що до кредитного договору включені положення, які суперечать Цивільному кодексу України та закону України «Про захист прав споживачів».

В силу вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом.

На час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем позов про визнання недійсним даного правочину не подавався та судом вищевказаний кредитний договір недійсним визнаний не був.

В той же час з приписів ч. 1 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України слідує, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз ч. 4 ст. 559 ЦК України дає підстави для висновку, що строк дії поруки є строком існування субєктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Саме такі правові позиції висловив Верховний Суд України у постановах від 17 вересня 2014 року (справа № 6-125цс14) і 7 жовтня 2015 року (справа № 6-263цс15), які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Умовами договору поруки № SR-SME M00/040/2008 від 7 грудня 2009 року встановлено, що він діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, отже, в указаному договорі не визначено строк дії поруки.

Пред'явивши 23 червня 2010 року до позичальника ОСОБА_3 вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, ПАТ «ОТП Банк» відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України змінило строк виконання основного зобов'язання.

З урахуванням дати одержання ОСОБА_3 цієї вимоги 20 липня 2010 року, вона мала достроково повернути кредит, сплатити банку нараховані проценти та неустойку до 20 серпня 2010 року. Таким чином, ПАТ «ОТП Банк», або його правонаступник зобовязані були пред'явити позов до поручителя ОСОБА_2 протягом шести місяців з 20 серпня 2010 року, натомість ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явило такий позов лише у липні 2013 року (ухвалою суду від 2 вересня 2013 залишено без розгляду) та в грудні 2015 року.

Таким чином слід прийти до висновку, що порука ОСОБА_2 припинена, тому позов ПАТ «ОТП Банк» до нього не підлягає задоволенню та в задоволенні позову саме до поручителя слід відмовити з підстав припинення поруки, а не з підстав не направлення та не отримання поручителем ОСОБА_2 вимоги банку про наявність заборгованості позичальника та погашення цієї заборгованості.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції і в цій частині підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову в задоволення позову до поручителя ОСОБА_2 з підстав припинення поруки на час подання даної позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду від 24 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору № CM-SME M00/040/2008, від 6 червня 2008 року в сумі 84930 грн. 45 коп., що складається з заборгованості по кредиту в сумі 68549 грн. 46 коп., заборгованості по відсоткам в сумі 5218 грн. 31 коп. та пені в сумі 11162 грн. 68 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1316 грн. 42 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) Судді (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко