Ухвала суду № 61533507, 23.09.2016, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/1932/16-ц

№ провадження 2/647/762/2016

У Х В А Л А

23.09.2016 року Суддя Бериславського районного суду Херсонської області Корсаненкова О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, вчиненим під впливом обману, приховування іншого правочину,-

встановив:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, який не відповідає вимогам п.п.5, 6 ч.2 ст. 119 ЦПК України, якими визначено, що позовна заява повинна містити, крім іншого, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Так, позивачі ставлять питання про визнання недійсним договору дарування, вчиненим під впливом обману, приховування іншого правочину купівлі-продажу.

Проте, у позові немає посилань на те, коли саме було вчинено оскаржуваний правочин, також не надано його копії.

Крім того, у відповідності до п.п.20, 26 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку

навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які

впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою

обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману

повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо

мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину дійсним чи недійсним, є сторони правочину.

Отже, тільки сторона правочину може ставити питання про його вчинення під впливом обману та доводити факт обману.

Позивачі по справі, як вбачається із позову, не були сторонами вчиненого правочину.

Хоча в позові зазначається, що договір дарування було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останнього взагалі не заявлено до участі у вищезазначеній справі.

При таких обставинах суд вважає що вказана позовна заява не може бути розглянута по суті, у звязку з чим позивачу необхідно надати строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 121 ЦПК України,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, вчиненим під впливом обману, приховування іншого правочину - залишити без руху.

Повідомити позивачам про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом пяти днів з дня отримання даної ухвали.

Розяснити що у випадку невиконання вимог суду про усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Корсаненкова