Ухвала суду № 61533137, 21.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16196/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Н Стар Компані» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання відмови протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальності «Н Стар Компані» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправною відмову відповідача у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Н Стар Компані» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

17.02.2015 позивачем було надіслано до відповідача засобами телекомунікаційного зв'язку електронну декларацію з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за січень 2015, яка в той же день була прийнята податковим органом, що підтверджується наявною в матеріалах справи електронною квитанцією № 2 (а.с.7).

Згодом, позивачем було направлено до відповідача запит для отримання інформації щодо підстав присвоєння декларації статусу «не визнано як податкову декларацію».

Листом від 22.05.2015 № 21057/10/26-59-15-02-66 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено ТОВ «Н Стар Компані», що декларації за січень 2015 присвоєно статус «історія подання», оскільки в ній зазначено недостовірні реквізити, а саме: інформацію про місцезнаходження підприємства.

Окрім того, в листі зазначено, що лист «Про відмову у прийнятті податкової декларації» за січень 2015 від 23.02.2015 № 5333/10/26-59-15-03-66 був направлений позивачу поштою, проте повернувся (а.с.29).

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова контролюючого органу в прийнятті податкової декларації, поданої ТОВ «Н Стар Компані» з ПДВ за січень 2015 є протиправною, оскільки незнаходження юридичної особи за місцем реєстрації не є перешкодою для подання податкової декларації, або інших звітних документів, обов'язковість яких передбачена законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Пунктом 201.15 ст. 201 ПК України передбачено, що зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі по тексту - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПК України).

Згідно із п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Правовими положеннями п. 49.10 ст. 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Між тим, п. 49.11. ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 жовтня 2014 р. за N 1267/26044 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та досліджено колегією суддів апеляційної інстанції податкова декларація позивача з ПДВ за січень 2015 складена за формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, усі визначені п. 48.3 ст. 48 ПК України обов`язкові реквізити, зокрема, податкова адреса ТОВ «Н Стар Компані» зазначені.

В обґрунтування правомірності своїх дій, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем зазначено, що співробітниками ОУ ДПІ було здійснено виїзд на податкову адресу позивача в ході якого встановлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться. Підприємству встановлено стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження.

Проте, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними, оскільки встановлення факту відсутності юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням, в даному випадку позивача, може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо.

Водночас незнаходження юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання до податкового органу податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, і не може бути передумовою для невизнання податкової декларації платника.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до правових положень ст. 49 ПК України, під час прийняття податкової декларації перевірці підлягають виключно реквізити, що передбачені п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, і лише заповнення платником податків реквізитів декларації з порушенням вимог цих підпунктів є підставою для відмови у прийнятті декларації.

Проте, на думку податкового органу місцезнаходження платника, тобто ТОВ «Н Стар Компані», зазначено не вірно, оскільки останній не знаходиться за зазначеною адресою.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV (далі по тексту - Закон №755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі по тексту - виконавчий орган).

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону № 755 відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «Н Стар Компані» станом на момент подачі вказаної вище податкової звітності, є: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139 (а.с.36), що відповідає інформації, зазначеній у рядку 6 податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, а вказані відомості, згідно витягу, мають статус підтверджених.

Частиною 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості щодо юридичної особи, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є достовірними.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, податковим органом, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням та вжиття останнім заходів по встановленню його місцезнаходження, як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків, встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що у сукупності є передумовою для формування акту про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкова декларація ТОВ «Н Стар Компані» з ПДВ за січень 2015 року, яка не була визнана ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві як звітна, містить у собі такий обов'язковий реквізит як «місцезнаходження (місце проживання) платника податків», що відповідає місцезнаходженню позивача, вказаному в інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави для висновку, що відмова податкового органу в прийнятті звітних документів ТОВ «Н Стар Компані» не створила жодних правових наслідків для платника податків, а податкова декларація останнього з ПДВ за січень 2015 року вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.