Постанова № 61533106, 22.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа № 917/911/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за дорученням № 1853 від 23.05.2016 року

відповідача ОСОБА_2 за дорученням від 23.08.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2457П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року у справі

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", м. Лубни, Полтавська область

про стягнення грошових коштів у сумі 259894,12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України 259894,12 грн. помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення №11 від 18.01.2016 року на рахунок №2600835987102, МФО 300120, ЄДРПОУ 05524713, банк отримувача ПАТ "ОСОБА_3 - Україна", отримувач ПАТ "Лубнигаз".

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що на момент перерахування спірних коштів, ПАТ «Лубнигаз» не міг самостійно розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку через накладений арешт на підставі постанови про арешт коштів боржника від 13.08.2015 року та запровадження процедури ліквідації у ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА». У позивача була можливість реалізувати надане Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні право звернутися до ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» із заявою про задоволення вимог кредиторів протягом ЗО днів з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про відкликання банківської ліцензії. Проте, позивач даним правом не скористався.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить: витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (адреса: вул. Січових Стрільців (вул. Артема), буд. 15, м. Київ, 04053) інформацію про те: 1. чи акцептовано вимоги ПАТ "Лубнигаз" до ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та у якому розмірі; 2. чи звертався з кредиторськими вимогами до ПАТ "Петрокоммерц-Україна" Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава Міністерства оборони України та чи увійшли такі вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку представника позивача, яким вважає недоцільним задоволення вказаного клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що самостійно з такими запитами до банку не звертався і вказаного клопотання у суді першої інстанції не заявляв.

Приймаючи до уваги, що відповідач не обґрунтував неможливість подання вказаних документів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього та враховуючи, що зазначені документи не стосуються предмету спору, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання відповідача у звязку з необґрунтованістю.

Розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26.08.2015 року між ТОВ ТД Лубнигаз (Постачальник), ПАТ "Лубнигаз" (Газотранспортне, газорозподільче підприємство) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави (Споживач) укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №05/16-ЛБ (а.с. 7-12)

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник (відповідач) постачає природний газ (далі-газ) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача (позивача), а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 4.7 Договору оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між субєктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільчого/газотранспортного підприємства за договором на розподіл/транспортування природного газу.

В п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 18.01.2016 р. зазначено, що договір набирає чинності з дати його підписання, а в частині постачання природного газу з 26.08.2015 р. та укладається на строк до 31.12.2015 р. Договір діє в частині поставки газу до 01.03.2016 р., а в частині проведення розрахунків за надані постачальником послуги з постачання газу до повного виконання споживачем своїх зобовязань за цим договором.

У п. 10.2 Договору зазначено, що сторони зобовязуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін.

У Розділі ХІ Договору «Банківські реквізити сторін» зазначено: Постачальник - ТОВ ТД Лубнигаз, 37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, р/р 26031122277168 в Полтавській обласній дирекції АБ Украгазбанк відділення №329/16, МФО 320478; Газотранспортне, газорозподільче підприємство - ПАТ Лубнигаз, 37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87, р/р 2600835987102 в ПАТ ОСОБА_3 Україна, МФО 300120.

З платіжного доручення №11 від 18.01.2016 року вбачається, що позивач перерахував грошові кошти у розмірі 259894,12 грн. (призначенням платежу за постачання транспортування пр.. газу у січні 2016 р. рах, договір 05/16 ЛБ від 26.08.2015 р. д.уг. 1/18.01.2016 р.) на р/р 2600835987102 ПАТ Лубнигаз відкритий в ПАТ ОСОБА_3 Україна, МФО 300120 (а.с.15).

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що дана сума згідно умов договору повинна бути перерахована ТОВ ТД Лубнигаз , як постачальнику, проте помилково перерахована ПАТ Лубнигаз.

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2016 р., 28.03.2016 р. та 06.04.2016 р. позивач направляв на адресу відповідача вимоги відповідачу про повернення помилково перерахованої суми, які залишились без задоволення (а.с.16-18).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Обєктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч.1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно ст. 1213 ЦК України, безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4.7 Договору оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника - ТОВ ТД Лубнигаз (Постачальник).

Проте, з платіжного доручення №11 від 18.01.2016 року вбачається, що відповідач помилково перерахував вказані кошти на рахунок ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (Газотранспортне, газорозподільче підприємство).

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для отримання грошових коштів у сумі 259894,12 грн. і відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач збагатився за рахунок позивача без підстав, встановлених законом чи договором.

До тверджень відповідача про те, що у позивача була можливість реалізувати надане Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні право та звернутися до ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» із заявою про задоволення вимог кредиторів, колегія суддів ставиться критично, оскільки вказаний Закон не розповсюджується на взаємовідносини між банком та позивачем, який не є кредитором банку.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року у справі № 917/911/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 23.09.2016 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.