Рішення № 61532883, 15.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа № 910/31815/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "ТВК "Укрцентр"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 4 538 334, 22 грн.

за участю представників:

від позивача:Корзаченко В.М.- представник за довіреністю б/н від 10.12.2015 р. від відповідача:Севрук В.О.- представник за довіреністю № 2-115 від 06.06.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "ТВК "Укрцентр" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 4 538 334, 22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 110601849 від 09.06.2011 р. в частині своєчасної плати за поставлений товар, внаслідок чого у ПАТ "Укртрансгаз" утворилась заборгованість.

У позові ПАТ "ТВК "Укрцентр" просить суд стягнути з відповідача вартість поставленого, але неоплаченого товару на суму 2 349 839,82 грн., інфляційну складову боргу у сумі 1 867 273,38 грн. та 3 % річних у сумі 321 221,02 грн., а всього - 4 538 334, 22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року по даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 року, позов Публічного акціонерного товариства "ТВК "Укрцентр" було задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованість в розмірі 2 349 839, 82 грн., 3% річних в розмірі 173 736, 50 грн. та інфляційні витрати в розмірі 1 795 474, 74 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 року у справі № 910/31815/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи у судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, не заперечуючи факту порушення зобов'язання, позов не визнав з підстав спливу строків позовної давності, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи з урахуванням висновків Вищого господарського суду України від 01.06.2016 року по даній справі, господарський суд м. Києва прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 09.06.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "Укрцентр" (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 110601849 (далі - договір).

Відповідно до цього договору постачальник зобов'язався у 2011-2012 роках поставити покупцеві товари - плити, листи, плівку, фольгу та стрічку з пластмас без підкладки та без з'єднання з іншими матеріалами (стрічка та обгортка ізоляційна без підклею чого шару (типу ПВХ) для захисту підземних трубопроводів від корозії), зазначених у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

За умовами пунктів 3.1, 3.3 ціна договору становить 7 405 094,17 грн. Ціна за одиницю товару, з урахуванням умов поставки, зазначена у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару по факту поставки (за кожну партію поставленого товару) протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів. Постачальник надає товар покупцю із рахунком-фактурою. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень. При цьому до рахунку-фактури на кожну партію товарів постачальником додаються оригінали видаткової та податкової накладних.

Згідно з п. 5.1 договору строком поставки товарів є: червень 2011 року - квітень 2012 року, але не пізніше 30-ти календарних днів після надання покупцем рознарядки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 10.1 договору).

Також судом встановлено, що 25.04.2012 року та 27.12.2012 року між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 (відповідно), згідно з якими строк поставки товарів було продовжено спочатку до 31 грудня 2012 року, а потім - до 31 грудня 2013 року. Інші умови договору залишилися незмінними та обов'язковими для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку про те, що сторони погодили поставку товару окремими партіями, та відповідно - оплату кожної партії товару, яка мала здійснюватись згідно з товаросупроводжуючою документацією у конкретний для кожної партії строк (протягом 45 днів з дня поставки товару). На вказані обставини звернув також увагу Вищий господарський суд України у постанові від 01.06.2016 року по даній справі.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 7 405 094,13 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними: № 120/2 від 18.07.2011 р. на суму 321 355,66 грн., № 121 від 22.07.2011 р. на суму 584 309,20 грн., № 122 від 22.07.2011 р. на суму 184 870,85 грн., № 123 від 05.08.2011 р. на суму 597 888,02 грн., № 125 від 12.09.2011 р. на суму 263 586,64 грн., № 126 від 19.09.2011 року на суму 320 296,02 грн., № 127 від 27.09.2011 р. на суму 622 312,63 грн., № 133 від 16,12.2011 р. на суму 657 226,87 грн., № 134 від 23.12.2011 р. на суму 61 623,32 грн., № 135 від 27.03.2012 р. на суму 353 860,76 грн., № 136 від 04.05.2012 р. на суму 353 097,42 грн., № 137 від 24.05.2012 р. на суму 224 233,72 грн., № 138 від 01.06.2012 р. на суму 163 849,01 грн., № 139 від 20.06.2012 р. на суму 415 622,03 грн., № 140 від 16.07.2012 р. на суму 62 876,78 грн., № 141 від 20.07.2012 р. на суму 87 817,69 грн., № 142 від 27.07.2012 р. на суму 101 327,18 грн., № 143 від 01.08.2012 р. на суму 208 82736 грн., № 144 від 17.08.2012 р. на суму 175 274,65 грн., № 145 від 21.08.2012 р. на суму 198 623,74 грн., № 146 від 28.08.2012 р. на суму 114 413,28 грн., № 147 від 11,09.2012 р. на суму 145 101,50 грн., № 148 від 20.09.2012 р. на суму 346 838,53 грн., № 149 від 23.10.2012 р. на суму 308 355,48 грн., № 150 від 22.05.2013 р. на суму 531 505,79 грн.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що поставка обумовленого сторонами товару відбувалась окремими партіями із наданням конкретних рахунків-фактур, а також видаткових та податкових накладних по кожній партії товару. Тобто позивачем були дотримані всі умови договору поставки, жодних претензій щодо кількості та якості отриманого товару з боку покупця на адресу постачальника не надходило.

Проте, відповідач зі свого боку оплату поставленого товару по вказаних накладних здійснював неналежним чином, а саме - не у повному обсязі поставлених партій та з простроченням термінів оплати по кожній поставці.

Окрім того, покупець не вказував призначення сплачуваних ним сум, як це було передбачено договором (за рахунком-фактурою по кожній партії товару), натомість, зазначав у своїх платіжних дорученнях однакове призначення платежу - оплата за поставку МТР зг. дог. від 09.06.2011 № 110301849 "ЗУ 2289" в т.ч. ПДВ. Також з матеріалів справи вбачається, що суми часткової оплати відповідача не співпадали з сумами, вказаними у рахунках-фактури та видаткових накладних, що свідчить про порушення відповідачем умов здійснення розрахунків (п. 4.2 договору).

За таких обставин суд приходить до висновку, що часткова оплата вартості товару була здійснена відповідачем не у спосіб, визначений договором, а тому наявні в матеріалах справи банківські виписки та інші платіжні документи про часткову оплату поставленого товару суд не приймає в якості належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на те, що доказів оплати вартості товару відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 7 405 094,13 грн. за видатковими накладними № 120/2 від 18.07.2011 р., № 121 від 22.07.2011 р., № 122 від 22.07.2011 р., № 123 від 05.08.2011 р., № 125 від 12.09.2011 р., № 126 від 19.09.2011 року, № 127 від 27.09.2011 р., № 133 від 16,12.2011 р., № 134 від 23.12.2011 р., № 135 від 27.03.2012 р., № 136 від 04.05.2012 р., № 137 від 24.05.2012 р., № 138 від 01.06.2012 р., № 139 від 20.06.2012 р., № 140 від 16.07.2012 р., № 141 від 20.07.2012 р., № 142 від 27.07.2012 р., № 143 від 01.08.2012 р., № 144 від 17.08.2012 р., № 145 від 21.08.2012 р., № 146 від 28.08.2012 р., № 147 від 11,09.2012 р., № 148 від 20.09.2012 р., № 149 від 23.10.2012 р., № 150 від 22.05.2013 р. за договором.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наявність заборгованості у відповідача за поставлений товар на суму 7 405 094,13 грн. підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін, у зв'язку з чим суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню з ПАТ "Укртрансгаз" на користь позивача.

Разом з тим, у судовому засіданні представник відповідача просив застосувати строк позовної давності до суми основної заборгованості, яка нарахована за видатковими накладними № 139 від 20.06.2012 р., № 140 від 16.07.2012 р., № 141 від 20.07.2012 р., № 142 від 27.07.2012 р., № 143 від 01.08.2012 р., № 144 від 17.08.2012 р., № 145 від 21.08.2012 р., № 146 від 28.08.2012 р., № 147 від 11,09.2012 р., № 148 від 20.09.2012 р., № 149 від 23.10.2012 р.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

На підставі викладеного та з урахуванням п. 4.1 договору судом встановлено, що строк оплати видаткових накладних у відповідача закінчився наступним чином: за видатковою накладною № 139 від 20.06.2012 р. - 05.08.2012 р.; № 140 від 16.07.2012 р. - 30.08.2012 р.; № 141 від 20.07.2012 р. - 03.09.2012 р.; № 142 від 27.07.2012 р. - 10.09.2012 р.; № 143 від 01.08.2012 р. - 16.09.2012 р.; № 144 від 17.08.2012 р. - 01.10.2012 р.; № 145 від 21.08.2012 р. - 07.10.2012 р.; № 146 від 28.08.2012 р. - 14.10.2012 р.; № 147 від 11.09.2012 р. - 28.10.2012 р.; № 148 від 20.09.2012 р. - 04.11.2012 р.; № 149 від 23.10.2012 р. - 09.12.2012 р.

Відповідно за цими накладними строк звернення до суду сплив через три роки, а саме: за видатковою накладною № 139 від 20.06.2012 р. - 06.08.2015 р.; № 140 від 16.07.2012 р. - 31.08.2015 р.; № 141 від 20.07.2012 р. - 04.09.2015 р.; № 142 від 27.07.2012 р. - 11.09.2015 р.; № 143 від 01.08.2012 р. - 17.09.2015 р.; № 144 від 17.08.2012 р. - 02.10.2015 р.; № 145 від 21.08.2012 р. - 08.10.2015 р.; № 146 від 28.08.2012 р. - 15.10.2015 р.; № 147 від 11.09.2012 р. - 29.10.2015 р., № 148 від 20.09.2012 р. - 05.11.2015 р., а за видатковою накладною № 149 від 23.10.2012 р. - 10.12.2015 р. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, з позовом ПАТ "ТВК "Укрцентр" звернулось до суду 17.12.2015 р., тобто після спливу 3-річного строку, визначеного законом для звернення до суду.

Отже, за вказаними видатковими накладними строк позовної давності закінчився, а тому заборгованість за ними стягненню не підлягає.

У судовому засіданні представник позивача просив поновити йому строки на звернення до суду за захистом порушеного права у зв'язку з визнанням відповідачем свого боргу та вчиненням дій, направлених на його погашення, про що свідчать часткові оплати простроченого зобов'язання, зокрема, оплата частини заборгованості 28.02.2014 р.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. визначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

При цьому якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем (п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Зважаючи на те, що в даному випадку оплата товару за договором повинна була здійснюватись в окремо визначені строки (за кожну партію товару), на що також вказав Вищий господарський суд України у постанові від 01.06.2016 р., переглядаючи судові рішення по даній справі, під час нового розгляду справи господарський суд м. Києва дослідив усі обставини, пов'язані із вчиненням відповідачем дій, які б свідчили про визнання ним свого боргу та у кожному випадку встановив, що покупцем такі дії не вчинялись, оскільки часткова оплата за вказаними видатковими накладними відповідачем не здійснювалась (про що зазначалось вище), а претензії постачальника відповідач не визнавав. Отже, суд приходить до висновку, що підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності немає.

За таких обставин суд задовольняє клопотання відповідача про сплив строку позовної давності та вважає, що заборгованість за видатковими накладними № 139 від 20.06.2012 р.; № 140 від 16.07.2012 р.; № 141 від 20.07.2012 р.; № 142 від 27.07.2012 р.; № 143 від 01.08.2012 р.; № 144 від 17.08.2012 р.; № 145 від 21.08.2012 р.; № 146 від 28.08.2012 р.; № 147 від 11.09.2012 р., № 148 від 20.09.2012 р., № 149 від 23.10.2012 р. на загальну суму 2 473 433, 70 грн. стягненню не підлягає у зв'язку зі спливом строку позовної даності.

У той же час, враховуючи, що інші видаткові накладні, а саме - № 120/2 від 18.07.2011 р., № 121 від 22.07.2011 р., № 122 від 22.07.2011 р., № 123 від 05.08.2011 р., № 125 від 12.09.2011 р., № 126 від 19.09.2011 року, № 127 від 27.09.2011 р., № 133 від 16,12.2011 р., № 134 від 23.12.2011 р., № 135 від 27.03.2012 р., № 136 від 04.05.2012 р., № 137 від 24.05.2012 р., № 138 від 01.06.2012 р., № 150 від 22.05.2013 р. на загальну суму 5 240 015,91 грн. залишились не сплаченими, при цьому відповідач не просив застосувати до них позовну давність. Таким чином, заборгованість на вказану суму суд вважає доведеною та такою, що підлягає стягненню.

Разом з тим, суд враховує розмір та межі позовних вимог, заявлених "ТВК "Укрцентр" на суму 2 349 839,82 грн., а також приписи господарсько-процесуального законодавства, відповідно до яких суд не має права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, яке в судовому засіданні не заявлялось, а тому вимоги позивача про стягнення основної заборгованості суд задовольняє у заявлених позивачем межах - на суму 2 349 839,82 грн.

Крім основної заборгованості за договором поставки, позивач також просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 1 867 273,38 грн. та 3 % річних у сумі 321 221,02 грн. за усіма видатковими накладними - № 120/2 від 18.07.2011 р., № 121 від 22.07.2011 р., № 122 від 22.07.2011 р., № 123 від 05.08.2011 р., № 125 від 12.09.2011 р., № 126 від 19.09.2011 р., № 127 від 27.09.2011 р., № 133 від 16.12.2011 р., № 134 від 23.12.2011 р., № 135 від 27.03.2012 р., № 136 від 04.05.2012 р., № 137 від 24.05.2012 р., № 138 від 01.06.2012 р., № 139 від 20.06.2012 р.; № 140 від 16.07.2012 р.; № 141 від 20.07.2012 р.; № 142 від 27.07.2012 р.; № 143 від 01.08.2012 р.; № 144 від 17.08.2012 р.; № 145 від 21.08.2012 р.; № 146 від 28.08.2012 р.; № 147 від 11.09.2012 р., № 148 від 20.09.2012 р., № 149 від 23.10.2012 р., № 150 від 22.05.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаних норм закону суд вважає, що позивач має право на відшкодування понесених ним матеріальних втрат внаслідок невиконання ПАТ "Укртрансгаз" грошового зобов'язання. Проте, статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин за видатковими накладними № 139 від 20.06.2012 р.; № 140 від 16.07.2012 р.; № 141 від 20.07.2012 р.; № 142 від 27.07.2012 р.; № 143 від 01.08.2012 р.; № 144 від 17.08.2012 р.; № 145 від 21.08.2012 р.; № 146 від 28.08.2012 р.; № 147 від 11.09.2012 р., № 148 від 20.09.2012 р. № 149 від 23.10.2012 р., за якими сплив термін позовної давності за основним зобов'язанням, спливла також і позовна давність стосовно вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення відповідачем зобов'язань за цими накладними. Отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Стосовно стягнення іншої частини матеріальних втрат, нарахованих за видатковими накладними № 120/2 від 18.07.2011 р., № 121 від 22.07.2011 р., № 122 від 22.07.2011 р., № 123 від 05.08.2011 р., № 125 від 12.09.2011 р., № 126 від 19.09.2011 року, № 127 від 27.09.2011 р., № 133 від 16,12.2011 р., № 134 від 23.12.2011 р., № 135 від 27.03.2012 р., № 136 від 04.05.2012 р., № 137 від 24.05.2012 р., № 138 від 01.06.2012 р., № 150 від 22.05.2013 р., суд вважає, що у їх задоволенні також необхідно відмовити, оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат за цими накладними здійснювались позивачем за власним розрахунком. При цьому позивач на свій розсуд взяв до уваги період з 02.09.2011 р. по 06.05.2014 р., а також часткові оплати відповідачем основної заборгованості, які судом були відхилені як не доведені належними доказами. З урахуванням цих обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальних втрат по зазначених накладних є необґрунтованими та належним чином не доведеними, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Отже, зважаючи на встановлені у справі обставини та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "ТВК "Укрцентр" до ПАТ "Укртрансгаз" про стягнення 4 538 334, 22 грн. підлягають частковому задоволенню, на суму - 2 349 839,82 грн.

З приводу доводів відповідача про те, що стягнення заборгованості з нього вже відбулося в межах виконавчого провадження за рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2016 р. по даній справі, слід зазначити, що сплата відповідачем вказаних сум була ним здійснена не на підставі договору поставки (про що свідчать матеріали виконавчого провадження та відповідні платіжні документи, наявні у справі), а на підставі судового рішення, яке є окремою правовою підставою для грошового зобов'язання, а тому такі доводи відповідача не мають значення для правильного вирішення спору, що виник з договору.

Крім того, необхідно зазначити, що рішення, на підставі якого відбулась оплата, було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2016 р., а отже, відповідно до ст. 117 ГПК України наказ за цим рішенням повинен бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, а сплачені за ним суми - повернуті особі, які їх сплатила. Тобто у даному випадку оплата заборгованості за договором та оплата стягнутої судом суми мають різну правову природу, у зв'язку з чим відповідно до закону ці оплати мають різні правові наслідки, а тому зарахування сплаченого боргу за судовим рішенням в рахунок оплати зобов'язання за договором неможливе.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, здійснених сторонами під час попереднього розгляду справи, суд враховує положення ч. 3 ст. 49 ГПК України, відповідно до яких, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, а тому судовий збір, сплачений за позов, апеляційну та касаційну скарги по даній справі, незалежно від результатів розгляду справи покладається на відповідача, як на особу, що допустила порушення зобов'язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "ТВК "Укрцентр" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 4 538 334, 22 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Укрцентр" (27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53 А, код ЄДРПОУ 36865203) 2 349 839 (два мільйона триста сорок дев'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 82 коп. основного боргу, 68 075 (шістдесят вісім тисяч сімдесят п'ять) грн. 01 коп. судового збору.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 15 вересня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 22 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.