Рішення № 61532185, 19.09.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/214/16-ц

Провадження №2/592/675/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання Мазіної К.С., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_5, про стягнення грошової компенсації, що становить ? вартості автомобіля,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що вона та ОСОБА_4, відповідач у даній справі, перебували у шлюбі, який був розірваний за рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.02.2015 року. Під час перебування у шлюбі вони придбали автомобіль КІА RIO в автосалоні ПАТ «УкрАвто» за адресою: м.Суми, вул. Харьківска, 77/1 за 190000грн., та зареєстрували його наступного дня 31.08.2012 року, присвоєно державний номер ВМ 4646АХ. Ще у шлюбі відповідач ОСОБА_1, а саме 27.01.2015 року видав довіреність на три місяці з правом розпорядження автомобілем, а саме продати чи обміняти, тобто з метою відчуження, без її згоди. Таким чином відбувся правочин з продажу вказаного автомобіля на суму 160000 грн., що був придбаний у шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. В розумінні ч.ч.1, 2 ст.70 СК України, спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, сторони мають рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном і частки майна дружини та чоловіка є рівними. На час подачі позову до суду, вона не працювала, перебувала у відпустці по догляду за дитиною, має двох доньок від шлюбу з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, та ІНФОРМАЦІЯ_2). Відповідач ОСОБА_1 після відчуження автомобіля грошові кошти від продажу автомобіля вивіз за межі України з метою придбання автомобіля на території Росії, таким чином залишивши її з двома дітьми без засобу для пересування та без засобів для існування. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову суму в розмірі 80000грн., що становить 1/2 вартості автомобіля, яку відповідач отримав за відчуження автомобіля без її згоди.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю з зазначених підстав та просили їх задовольнити. Позивач додатково пояснила, що автомобіль був придбаний за кошти, що подарували їм на весілля, зокрема її батьки подарували 5000 дол.США. Крім того, з ОСОБА_1 вона проживала однією сімєю з листопада 2011 року і у них були гроші, на час весілля були кошти в сумі 80000грн. ОСОБА_1 також був одним із засновників та директором ТОВ «Вайт Снейк», мав дохід від цієї діяльності. Доказів передання ОСОБА_6 коштів ОСОБА_1 для придбання автомобіля «КІА RIO» надано не було. Якщо ОСОБА_6 вважає, що вона приймала участь у придбанні автомобіля, вона мала змогу звернутися до суду та у судовому порядку визнати своє право на частку чи право власності на весь автомобіль, але з такими вимогами ОСОБА_6 до суду не зверталася.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши, що автомобіль НОМЕР_1, придбаний особисто ОСОБА_1, з автосалону ПАТ «Суми-Авто» за 144000 грн., тобто менше ніж за два тижні після укладення шлюбу. Якихось доказів на підтвердження отримання і використання за цей короткий час спільно нажитих подружжям коштів, чи особистих коштів позивачки до суду не надано. ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу автомобіля не згадується, участі в його придбанні та реєстрації не приймала. Посилання позивачки на те, що на придбання автомобіля використані кошти, що подарували на весіллі без вказівки суми, підтверджені тільки свідченнями її матері ОСОБА_2. Вони не можуть використовуватись як доказ, оскільки остання є зацікавленою особою, вона нібито особисто подарувала 5000 доларів США. Договори дарування нерухомої речі та валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесяти кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладаються обов'язково у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідач ОСОБА_1 30 серпня 2012 року продав автомобіль «MITSUBISHI Outlander 2.0», 2008 року випуску, який успадкувала його матір ОСОБА_6, ОСОБА_7 та її чоловіку в м.Суми. Отримані кошти він в той же день (30 серпня 2012 року) вклав у придбання автомобіля «КІА RIO», який зареєстрував на своє ім'я. Факт належності автомобіля «MITSUBISHI Outlander 2.0», 2008 pоку випуску, обставини його відчуження підтверджуються копією відповідної довіреності, датованої 30 серпня 2012 року. Це підтвердила допитана як свідок ОСОБА_6 27 січня 2015 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з правом розпорядження автомобілем. Ця довіреність видавалась на строк три місяці - до 27 квітня 2015 року. Фактичне відчуження автомобіля «КІА RIO» відбулось тільки 24 квітня 2015 року і новим його власником став ОСОБА_8 Таким чином фактичний продаж автомобіля, що належав ОСОБА_4 відбувся в квітні 2015 року, тобто через два місяці після розірвання шлюбу з позивачкою. Шлюб ОСОБА_10 і позивачки розірваний рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми 13 лютого 2015 року. Закон передбачає не тільки «презумпцію» права спільної власності на майно подружжя, але і визначає можливість права особистої власності на майно, яке було придбане не за рахунок «спільно нажитого», а за кошти, до яких позивачка не могла мати ніякого відношення, що і було в даному випадку. Позивачка по справі не надала доказів відносно дійсної вартості проданого автомобіля «КІА RIO». Крім того, не відповідають дійсності викладені в позові обставини, що відповідач не надає допомогу на утримання дітей. Він в 2015 році перерахував позивачці 35200рос.рублів, ОСОБА_6 перераховувала позивачці кошти по 2000грн. майже кожного місяця. За домовленістю з позивачкою в рахунок сплати аліментів на дітей була придбана трьохкімнатна квартира в м.Суми на імя відповідача ОСОБА_1, але позивач не бажає підписувати угоду про передачу цієї квартири у власність дітей. Всі пояснення позивача спростовані доказами у справі. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Свідок ОСОБА_6 матір відповідача ОСОБА_1 пояснила, що у її сина був автомобіль MITSUBISHI Galant, 2008 року, цей автомобіль був оформлений на неї. Потім цей автомобіль потрапив в ДТП, був пошкоджений. Син взяв у неї в користування автомобіль «MITSUBISHI Outlander 2.0», 2008 року випуску, який вона успадкувала після смерті чоловіка. Також син брав у неї в користування автомобіль ВАЗ-2109. 18.08.2012 року у сина було весілля, а 30.08.2012 року син вирішив поміняти автомобіль. Була виписана генеральна довіреність і цей автомобіль «MITSUBISHI Outlander 2.0» був проданий ОСОБА_7 за 16000 дол.США. Вона допомагала сину, близько 15000грн. передала сину до весілля, на весілля подарувала 10000грн. Двоюрідний брат ОСОБА_11 подарував на весілля 500 дол.США. Автомобіль KIA Rio був придбаний за кошти від продажу автомобіля «MITSUBISHI Outlander 2.0» і за кошти, які вона подарувала на весілля. 16000дол.США вона передала сину для придбання автомобіля КІА Rio і ще додала 2000дол.США.

Свідок ОСОБА_2 матір позивачки, пояснила, що на весілля своєї доньки вона подарувала 5000 дол.США, гості також дарували кошти на весілля. Її донька та ОСОБА_1 користувалися автомобілем ОСОБА_6, марку автомобіля не памятає. В серпні 2012 року продали автомобіль

ОСОБА_6, потім спільно придбали собі автомобіль (їй не відомо, чи кошти залишили собі, чи віддали ОСОБА_6О.). Також восени 2012 року її донька з ОСОБА_1 допомагали ОСОБА_6 придбати новий автомобіль, за які кошти придбавався цей автомобіль їй невідомо. Вона весь час допомагала доньці. Грошові кошти - допомога при народженні дитини зберігалася у сейфі у двоюрідного брата відповідача ОСОБА_11, потім ці кошти забрав відповідач. При оформленні допомоги при народженні дитини відповідач декларував, що не має доходів. Щодо передачі коштів ОСОБА_6 ОСОБА_1 їй нічого не відомо. За які кошти був придбаний автомобіль КІА Rio їй не відомо, але вона знає, що у доньки та ОСОБА_1 були кошти для придбання автомобіля. Цим автомобілем користувалися як відповідач, так і її донька ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, показання свідків, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.4). У шлюбі сторін народилося двоє дітей ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.9,10 т.1).

Шлюб був розірваний за рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.02.2015 року (а.с. 5 т.1).

30.08.2012 року відповідач ОСОБА_1 придбав в ПАТ «Суми-Авто» автомобіль KIA моделі Rio, випуску 2012 року, вартістю 144000грн., що підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля від 30.08.2012 року, специфікацією, довідкою-рахунком (а.с.184-189 т.1). 31.08.2012 року цей автомобіль був зареєстрований у ВРЕР-6 УДАІ в м.Києві за ОСОБА_1 з видачею номерних знаків ВМ4646АХ.

27.01.2015 року відповідач ОСОБА_1 видав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_8, ОСОБА_9 на право розпорядження, керування транспортним засобом автомобілем KIA моделі Rio, випуску 2012 року, р.н. ВМ 4646АХ (а.с.176 т.1).

Згідно з інформацією регіонального сервісного центру в Сумській області (а.с.47 т.1) 22.04.2015 року зазначений автомобіль перереєстровано на нового власника на ОСОБА_14 з видачею номерних знаків АА4580МО.

На даний час власником автомобіля є третя особа ОСОБА_5, яка придбала автомобіль 04.06.2015 року у ПП «ФАРТ 1», автомобіль перереєстровано на нового власника ОСОБА_5 (а.с.47, 73-75, 79-80 т.1). З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який надала суду ОСОБА_5, вбачається, що попереднім власником автомобіля був ОСОБА_14 (а.с.77 т.1).

Позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, що спірний автомобіль є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, автомобіль був придбаний в період шлюбу, за їх з відповідачем спільні кошти, вони спільно проживали з листопада 2011 року, мали кошти для придбання автомобіля, в тому числі і ті, які подарували на весілля.

Представник відповідача заперечував, що автомобіль був придбаний за спільні кошти сторін.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України при розгляді справи №6-2641цс15 (постанова від 16.12.2015 року) належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі №6-1327цс15 належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статті 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен на підставі доказів встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.

Сума коштів, яка була подарована подружжю ОСОБА_1 на весілля, не підтверджена доказами, відповідними договорами дарування коштів.

Згідно з ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ст.719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує пятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Допитані судом як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_2, є близькими родичами сторін, показаннями свідків не можуть підтверджуватися обставини щодо вчинення правочину з дарування коштів відповідно до ст.218 ЦК України. Отже, судом відхиляються як доказ показання цих свідків.

Згідно з ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки сторони не підтверджують певну визначену суму коштів, яка була їм подарована на весілля, а договори дарування цих коштів не укладалися, суд не має підстав стверджувати про конкретну суму коштів, подарованих на весілля, належних подружжю ОСОБА_6.

Позивач ОСОБА_1 протягом 2012 року обіймала посаду державного службовця і нарахована позивачу заробітна плата за 3-й квартал 2012 року становила 9114грн., виплачена за 3-й квартал в сумі 6964грн., що підтверджується відомостями з ДПІ в м.Суми (а.с.237 т.1).

З доходів позивача ОСОБА_1 за 2012 рік, які задекларовані нею як державним службовцем, вбачається, що цих коштів недостатньо для придбання автомобіля, а на час придбання автомобіля в серпні 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі менше місяця.

Згідно з інформацією ДПІ в м.Суми (а.с.240 т.1) інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 01.11.2011 року по 30.09.2016 року відсутня.

Позивачем ОСОБА_1 наприкінці судового розгляду були надані документи, відповідно до яких ОСОБА_1 з 2001 року є одним із засновників ТОВ ВКП «Вайт Снейк», а з 2006 року ОСОБА_1 призначений на посаду директора цього товариства, яку обіймає і на цей час (а.с.71-81 т.2). Незважаючи на надання цих документів, відсутні докази щодо отриманої заробітної плати чи іншого доходу відповідачем ОСОБА_1 за серпень 2012 року (шлюб укладений 18.08.2012 року), які б належали до спільної сумісної власності подружжя.

Стосовно тверджень представника відповідача про продаж автомобіля «MITSUBISHI Outlander 2.0», 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_2, власником якого була ОСОБА_6, а користувався ОСОБА_1 і використання коштів від продажу цього автомобіля для придбання автомобіля KIA моделі Rio в серпні 2012 року.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане 21.02.2012 року (а.с.209 т.1), ОСОБА_6 успадкувала після смерті ОСОБА_15, зокрема, автомобіль «MITSUBISHI Outlander 2.0», 2008 року випуску, р.н. ВМ 3953АК.

30.08.2012 року ОСОБА_6 видала довіреність ОСОБА_7 на право розпорядження належним їй автомобілем «MITSUBISHI Outlander 2.0», 2008 року випуску, р.н.НОМЕР_2 (а.с. 210 т.1 ).

Як стверджує представник відповідача фактично автомобіль був проданий ОСОБА_7 та її чоловіку, а отримані кошти вкладені ОСОБА_1 в придбання автомобіля KIA моделі Rio 30.08.2012 року.

Суду не надані докази, які б підтверджували передачу коштів за автомобіль «MITSUBISHI Outlander 2.0» ОСОБА_7 ОСОБА_1 чи ОСОБА_6, суму цих коштів та використання цих коштів для придбання спірного автомобіля. Такий правочин відповідно до норм цивільного законодавства не укладався.

Отже, автомобіль KIA моделі Rio, випуску 2012 року, був придбаний в період шлюбу, але досліджені судом докази не підтверджують придбання цього автомобіля за спільні кошти подружжя, через дванадцять днів після укладання шлюбу.

Позивач ОСОБА_1 стверджувала в суді, що вона та ОСОБА_1 проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу з листопада 2011 року.

З вимогою про встановлення факту проживання однією сімєю до реєстрації шлюбу позивач ОСОБА_1 до суду не зверталася, відповідно такий факт судом не встановлювався.

Крім того, позивач, заявляючи вимогу про стягнення ? вартості автомобіля у розмірі 80000грн. не надала доказів щодо дійсної вартості автомобіля КІА Rio.

Судом розяснювалося позивачу, її представнику стосовно визначення ринкової вартості автомобіля , яка встановлюється експертним шляхом, але позивачем, її представником не було заявлено клопотання щодо визначення ринкової вартості автомобіля.

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.60 СК України, ст.208 ЦК України, правовими висновками Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі №6-2641цс15, від 18.05.2016 року у справі №6-1327цс15, ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 208, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_5, про стягнення грошової компенсації, що становить ? вартості автомобіля, за необгрунтованістю.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під чає проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А. Котенко