Ухвала суду № 61531527, 23.06.2014, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3489/13-к

Провадження № 1-кп/444/7/2014

УХВАЛА

судового засідання

23 червня 2014 року Жовківський районний суд Львіської області у складі :

головуючого судді Мартинишин Я. М.

при секретарі Дмитроца З.В.

з участю прокурора Пелешко П.І.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

під час проведення судового засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 внесеному в ЄДРДР за № 12013150240000700 від 03.07.2013 року підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Жовківського районного суду Львівської області 14.11.2013 року надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Захисник ОСОБА_1 на стороні обвинуваченого в судовому засіданні заявив ряд клопотань, а саме : про визнання недопустимими доказами у кримінальному провадженні за № 12013150240000700 , протоколи допиту свідка ОСОБА_3, /а .с.79-82/, та свідка ОСОБА_4, /а.с.83-86/, та надані ними в судовому засіданні 27.11.2013 року пояснення та припинити їх дослідження в судовому засіданні, у зв»язку із оголошеними та наведеними у даному клопотанні підставами. Також просить визнати неналежним доказом у даному кримінальному провадженні протокол про результати здійснення оперативно-технічних заходів, від 22.07.2013 року, за результатами здійснення ОТЗ №2 /а.с.135-151/, та показання допитаних в судовому засіданні свідків : ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та припипинити їх дослідження в судовому засіданні.

Окрім того заявив клопотання про визначення моменту затримання його підзахисного обвинуваченого в даному кримінальному провадженні ОСОБА_2, з 01 год. 30 хв. 24.09.2013 року, тобто з моменту його затримання працівниками міліції за місцем проживання, а не з часу складання протоколу затримання тобто з 02 год. 10 хв. 24.09.2013 року,та прийняти до уваги вказаний час при постановленні процесуальних судових рішень відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні.

Крім того, в судовому засіданні захисником оголошено промову в якій останній просить ухвалити вирок, яким виправдати підзахисного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у зв»язку із встановленням відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та не встановленням достатності доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Обраний обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, та звільнити останнього з під варти в залі судового засідання.

А тому у зв»язку із наведених та оголошених в вище сказаних клопотаннях захисником ОСОБА_1 підставах просить дані клопотання задоволити .

Прокурор в судовому засіданні , щодо заявлених клопотаннь заперечив , оскільки такі є безпідставними та заявлені захисником з метою затягування даного кримінального провадження, та просить суд такі відхилити.

Обвинувачений підтримав заявлені клопотання свого захисника-адвоката , та просить суд такі задоволити .

Відповідно до ст.350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення .У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим , що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні , якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження , потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до вимог ст.257 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, оголосити протоколи та інші документи.

Показами з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Суд має право визнати допустимим доказом покази з чужих слів, незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі покази є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

В даному випадку, обвинувачений та захисник, звертаючись до суду з клопотанням про визнання доказів недопустимими , захисник посилається на те , що допити були проведені з порушенням ст.97 ч.7 КПК України, у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження .

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження Том 2 /а.с.79-86/ свідки ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 , допитувались як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні в якості свідків 27.11.2013 року, покази останніми надавались не із чужих слів, а щодо проведення роботи оперативного підрозділу під час проведення слідчих дій.

Згідно з вимогами пунктів 17, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України по питанням судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» висновки суду по оцінці доказів необхідно викладати в вироках в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви щодо достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних та виключення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Водночас у ч.3 ст. 62 Конституції закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Між тим, суд, враховуючи стадію судового розгляду , приходить до висновку про відсутність даних про те , що надані покази свідків , та протокол про результати здійснення оперативно-технічних заходів від 22.07.2013 року , які захисник та обвинувачений просить визнати недопустимими доказами у справі були отримані з порушенням процесуального порядку їх отримання чи незаконним шляхом. За таких обставин , у суду , на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує захисник, у зв»язку з чим клопотання захисника та обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання захисника-адвоката ОСОБА_1 від 20.06.2014 року №53-с , суд приходить до наступних висновків .

Відповідно до ст.209 КПК України , особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

1. При вчиненні громадянином України, іноземцем або особою без громадянства кримінального правопорушення або замаху на його вчинення, чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється в його вчиненні, або у разі якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, потерпілий або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин, службовою особою, уповноваженою здійснити затримання, вживаються негайні заходи з припинення протиправних дій підозрюваного, що в подальшому супроводжується обмеженням його волі та унеможливленням вчиняти будь-які дії, спрямовані на заподіяння шкоди інтересам суспільства.

У будь-якому випадку працівник правоохоронного органу або ж залишається на місці події разом із затриманою особою, або ж самостійно доставляє її до відповідного правоохоронного органу. У такому разі момент затримання особи визначається у двох аспектах:

1) коли особа фактично затримана працівником органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, інших правоохоронних органів на місці вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після його вчинення і вимушена залишатися поряд із працівником правоохоронного органу, який із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або без такого утримує її на місці події. Наприклад, працівник міліції у громадському місці затримав грабіжника, який щойно вчинив злочин, при цьому утримує його до прибуття слідчо-оперативної групи. У даному випадку особа вважається затриманою з моменту її фізичного утримання працівником міліції з метою унеможливлення її подальшого пересування та продовження протиправної діяльності;

2) коли особу затримано громадянином України, іноземцем або особою без громадянства, тобто не уповноваженою на затримання особою, безпосередньо на місці вчинення кримінального правопорушення або після його вчинення, то моментом затримання такої особи є доставлення її до найближчого правоохоронного органу, службові особи якого уповноважені процесуально оформити таке затримання.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 був доставлений в найближчий правоохоронний орган на підставі про, що службовою уповноваженою особою процесуально було складено протокол затримання, що підтверджується матеріалами кримінального провадження а саме, протоколом затримання Том 2 /а.с.53-58/.

А тому суд вважає таке передчасним , оскільки відповідно до ст.374 КПК України, при винесенні вироку суду, вирішується питання про час- момент затримання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Так ,щодо клопотання - промови захисника від 20.06.2014 року № 56-с, суд враховуючи стадію судового розгляду даного кримінального провадження , вважає , що таке є передчасним , а тому таке слід долучити до матеріалів кримінального провадження та врахувати наведені захисником в такому клопотанні обставини та мотиви при винесенні процесуального рішення по даному кримінальному провадженні.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали провадження та обставин справи, перевіривши законність та обґрунтованість заявлених захисником клопотань, суд приходить до висновку що такі є безпідставними та не підлягають задоволенню . Також суд розцінює заявлені клопотання захисника-адвоката ОСОБА_1 , а саме їх послідовність, повторність подачі для розгляду із тих самих підстав, як спосіб затягування розгляду даного кримінального провадження з метою уникнення від кримінальної відповідальності його підзахисного обвинуваченого по даному кримінальному провадженні ОСОБА_2

Керуючись ст. ст.84,89,97,209,350,369,372,392 КПК України,-

У Х В А Л И В :

У клопотаннях захисника-адвоката ОСОБА_1 від 20.06.2014 року №13-с, та від 20.06.2014 року №55-с - відмовити .

У клопотаннях захисника-адвоката ОСОБА_1 від 20.06.2014 року №53-с, та від 20.06.2014 року №56-с - відмовити у зв»язку із тим, що такі подані передчасно.

Письмові клопотання № 13-с, №55-с, №53-с, №56-с від 20.06.2014 року долучити до матеріалів даного кримінального провадження.

Копію ухвали вручити прокурору, адвокату-захиснику, обвинуваченому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Мартинишин Я. М.