Ухвала суду № 61531155, 22.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3939/16 Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.

Є.У. № 310/5153/15 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кримської О.М.,

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності від 05 вересня 2013 року йому належить на праві власності ? частка комплексу будівель, розташованих на земельній ділянці загальною площею 0,2348 га. по вул. Макарова, 16-в у м. Бердянську. Інша половина зазначеного комплексу належить відповідачу. На підставі договору оренди землі від 12 квітня 2012 року він користується земельною ділянкою і побудував готель. Відповідач без його дозволу самовільно побудував будівлю, що розташована на його земельній ділянці, чим порушує його права власника, оскільки він не має можливості володіти та розпоряджатися нерухомим майном. Зменшення площі земельної ділянки за рахунок самовільного будівництва відповідачем порушує його права землекористувача, оскільки він не може використовувати земельну ділянку в повному об'ємі. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив усунути перешкоди у користування земельною ділянкою, загальною площею 0,2348 га, що розташована по вул. Макарова, 16-в, у м. Бердянську, шляхом знесення побудованих ОСОБА_4 самочинних будівель.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення задоволено. Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,2348 га, що розташована по вул. Макарова, 16-в у м. Бердянську Запорізької області шляхом знесення самочинних споруд, побудованих ОСОБА_4

Постановою головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 21 червня 2016 року відкрито виконавче провадження. ОСОБА_5 запропоновано у строк до 27 червня 2016 року добровільно виконати рішення суду.

4 липня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що він являється співвласником ? частки комплексу будівель, розташованих на земельній ділянці загальною площею 0,2348 га. по вул. Макарова, 16-в у м. Бердянську. Ніяких самочинних споруд на спірній земельній ділянці не існує. Між сторонами виник спір з приводу нерухомості, розташованої на суміжній земельній ділянці №16-г, проте вказана нерухомість належить іншій особі.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_5, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. 369 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник не довів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Як передбачено ч.2 ст. 369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Відповідно до ч.4 ст. 369 ЦПК України, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Матеріально-правові підставі для припинення цивільно-правових зобовязань передбачені главою 50 розділу 1 книги п'ятої ЦК і можуть припинятися, зокрема, внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припиненням зобов'язання переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема, видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили(крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Зазначені у ч.4 ст. 369 ЦПК України інші причини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, не стосуються.

Як встановлено судом, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2016 року усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,2348 га, що розташована по вул. Макарова, 16-в у м. Бердянську Запорізької області шляхом знесення самочинних споруд, побудованих ОСОБА_4

Постановою головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 21 червня 2016 року відкрито виконавче провадження. ОСОБА_5 запропоновано у строк до 27 червня 2016 року добровільно виконати рішення суду.

Зазначене рішення не виконано та не втратило законної сили, що не оспорюється сторонами у справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви боржника, суд дійшов висновку, що наведені в ній причини, з яких заявник вважає, що отриманий стягувачем виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, до зазначених у ч.4 ст. 369 ЦПК України матеріально-правових чи процесуально-правових підстав для цього не відносяться, тому правомірно відмовив у задоволенні заяви за її безпідставністю.

Доводи заявника про відсутність на спірній земельній ділянці самочинних споруд, про їх розташування на суміжній ділянці являються неспроможними, оскільки суперечать висновкам апеляційного суду, викладеним у мотивувальній частині судового рішення від 10 травня 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди боржника з рішенням апеляційного суду, яке не може бути переглянуто судом першої або апеляційної інстанції в порядку ст. 369 ЦПК України. Всі ці доводи повторюють обставини, що були викладені у запереченнях боржника проти позову і яким суд надав правову оцінку у своєму рішенні, додаткового правового аналізу вони не потребують.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: