Ухвала суду № 61531145, 16.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/8660/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1372/16 Головуючий в 1-й інстанції: Дараган Л.В.

Єдиний унікальний № 320/8660/15-к

Категорія: ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.2 КК України Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Шаповал О.С.

суддів: Гріпаса Ю.О., Мульченка В.В.

при секретарі Корнієнко О.О.

за участю: прокурора Стоматової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080140001565, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рівне Мелітопольського району Запорізької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

встановила:

До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернулась захисник ОСОБА_3 /т. 3 а.п. 27-28/, в якій просить вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.06.2016 року щодо ОСОБА_2 /т. 3 а.п. 3-18/ змінити та призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та звільнивши з-під варти у залі суду.

Апелянт просить врахувати, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєних злочинах та у судовому засіданні неодноразово вибачився перед потерпілими, якими цивільні позови заявлені не були; має постійне місце проживання, де мешкає разом з цивільною дружиною та по якому позитивно характеризується; на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також його ставлення до своїх протиправних вчинків.

Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України до п'яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

Строк відбування покарання постановлено обчислювати з моменту фактичного затримання - з 08 години 19.08.2015 року, в який на підставі ст. 72 ч. 5 КК України зарахований строк попереднього ув'язнення за період з 19.08.2015 року по 16.06.2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вироком, до набрання ним законної сили, щодо обвинуваченого залишений запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

У вироку також зазначено, що ОСОБА_2 раніше судимий:

- 29.04.1991 року Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки;

- 26.11.1991 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 140 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі; звільнений 28 червня 1994 року умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 3 дні;

- 09.04.1999 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140 КК України до двох років позбавлення волі; звільнений 03 березня 2001 року по відбуттю терміну покарання;

- 26.09.2002 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі; звільнений 30 квітня 2003 року по відбуттю терміну покарання;

- 28.01.2005 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі;

- 22.09.2006 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 4 ст. 187 КК України до десяти років позбавлення волі; звільнений 13 жовтня 2014 року по відбуттю терміну покарання.

По цьому провадженню обвинувачення висувалось і обвинуваченому ОСОБА_4, щодо якого ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.05.2016 року кримінальне провадження закрите у зв'язку зі смертю обвинуваченого (т. 2 а.п. 124-126).

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, визнавши можливим розгляд апеляційної скарги захисника за її відсутності відповідно до заяви від 01.09.2016 року та обвинуваченого, який не подавав заяви про участь у судовому засіданні апеляційного суду, доходить наступного висновку.

Суд першої інстанції визнав обвинуваченого винним та засудив за те, що він при обставинах, наведених у вироку, в період з 29.03.2015 року по 19.08.2015 року вчинив 27 епізодів таємного викрадення майна (крадіжки) потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, а також 03.07.2015 року незаконно заволодів транспортним засобом - скутером «Хонда Такт», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 потерпілого ОСОБА_32

Суд, встановивши фактичні обставини подій, дії обвинуваченого кваліфікував ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, в інше приміщення та сховище, та за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Виходячи з того, що зазначені обставини в апеляційному порядку не оскаржуються, у тому числі і в частині призначеного обвинуваченому покарання, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок перевіряється в межах апеляційної скарги, в якій заявлені вимоги про застосування до призначеного обвинуваченому покарання звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Згідно з вироком, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи обвинуваченому покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до тяжких злочинів, особу винного, а саме те, що він визнав вину та щиросердно покаявся у вчиненому, за місцем мешкання характеризується задовільно, врахував всі встановлені по провадженню обставини, у тому числі те, що матеріальний збиток відшкодований частково шляхом вилучення викраденого, та ті, що пом'якшують покарання, до яких відніс: визнання вини та щире каяття, задовільну характеристику за місцем проживання та часткове повернення потерпілим майна.

Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Вирішуючи питання стосовно покарання, суд зазначив, що обвинувачений раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, що оцінив, як підвищену суспільну небезпеку та небажання стати на шлях виправлення, і дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому за 27 епізодів крадіжок покарання у виді позбавлення волі на строк, який межує з мінімальним, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, за злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, призначив мінімальний строк у виді позбавлення волі, передбачений санкцією частини статті закону, остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначив шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При призначенні покарання, як за вчинені злочини, так і остаточного, суд дотримався вимог кримінального закону, що ніким не оскаржується і не дає підстав колегії суддів з ним не погоджуватись.

В апеляційній скарзі захисником ставиться питання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з посиланням на обставини, які були враховані судом при призначенні обвинуваченому покарання і які не узгоджуються з вимогами ст. 75 КК України, нормами частини першої якої визначено, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більш п'яти років суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Наявність у обвинуваченого непогашених судимостей, кількість епізодів вчинених ним нових злочинів через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, незалежно від його ставлення до вчиненого, вказують на неможливість виправлення без відбування реального покарання і, отже, виключають застосування до призначеного обвинуваченому покарання норм ст. 75 КК України.

Вироком у строк відбування обвинуваченим покарання на підставі ст. 72 ч. 5 КК України зарахований строк попереднього ув'язнення за період з 19.08.2015 року по 16.06.2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 на час апеляційного розгляду тримається у місці попереднього ув'язнення, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, йому в строк відбування покарання за вироком підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення за період з 17.06.2016 року по 16.09.2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2016 року по кримінальному провадженню щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання за вироком строк його попереднього ув'язнення за період з 17.06.2016 року по 16.09.2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

О.С. ШаповалЮ.О. ГріпасВ.В. Мульченко