Постанова № 61529396, 23.09.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/571/16

Справа №754/11204/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2016 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Панченко О.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.09.2016 року звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду з позовом, визнати неправомірними дії Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення до відповідача з 15.12.2014 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 15.12.2014 року вона зверталася до Управління ПФУ у Дарницькому районі м. Києва про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах. Листом від 29.12.2014 року Управління відмовило їй у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки відсутній стаж по списку №2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по досягненню 53 років. 25.02.2015 року та 02.05.2015 року позивач повторно звернулася до управління з заявою про призначення пенсії та надала пільгову довідку і трудову книжку зі зміненими записами. Проте, управлінням ПФУ знову їй було відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність стажу по списку №2 для призначення пенсії по досягненню 53 років - 5 років. Вважає таку відмову в призначенні їй пенсії на пільгових умовах протиправною, тому була вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

21.09.2016 року представником відповідача - Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві подано до суду письмові заперечення проти позову, в яких останній не погоджуючись з позовом, просив відмовити у його задоволені.

На підставі ст. 183-2 КАС України розгляд справи проводиться у скороченому провадженні, без виклику сторін, які беруть участь у справі, та без проведення судового засідання.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, подані відповідачем заперечення на позов, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно із п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці позивача 11.11.1993 року позивачу було присвоєно третій розряд машиніста потоково-механізованих ліній та машин та переведена машиністом потоково - механізованих цигарково - сигаретних ліній та машин папіросо - сигаретного цеху. 23.05.2003 року вона була звільнена з вищезазначеної посади.

Професія машиніста потоково-механізованих цигарково - сигаретних ліній та машин віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах Розділ ХХІІ Харчова промисловість п. 5 Тютюнове виробництво і виробництво відновленого тютюну код. 2240500а-14048 затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 р. №162.

Пільговий стаж позивача по Списку №2 за період з 11.11.1993 року по 29.04.1999 року складає 5 років 5 місяців 19 днів та підтверджений пільговими довідками, що видані ПрАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» та знаходяться в матеріалах пенсійної справи позивача.

Згідно наказу №148 від 10.06.1996 року по Українсько-німецькому АТ «Ремтсма-Київ» тютюнова фабрика» професія машиніста потоково-механізованих цигарково - сигаретних ліній та машин атестована та віднесена до робочих місць з шкідливими умовами праці, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по списку №2.

15.12.2014 року позивач зверталася до Управління ПФУ у Дарницькому районі м. Києва про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Листом від 29.12.2014 року Управління відмовило їй у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки відсутній стаж по списку №2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по досягненню 53 років.

25.02.2015 року та 02.05.2015 року позивач повторно звернулася до управління з заявою про призначення пенсії та надала пільгову довідку і трудову книжку зі зміненими записами. Проте, управлінням ПФУ знову їй було відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність стажу по списку №2 для призначення пенсії по досягненню 53 років - 5 років.

26.07.2016 року позивач звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві із скаргою на дії відповідача.

23.08.2016 року їй було надано відповідь про те, що Управління діяло в межах наданих йому повноважень.

За правилами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра соціальної політики України, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є підвідомчими органами Фонду та разом утворюють систему органів Фонду.

Преамбула Закону «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що всім непрацездатним громадянам України гарантується право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Держава гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

Відповідно до статті 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначений постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 (далі-порядок).

Так пункт 3 порядку передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пункт 20 порядку передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Крім цього, суд зазначає, що пунктом 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).

До спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд застосовує постанову Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах».

Як було встановлено судом, на час звернення позивача до Управління з заявами про призначення пільгової пенсії їй виповнилося повних 53 роки, загальний стаж роботи згідно приписів трудової книжки складає більш ніж 20 років, пільговий стаж, що підтверджений атестацією робочих місць за умовами праці складає повних 5 років.

З'ясувавши обставини справи та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд констатує що позивач була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці, який дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, має необхідний стаж роботи зі шкідливими умовами.

Отже позивач відповідно до норм чинного законодавства має право на отримання на пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Відповідно до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, констатує, що відповідач не довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, досліджені судом докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з 26.07.2016 року, а саме з моменту її звернення до Головного управління ПФУ в м. Києві із скаргою про надання розпорядження Лівобережному об»єднаному управлінню ПФУ призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 94 КАС, суд зазначає, що з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 551 грн. 21 коп.

Керуючись статтями 19, 46 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. 2, 18, 71, 93, 99, 100, 104, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Лівобережне Об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, а саме з 26.07.2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551,21 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. М. Панченко