Рішення № 61528217, 20.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12739/15-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/4965/16 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 55 20.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ФОП ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 24 245 грн. та 5 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10 квітня 2013 року по 31 травня 2015 року ОСОБА_2 працювала у позивача продавцем-консультантом у торгівельній точці, що знаходиться по АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що вона уклала з відповідачем договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність у зв'язку з діяльністю по продажу ювелірних виробів із золота та срібла. Згідно акту переобліку від 07 травня 2016 року позивачем було виявлено нестачу виробів із золота 585 проби на суму 24 245 грн., а саме: підвіски вагою 0,93 грами на суму 1 440 грн.; підвіски 9 вагою 2,88 грами на суму 4 320 грн.; підвіски вагою 0,75 грами на суму 1 125 грн.; сережки вагою 5,5 грами на суму 11 000 грн.; ланцюжка вагою 1,96 грами на суму 2 940 грн.; ланцюжка вагою 2,28 грами на суму 3 420 грн. Внутрішньою перевіркою встановлено, що нестача трапилась в період передачі цінностей у продаж до 31 жовтня 2014 року з вини відповідача. Згідно акту документальної перевірки, проведеної аудитором «Аудиторської компанії» Трансконтиненталь» відповідно до прибуткової накладної та акту - накладної прийому - передачі готової продукції вказані роботи із золота в кількості 6 шт. були придбані ФОП ОСОБА_3 та передані в продаж згідно внутрішніх накладних на торгівельну точку за вищезазначеною адресою. Позивач зазначає, що для узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку у ФОП ОСОБА_3 використовувався обліковий регістр у вигляді зошита руху товару, який складений та підписаний матеріально-відповідальною особою. Щодо вказаних виробів із золота у кількості 6 шт., відомості про їх наявність на 31 жовтня 2014 року відсутні, але в акті переобліку від 31 жовтня 2014 року, складеного відповідачем, вони зазначені, як такі що існують.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року позов ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 24 245 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що договір про повну матеріальну відповідальність укладався не лише з нею, а й з двома іншими особами, які також працюють на посаді продавця-консультанта у вищезазначеній торгівельній точці. Висновок аудита підтверджує лише факт документальної нестачі 6 ювелірних виробів, але жодним чином не доводить вини саме ОСОБА_2 у виявленій нестачі. Будь-які докази того, що саме відповідач винна у нестачі ювелірних виробів у матеріалах справи відсутні. Крім того, ОСОБА_2 зверталася до прокуратури зі скаргою з приводу вимагання позивачем у відповідача коштів та безпідставного звинувачення у крадіжці. В договорі про повну матеріальну відповідальність зазначено, що продавці повинні брати участь в інвентаризації ввірених їм матеріальних цінностей, а не проводити її. Ані свідки, ані позивач не могли пояснити та довести документально коли саме зникли ювелірні вироби. На момент виходу у січні 2015 року нового працівника на роботу акт прийому-передачі не складався, інвентаризація не проводилася, що свідчить про порушення позивачем своїх обов'язків.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 01 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Згідно умов вказаного договору вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язується, зокрема, вести облік, складати й передавати у визначеному законом порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей, брати участь в інвентаризації ввірених їй матеріальних цінностей.

10 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір, який зареєстрований за № 02781300648. Відповідно до п. 2 вказаного договору працівник зобов'язується виконувати вимоги посадової інструкції, вимоги договору про індивідуальну матеріальну відповідальність та вимоги договору оренди.

24 жовтня 2014 року та 24 січня 2015 року ФОП ОСОБА_3 були укладені договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з продавцями-консультантом ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Трудовий договір, укладений між сторонами 10 квітня 2013 року, було розірвано 31 травня 2015 року на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри з боку власника.

Відповідно до п. 1.3 акту документальної перевірки № 17-АВ від 26 жовтня 2015 року, складеного аудитором ТОВ «АК «Трансконтиненталь» ОСОБА_6, перевірку ФОП ОСОБА_3 проведено з 31 жовтня 2014 року по 31 травня 2015 року відповідно до прибуткової накладної від 07 квітня 2012 року № 121 та акту - накладної прийому - передачі готової продукції, виготовленої з давальницької сировини від 18 вересня 2012 року. Вказані роботи із золота в кількості 6 штук: підвіски артикулу № 100237 вагою 0,93 грами на суму 1 440 грн.; підвіски артикулу № 170749 вагою 2,88 грами на суму 4 320 грн.; підвіски артикулу № 230014 вагою 0,75 грами на суму 1 125 грн.; сережки артикулу №2672071 Г вагою 5,5 грами на суму 11 000 грн.; ланцюжка артикулу №15101 вагою 1,96 грами на суму 2 940 грн.; ланцюжка артикулу № 731/00N вагою 2,28 грами на суму 3 420 грн. були придбані ФОП ОСОБА_3 та передані в продаж згідно внутрішніх накладних: від 09 квітня 2013 року № 000000166; від 11 квітня 2013 року № 000000179; від 20 вересня 2013 року № 293 на торгівельну точку за адресою - АДРЕСА_1.

У пункті 1.5 акту зазначено, що обліковим регістром у ФОП ОСОБА_3 являється зошит руху товарів, який складений та підписаний матеріально - відповідальною особою продавцем - консультантом ОСОБА_2 за період з 22 травня 2014 року по 11 листопада 2014 року щодо виробів з золота в кількості 6 штук підвіски артикулу № 100237 вагою 0,93 грами на суму 1 440 грн.; підвіски артикулу № 170749 вагою 2,88 грами на суму 4 320 грн.; підвіски артикулу № 230014 вагою 0,75 грами на суму 1 125 грн.; сережки артикулу №2672071 Г вагою 5,5 грами на суму 11 000 грн.; ланцюжка артикулу №15101 вагою 1,96 грами на суму 2 940 грн.; ланцюжка артикулу № 731/00N вагою 2,28 грами на суму 3 420 грн., вони у вищевказаному зошиті на 31 жовтня 2014 року відсутні, а у відомості про переоблік від 31 жовтня 2014 року зазначені, як наявні. Крім того, в зошиті за час роботи продавця - консультанта, ОСОБА_5 залишок виробів із золота на 24 січня 2014 року зазначений в кількості 987 шт., а згідно відомостей інвентаризації на 31 жовтня 2014 року повинен складати 993 шт., та вищенаведені вироби ОСОБА_5 не продавались, не переміщались і не повертались.

Аналогічна ситуація в період роботи продавця-консультанта ОСОБА_4, з 06 грудня 2014 року по 07 грудня 2014 року залишок виробів із золота зазначений в кількості 957 шт., а згідно відомостей інвентаризації повинен складати 963 шт.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач заподіяв позивачу матеріальну шкоду при виконанні трудових обов'язків, а тому повинен нести відповідальність в повному розмірі.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладені матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і в порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України),

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (з наступними змінами) роз'яснено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому на зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

Згідно Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держакомпраці і соціальних питань Ради Міністрів СРСР № 447/24 від 28 грудня 1977 року, з подальшими змінами і доповненнями і який є чинним, ОСОБА_2 належить до категорії працівників, з якими згідно ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

За загальним правилом працівник вважається невинуватим у заподіянні роботодавцю прямої дійсної шкоди, якщо роботодавець не доведе, що шкода заподіяна з вини працівника.

Звертаючись до суду з позовом ФОП ОСОБА_3 зазначає, що після проведення перевірки було встановлено нестачу ювелірних виробів, яка сталася з вини ОСОБА_2

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працювала у позивача продавцем-консультантом з продажу ювелірних виробів у період з 10 квітня 2013 року по 31 травня 2015 року. Між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Актом від 07 травня 2015 року було виявлено недостачу ювелірних виробів на загальну суму 24 245 грн. В акті документальної перевірки від 26 жовтня 2015 року зазначено, що ювелірні вироби, яких не вистачає, станом на 31 жовтня 2014 року були в наявності.

ФОП ОСОБА_3 зазначає, що нестача сталася з вини ОСОБА_2 Однак, колегія суддів приходить до висновку, що вина відповідача є недоведеною, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_3 станом на 07 травня 2015 року, тобто на момент проведення переобліку, крім відповідача працювало ще двоє продавців ювелірних виробів у торговельній точці по АДРЕСА_1, з якими позивач уклала договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Будь-яка документація щодо фіксування кількості ювелірних виробів, що передаються по зміні від одного продавця іншому у торговій точці не велася, а відтак і неможливо стверджувати, що нестача сталася з вини відповідача.

Посилання відповідача на акт документальної перевірки, проведеної аудитором «Аудиторської компанії» Трансконтиненталь», колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до змісту зазначеного акту в ньому зафіксовано лише нестачу певних виробів з золота, однак ніяким чином не зазначається, що нестача сталася з вини відповідача.

Посилання позивача на обліковий регістр у вигляді зошита руху товару, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки зазначений документ не передбачений ані будь-якими внутрішніми організаційно-розпорядчими документами ФОП ОСОБА_3, ані нормами чинного законодавства.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, зазначений зошит вела з власної ініціативи відповідач і в ньому відсутні будь-які дані про рух товарно-матеріальних цінностей по торговій точці від одного продавця до іншого. В зазначеному зошиті відсутні відомості про передачу цінностей від одного продавця іншому при здачі зміни та підписи матеріально-відповідальних осіб про прийняття відповідного товару. Зазначений зошит не підписаний відповідачем, як заявляє позивач. Підписом відповідача лише засвідчено, що зазначений зошит 11.11.2014 року прошитий та пронумерований.

Отже, надані до суду докази не доводять вину відповідача ОСОБА_2 у нестачі ювелірних виробів, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, сплачений ОСОБА_7 за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, проживаючої по АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 1 071 (одна тисяча сімдесят одна гривня 84 копійки).

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Кашперська Т.Ц.