Постанова № 61527641, 20.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2016 року № 826/14937/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Дробчаку М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – Центральний офіс з обслуговування великих платників до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби – Центральний офіс з обслуговування великих платників, правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернулось до суду з позовом до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4238714 975,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975, 60 грн. Оскільки відповідач самостійно не сплатив вказану суму заборгованості, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її стягнення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2015 задоволено позов Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2015 скасовано вказану вище постанову та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 скасовано вказані вище постанови, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою від 26.07.2016 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно поданого ДП «НАЕК «Енергоатом» до позивача розрахунку чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями від 25 лютого 2015 року, відповідач самостійно визначив суму чистого прибутку, що підлягає сплаті, в розмірі 4 758 636 276, 00 грн.

З наявних в матеріалах справи даних облікової картки платника податку - ДП “НАЕК “Енергоатом” вбачається, що за відповідачем, з урахуванням наявної в нього переплати за попередні періоди, обліковується заборгованість зі сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4238714975,60 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою зобов'язань, самостійно нарахованим ним в поданій до податкового органу звітності.

В подальшому, 02.02.2016 відповідачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок частини чистого прибутку (доходу) за 2014 рік, яким скориговано раніше обчислене нарахування (4,7 млрд. грн.). Згідно з актом звіряння взаєморозрахунків від 07.04.2016 у відповідача обліковується переплата в розмірі 166 млн грн., заборгованість відсутня.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності боргу сплаті до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за 2014 рік.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України “Про управління об’єктами державної власності” від 21 вересня 2006 року №185-V з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – Закон України №185-V).

Згідно ст. 1 Закону України №185-V управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 4 Закону України №185-V визначено суб'єктів управління об'єктами державної власності, а саме: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до приписів частини 1 статті 111 названого Закону державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України “Украерорух” відповідно до Закону України “Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів”, державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств “Міжнародний дитячий центр “Артек” і “Український дитячий центр “Молода гвардія”) та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

- у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень;

- у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Кабінетом Міністрів України 23 лютого 2011 року прийнято постанову №138 “Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями” (далі по тексту – Порядок №138).

Пунктом 2 Порядку №138 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин закріплено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

З системного аналізу викладеного вбачається, що саме уповноважені органи управління наділені повноваженнями вживати заходи щодо забезпечення відрахування до бюджету частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України.

Стаття 19-1 ПК України визначає функції контролюючих органів.

Статтею 20 ПК України передбачені права контролюючих органів.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 41.2. ст. 41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п. 41.3. ст. 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов’язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Згідно п. 41.4. ст. 41 ПК України інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

З цією метою контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

З системного аналізу викладеного вбачається, що податковий орган не наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету.

Статутом ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” визначено, що уповноваженим органом управління відповідача є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Господарського кодексу України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 89 Господарського кодексу України визначено, що господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до статті 75 цього Кодексу.

Згідно ч. 9-11 ст. 75 Господарського кодексу України розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

Органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

З системного аналізу викладеного вбачається, що саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості України як орган управління відповідача наділене повноваженням щодо погодження фінансових планів та вирішення питання щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що питання стягнення частини чистого доходу (прибутку) віднесено до компетенції іншого органу, в силу викладених обставин, а також факт не доведення наявності у відповідача такої заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда