Постанова № 61527622, 20.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2016 року № 826/26743/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромсервіс»

до

Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санпромсервіс» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2015 року (реєстраційний №9175136065 від 20.08.2015 року);

- визнати податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за звітний період липень 2015 року (реєстраційний №9175136065 від 20.08.2015 року) такою, що подана у момент фактичного її отримання відповідачем, а саме: 20.08.2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року з мотивів невірного зазначення назви податкового органу, оскільки введення назви обмежено програмним продуктом і позивачем було обрано податковий орган, який обслуговує платників податку в Оболонському районі м. Києва.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що у декларації невірно зазначено назву податкового органу (зазначено “ДПІ у Оболонському районі м. Києва Оболонський р-н м. Києва” замість “ДПІ в Оболонському районі ДПС у м. Києві”, внаслідок чого поданий документ не може бути визнано як податкову декларацію.

В судовому засіданні 25.02.2016 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2016 року заперечував проти задоволення позову.

В судовому засіданні 25.02.2016 року, керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Санпромсервіс” зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку у ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

20.08.2015 року ТОВ “Санпромсервіс” подало до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року, що підтверджується електронним звітом із зазначенням дати отримання (квитанцією № 2). Декларація була прийнята і зареєстрована 20.08.2015 року за №9175136065.

14.09.2015 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача № 6418/26-54-15-01-10 від 28.08.2015 р., в якому зазначено, що податкова декларація ТОВ “Санпромсервіс” за липень 2015 року не вважається податковою декларацією, без зазначення причин неприйняття.

Податковий кодекс України (далі – ПКУ) визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПКУ, податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 ПКУ).

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 ПКУ, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов’язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 ПКУ розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст. 48 ПКУ податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Передбачений статтею 48 ПКУ перелік обов’язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 р. за N 1267/26044 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 ПКУ обов’язкові реквізити.

Пунктом 49.8 статті 49 ПКУ, що прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Статтею 49 ПКУ передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, - протягом п’яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника – протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2015 року, вирішення даного публічно-правового спору пов’язується з оцінкою цього документа в частині відповідності порядку його заповнення вимогам чинного податкового законодавства.

Податкова декларація позивача з податку на додану вартість за липень 2015 року складена за формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 р. № 966.

У графі “декларація подається до” зазначено, що “декларація подається до ДПІ у Оболонському районі м. Києва Оболонський р-н м. Києва”.

На переконання суду, зазначене найменування контролюючого органу, до якого подана податкова звітність, дозволяла однозначно визначити одержувача податкової звітності, а тому позивачем не було допущено порушення п.48.3 ст. 48 ПКУ щодо порядку заповнення податкової декларації.

Враховуючи, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю “Санпромсервіс” податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року не містить в собі жодних порушень (заповнені всі обов’язкові реквізити), передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, відмова ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті вказаної декларації є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені податковим органом, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромсервіс» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромсервіс» з податку на додану вартість за липень 2015 року (реєстраційний №9175136065 від 20.08.2015 року).

3. Вважати поданою податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромсервіс» з податку на додану вартість за звітний період липень 2015 року (реєстраційний №9175136065 від 20.08.2015 року) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві датою її фактичного отримання, а саме 20.08.2015 року.

4. Судові витрати у сумі 2436,00 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромсервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук